24) Етичні погляди вчених Києво – Могилянської академії 17- першої половини 18 ст.

Видатні професори К.-М. академії розуміли філософію як систему дисциплін чи всіх наук, покликаних віднайти істину, причини речей, даних людині Богом. Здобуття істини мислилося викладачами К.-М. академії як результат складного процесу пізнання, здійснюваного на двох рівнях – чуттєвому та раціональному.

Професори К.-М. академії висловлювали оригінальні думки щодо етичних проблем. Етика поділялася ними на теоретичну та практичну. Теоретична займалася обґрунтуванням волі людини в світі, розглядала проблеми сенсу життя, свободи волі, міри відповідальності за свої вчинки. Практична вказувала на шляхи та способи влаштування особистої долі, досягнення щастя, розробляла сис-му виховання відповідно до уявлень про досконалу людину. Сенс життя - за професорами академії – у творчій праці, спрямованій на власне добро та громадське. На думку Прокоповича, необхідною уовою щастя є здобуття певного рівня матеріального добробуту.

Значну увагу вчені приділяли проблемі взаємозв’язку волі й розуму. Визначаючи свободу волі вони пріоритетного значення надавали переважно розуму. Розум здійснює моральний вплив на розум. Вони наголошували на необхідності гармонізації раціонального та вольового моментів у людині.

Представники:Пилип Орлин, Сковорода, Іван Самойлович, Феофан Покопович, Михало Ломоносов, Іван Мазепа

25) Етичні вчення г. Сковороди

Основною проблемою світобачення сковороди була проблема людини, її щастя та шляхи досягнення цього щастя. Найбільшу увагу у своїх трактатах,проповідях, діалогах, байках і поезіях сковорода приділяє самопізнанню людиною самого себе. Укр філософ розумі самопізнання в релігійному сенсі, через нього, на думку Сковороди, можна пізнати Бога та досягти реального містичного союзу з ним.

Онтологічною основою вчення Сковороди є концепція трьох світів і двох натур: “Весь мір состоит из двух натур: одна — видимая, другая — невидимая. Видимая натура называется тварь, невидимая — Бог”. Це перший основоположний принцип філософської системи Сковороди, спираючись на який можна стверджувати, що філософська позиція мислителя — об’єктивний ідеалізм.

Сковорода учив, що в усьому треба бачити двоїстість: видиме і невидиме, зовнішнє і внутрішнє, тілесне і духовне, тлінне і вічне, твар і Бога, матерію і форму, старе і нове, явне і таємне.

Матеріальний світ існує всюди і не можна знайти жодного місця, де б його не було. Але так само всюди існує і невидимий світ, тобто виидмий і невидимий світи нерозривно пов’язані один з одним.

Концепція трьох світів Григорія Сковороди стверджує, що існують світи:

1) великий або макрокосмос (“Обителбный мир”, Всесвіт);

2) малий або мікрокосмос (людина);

3) символічний (біблія, міфологія, тощо).

Найважливішим для людини Сковорода вважав щастя. Щастя повинно бути побудоване на непохитній основі, яку складає невидимість. Воно не залежить ні від землі, ні від небес. Наше щастя — світ душевний, пізнання самого себе. У кожної людини є своя природа. Її можна пізнати і обрати собі заняття у “сродності” з цією природою. Тобто сродна праця — та, що відповідає природі людини.