Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
etika.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
404.48 Кб
Скачать

57.Вчення Арістотеля про моральні чесноти

Зі щастям як найвищим благом пов'язані, за переконаннями Арістотеля, моральні якості людини. Характеризуючи чесноти, Арістотель вважав, що в людині існують рослинна душа (відповідає за споживання, ріст, розмноження), тваринна душа (від неї залежать відчуття жадання) і розумна душа (керується розумом), яка властива тільки людині. Одні чесноти він називав мислительними (мудрість, розумність), інші — етичними (щедрість, розсудливість): "...розмірковуючи про вдачу, ми не говоримо, що людина мудра чи розумна, але говоримо, що вона витримана чи розсудлива. Водночас і мудрого ми хвалимо за [його душевний] склад, а ті склади [душі], які заслуговують на похвалу, ми називаємо доброчесностями". Мислительні чесноти виникають і розвиваються, на його думку, завдяки навчанню, а етичні (моральні) породжуються звичкою. Жодна з етичних чеснот не виникає від природи: тільки діючи справедливо, людина стає справедливою, розсудливо — розсудливою, а діючи мужньо, стає мужньою. Арістотель вважав, що дуже багато, можливо, навіть усе, залежить від того, до чого людина привчається з дитинства. Однак знання чеснот ще не робить людину доброчесною, для цього необхідні відповідні вчинки. Наприклад, справедливість і розсудливість "народжуються при частому повторенні справедливих і розсудливих вчинків". Навчання придатне для морального вдосконалення лише тих, хто здатний сприймати все відповідно. Правильне виховання можливе в суспільстві, в якому існують добрі закони.

58. Етичні ідеї Володимира Мономаха

Моральні ідеї Володимира Мономаха стверджували ідеали християнської поведінки: "Їжі та напоям бути без шуму великого, при старих мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними і молодшими любов мати, без лукавства розмовляючи, побільше розуміти; не лютувати словом, не хулити у розмові, не сміятися багато…" У знаменитому "Повчанні", що містить низку моральних настанов, Володимир Мономах висвітлює проблеми соціально-педагогічного змісту, й виступає проти вбивств, лінощів: "ні правого, ні винного не вбивайте, і не повелівайте вбивати його", "не давайте сильним погубити людину", "старих шануй, як отця, а молодих - як братів", "шануйте гостя, звідки він до вас не прийде,- чи простий, чи знатний, чи посол", "а коли добре щось умієте - того не забувайте, а чого не вмієте - то того учитесь", "лінощі ж- усьому [лихому] мати: що [людина] вміє - те забуде, а чого ж не вміє - то того не вчиться".Специфічною рисою моралі києворуського "любомудрія", є кордоцентризм. Давні філософи стверджували, що "...у людини, котра є точкою перетину світу благодаті і світу гріха, центр цих протидіючих сил- серце, яке, зводить воєдино мисль, волю, віру".В. М. обґрунтовує ідеал християнського властителя — князя, що гармонійно поєднує в собі охоронця інтересів своєї країни і ревного адепта православної віри. Його моральноетична доктрина ґрунтується на християнських засадах і має за мету війну зі Злом через приборкання своєї гордині та уникнення гріхів, суворе дотримання праведності, спроможне здолати все нечестиве. Помірність у життєвих потребах, стриманість в емоційно-вольових виявах, державна мудрість, активна доброчинність, усвідомлення недоцільності будь-якого опору Провидінню і Промислу Божому, втілення у повсякденну практику трьох чільних імперативів — "покаяння", "сліз", "милостині" — ось, на переконання В. М., умова для здобуття Царства Небесного. В онтології В. М. наслідує традиції каппадокійців, гармонізуючи духовні та матеріальні засади буття. В "Повчанні" обґрунтовується погляд, згідно з яким усе живе на землі створено Божим Промислом і тому є доцільним, гармонійним та позначеним індивідуальністю. Людина, попри свою гріховність, відзначена особливою Божою милістю. Її життя — найвища цінність, яку не можна відібрати, навіть якщо людина заслуговує на смерть. Ці гуманістичні настанови, виголошені князем, знайшли у нього законодавче закріплення.Стрижень моральної концепції "Повчання" становить принцип "милостині", згідно з яким усі суспільні відносини та міжособистісні стосунки уґрунтовуються на взаємній любові, діяльній доброті та милості. Можновладці й заможні зобов’язані людинолюбно ставитися до свого народу, обмежити економічну і правничу сваволю, пильнувати соціальну справедливість, — такими є, на переконання В. М., універсальний засіб і абсолютна умова впорядкування усіх сфер та рівнів суспільного буття, основний інструмент їх гармонізації.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]