- •18)Етика ф.В. Ніцше
- •19)Етика марксизму
- •20) Етика Екзистенціалізму
- •21) Етика психоаналізу
- •22) Етичні погляди мислителів Київської Русі
- •24) Етичні погляди вчених Києво – Могилянської академії 17- першої половини 18 ст.
- •25) Етичні вчення г. Сковороди
- •26) Ідея кордоцентризму в укр.Етичній думці
- •27) Ідея конкордизму в.Винниченка
- •28) Натуралістичні концепції походження моралі
- •29) Соціальні концепції походження моралі
- •30) Релігійні концепції походження моралі
- •31) Золоте правило моральності в історії етичної думки
- •32) Мораль як форма суспільної свідомості та універсальний регулятор поведінки
- •33) Мораль та інші регулятори людської поведінки
- •69) Сутність та концепції морального прогресу
- •34.Поняття моральної свободи людини
- •35. Проблема морального вибору
- •36 .Моральна відповідальність
- •37.Моральна оцінка вчинку і ціннісні орієнтації особи
- •38.Проблема співвідношення моральної мети і засобів її досягнення
- •39. Основні етичні категорії: загальна характеристика
- •40. Поняття морального добра
- •41. Концепції походження зла
- •42. Взаємозв’язок добра і зла
- •43. Обов’язок як етична категорія
- •44.Совість (сумління)як категорія етики
- •45. Сенс життя як категорія етики
- •46.Категорії честі і гідності як відображення цінності та значущості особи
- •47. Справедливість як етична категорія
- •48. Щастя як етична категорія
- •49. Етика спілкування
- •50. Толерантність
- •51.Повага
- •52. Співчуття
- •54. Моральні аспекти дружби за «Нікомаховою етикою» Арістотеля
- •55.Етичний зміст феномену любові у праці Фромма «Мистецтво любові»
- •57.Вчення Арістотеля про моральні чесноти
- •58. Етичні ідеї Володимира Мономаха
- •59.Концепція спорідненої праці та інтерпретація щастя у філософії Сковороди
- •61. Етика ненасильства за л.Толстовим, м.Ганді, м. Драгоманова
- •62. Людина у пошуках сенсу за в. Франклом
- •63. Етика «благоговіння перед життям» а. Швейцера
- •64. Етика Міжнародного спілкування
- •65. Поняття професійної і корпоративної етики
- •66. Педагогічна етика: принципи побудову та специфіка функціонування
- •67. Етичний кодекс вчителя
- •68. Моральний авторитет учителя
- •69. Сутність та концепції морального прогресу
- •70. Критерії морального прогресу
- •71. Моральні перспективи людства
20) Етика Екзистенціалізму
Екзистенціалізм (лат. existentia — існування) — суб´єктивістське вчення, основним завданням якого є встановлення змісту людського існування, безпосередньо даного індивіду як його переживання свого «буття у світі», через яке відкривається буття світу. Основоположник католицького екзистенціалізму Габріель-Оноре Марсель (1889—1973), переконавшись у тому, що релігія не піддається раціональному обґрунтуванню, відмовився від томізму, зосередившись на релігійно-етичних проблемах. Бог, на його думку, існує, але не є об´єктивною реальністю, не належить до світу «речей». Його не можна уявити, визначити, помислити, оскільки «мислити віру — значить уже не вірити». Увесь світ розкривається в суб´єкті і через суб´єкт. Декартівському «Я мислю, отже, існую» він протиставив своє «Я є» як безумовне, категоричне, неспростовне свідчення свого особистого існування, яке є таємничою реальністю.
Німецький філософ Мартін Хайдеггер (1889—1976) теж основою всього існуючого вважав людське існування, бо тільки людина знає про свою скінченність, смертність і тільки їй відома тимчасовість, а тому й буття. Смисл буття він прагнув розкрити у процесі аналізу людського буття, оскільки тільки людині відома тимчасовість і тільки їй «відкрите» її буття.
Екзистенціалізму не вдалося розв´язати проблему налагодження гармонійних стосунків між людьми, відповідальності особистості перед суспільством, визначити шляхи усунення відчуження в сучасному світі. Загалом етика екзистенціалістів пройнята мотивами приреченості, самотності, безглуздості й абсурдності життя. Проте, виконуючи роль «ще однієї» точки зору на індивіда, смисл його життя та місце в сучасному світі, вона непокоїть людину, сприяє формуванню творчого ставлення до дійсності.
21) Етика психоаналізу
Психоаналіз - авангардна теорія, зосереджена на дослідженні психічного несвідомого (несвідомих психічних процесів і мотивацій). Цю теорію заснував З. Фройд.
Етика З. Фройда вибудовувалася на положенні про вроджені психічні комплекси людини. Структуру і мотиви поведінки індивіда він виводив з його несвідомих, передусім сексуальних (лібідо), потягів. Первинним елементом внутрішнього світу людини філософ вважав несвідоме (Воно), що діє як неспрямована енергія, устремління і набуває спрямування у «принципі втіхи».
Будучи одним із прибічників психоаналізу, А. Адлер сформував власну школу індивідуальної психології. Як і З. Фройд, він визнавав визначальну роль у психіці потягів і несвідомого, вважаючи, однак, що потяги мають соціальне спрямування.
На основі фройдизму сформувався неофройдизм, який, зберігши властиву психоаналізу логіку міркувань, відмовився бачити у поведінці людини сексуальні мотиви. Одним із найталановитіших представників неофройдизму був Е. Фромм, який досліджував взаємозв'язки психіки, поведінки індивіда із соціальною структурою суспільства.
Автор концепції «гуманістичного психоаналізу», на якій ґрунтується «гуманістична етика», Е. Фромм критикував класичний психоаналіз за відокремлення психології від етики, ігнорування моральних норм як організуючого начала життєдіяльності людини.
Автор концепції «гуманістичного психоаналізу», на якій ґрунтується «гуманістична етика», Е. Фромм критикував класичний психоаналіз за відокремлення психології від етики, ігнорування моральних норм як організуючого начала життєдіяльності людини.