61. Етика ненасильства за л.Толстовим, м.Ганді, м. Драгоманова

НЕНАСИЛИЕ – этический принцип, согласно которому границы морали совпадают с отрицанием насилия. Идея ненасилия связана с формированием человекоцентрированного взгляда на мир; является нормативной конкретизацией золотого правила нравственности. Коренное изменение во взгляде на ненасилие, которое стало пониматься как первопринцип морали, не допускающий никаких исключений закон поведения, связано прежде всего с именами Л.Н.Толстого, М.Ганди.

Толстой считал, что в основе всех великих религиозных и философских жизнеучений лежит закон любви и что он приобретает действенность в качестве непротивления злу; и то, и другое наиболее полно выражено в учении Иисуса Христа. Рассуждения Толстого можно резюмировать в следующих тезисах: 1) существует некое абсолютное начало жизни, которое мы именуем Богом и о котором нельзя сказать ровным счетом ничего, кроме того, что он существует; 2) понятие Бога задает правильный порядок ценностей в мире – человек действует правильно тогда, когда он действует не так, как он хочет, а так, как хочет Бог ,формула отношения человека к Богу есть формула любви; 3) человек не может действовать так, как хочет Бог, ибо он не знает (и по определению не может знать), чего хочет Бог – в формуле любви содержательная нагрузка падает на ее первую половину: «не как я хочу»; 4) любовь к Богу, выраженная в негативной форме ограничения деятельности, и есть непротивление злу, насилию. Насилие, означающее «делать то, чего не хочет тот, над которым совершается насилие» (Толстой), может быть выражено формулой «не как ты хочешь, а как я хочу», которая прямо противоположна формуле любви.

М.Ганди, как и Толстой, влияние которого он испытал, считал все религии истинными; чтобы точнее выразить задаваемую ими программу ненасильственной деятельности, он сконструировал новое слово «сатьяграха» («твердость в истине»). Этот термин, как он считал, передает активный характер ненасилия, подчеркивает тот момент, что ненасилие представляет собой позитивную силу и выражает истину высшего порядка. Ганди истолковал ненасилие как определяющую основу общественной жизни, разработал тактику ненасильственной борьбы, доказавшую свою действенность в движении индийского народа за национальную независимость.

62. Людина у пошуках сенсу за в. Франклом

У книзі В. Франкла „Людина в пошуках сенсу" прагнення людини до пошуку та реалізації сенсу життя, філософ розглядає як вроджену тенденцію, яка притаманна усім людям і є основним двигуном поведінки і розвитку особистості. Франкл говорить , що для того, щоб жити та активно діяти, людина повинна вірити у сенс, яким володіють його вчинки . Франкл вважає , що „навіть самогубець вірить у сенс - якщо не життя , то смерть. Відсутність сенсу породжує у людині стан , який Франкл називає екзистенціальним вакуумом . Не знаючи ні того , що йому потрібно , ні того , що він повинен , людина втратила чітке уявлення про те , чого він хоче. Як результат він хоче того, що і інші ( конформізм); чи робить те. що інші вимагають від нього (тоталітаризм). Якщо ж у людини нема сенсу життя, здійснення якого зробило його б щасливим , він може спробувати досягти відчуття щастя в обхід здійснення сенсу , зокрема, за допомогою хімічних речовин, наркотиків, алкоголю . Франкл вважає , що це не вихід , що в житті завжди є сенс , і ми повинні тільки допомогти людям , які погранили у екзистенціальний вакуум , почати хоча б з переконання їх в існуванні сенсу життя. Франкл припускає, що сенс життя - це питання не пізнання , а призначення , не людина ставить питання про сенс свого життя - життя ставить це питання перед ним .Стверджуючи унікальність та неповторність сенсу життя кожної людини. Франкл з його точки зору виділяє трьома групами цінностей: цінностями мистецтва, цінностями хвилювання, цінностями стосунків. Пріоритет надається цінностям творчості, основним шляхом реалізації яких є праця. Те, як людина виконує цю роботу , що він додає до неї, які складають нашу індивідуальність і наповнюють сенсом наше життя. Цінності мистецтва є найбільш важливим , але не необхідними. При їх відсутності сенс життя може надати одну єдину мить , одне переживання. Найвище з переживань - любов. Найбільшу увагу Франки приділяє цінностям стосунків . До них людині необхідно звернутися, коли вона опиняється у владі обставин, котрі не можливо змінити . Те як людина приймає труднощі життя , мужність , виявлення в стражданнях , гідність , котру він виявляє , якщо є приреченим , - все це є мірою того, наскільки він сформувався як особистість Франкл підкреслює , що знайти сенс - це ще тільки пів справи ; необхідно здійснити його . Здійснити сенс людина може за допомогою свободи волі, котра допомагає йому знайти та реалізувати сенс свого житія . Здійснюючи сенс свого життя людина тим самим здійснює саму себе. Тим не менш вона ніколи так і не дізнається до кінця, до найостаннішої миті , чи вдалося їй дійсно здійснити сенс свого життя .