широкий спектр протимікробної дії:

а) аміноглікозиди;

б) тетрацикліни;

в) природні пеніциліни;

г) хлорамфенікол;

д) цефалоспорини?

5. У пацієнта В. ревматизм. Який з антибіотиків групи пеніциліну доцільно призначити для сезонної профілактики захворювання:

а) бензилпеніциліну натрієву сіль;

б) оксацилін;

в) ампіцилін;

г) біцилін-5;

д) ампіокс?

5. Визначте шлях введення гентаміцину сульфату: а) внутрішньом'язово, місцево;

б) внутрішньовенно, місцево;

в) підшкірно, всередину;

г) місцево, під язик;

д) інгаляційно, всередину.

7. Бензилпеніциліну натрієву сіль вводять через кожні:

а) 4 год;

б) 8 год;

в) 2 год;

г) 12 год;

д) 24 год;

Задачі

1. Пацієнтові призначено 80 мг 4 % розчину гентаміцину. Обчисліть, скільки мілілітрів цього розчину слід ввести.

2. *Відповідно до рецепта пацієнтові видано такі препарати: тетраци­клін і ністатин у таблетках. Поясніть дію препаратів та дайте поради щодо вживання з їжею.

3. З анотації відомо, що антибіотик виявляє антагонізм з пеніциліна­ми, цефалоспоринами, лінкозамідами, а синергізм — з тетрациклі­нами, стрептоміцином. Поясніть, що це означає і які антибіотики ма­ють таку дію.

4. '^л"Пацієнтові призначено поліміксину М сульфат ентерально. Поясніть, які можуть бути ускладнення і розкажіть про заходи щодо їх запобігання.

5. *Для проведення інформаційної роботи розподіліть препарати ан­тибіотиків на групи: пеніциліни (А), цефалоспорини (Б), тетрациклі­ни (В), аміноглікозиди і глікопептиди (Г), макроліди й азаліди (Д), лінкозаміди (Е):

• Метацикліну гідрохлорид

• Стрептоміцину сульфат

• Ампіцилін

• Еритроміцин

• Лінкоміцину сульфат

• Ванкоміцин

• Цефотаксим

• Біцилін-5

• Азитроміцин

• Сизоміцин

• Цефепім

• Далацин

6. Пацієнт приймає антибіотик групи цефалоспоринів. Поясніть не­сумісність препарату зі спиртом етиловим.

7. ^Перевірте рецептурні прописи:

дорослому:

Rp.: Methacyclini hydrochloridi 0,3 D. t. d. N. 8 in caps.

S. Всередину no 1 капсулі 4 рази на день Rp.: Ceftriaxoni 0,1 D. t. d. N. 20

S. Вводити внутрішньом'язово 1 раз на добу, перед введенням роз­чинити в 2 мл 1 % розчину новокаїну

*Робота з рецептурником

1. Занотуйте класифікацію антибіотиків.

2. Внесіть у словник фармакологічних термінів: хіміотерапевтичні засоби; антибіотики; розведення антибіотиків; розчинники для антибіотиків.

3. Внесіть у словник клінічних термінів: сепсис; септицемія; ангіна; синусит; тонзиліт; фарингіт; отит; бронхіт; пневмонія; плеврит; ме­нінгіт; остеомієліт; дифтерія; сибірка; скарлатина; кашлюк; сифіліс; гонорея; шигельоз; коліт; ентероколіт; перитоніт; мастит; дисбакте­ріоз; кандидамікоз; правець.

4. Виконайте завдання з фармакотерапії (оформіть у вигляді таблиці).

• антибіотик групи цефалоспоринів для лікування пневмонії;

• антибіотик для лікування туберкульозу;

• антибіотик для лікування менінгіту;

• антибіотик для лікування сифілісу;

• антибіотик для лікування шигельозу.

5. Занотуйте середні терапевтичні та вищі дози антибіотиків для до­рослих та дітей.

Сульфаніламідні препарати. Синтетичні антибактеріальні засоби

Загальна характеристика сульфаніламідних препаратів. Класифікація Порівняльна характеристика сульфаніламідних препаратів Сульфаніламідні препарати, що всмоктуються в кишечнику Сульфаніламідні препарати, що не всмоктуються в кишечнику Препарати місцевого застосування Комбіновані препарати Синтетичні антибактеріальні засоби різної хімічної будови Похідні нітрофурану Похідні 8-оксихіноліну Похідні нафтиридину Фторхінолони

Медичні терміни: пієлонефрит, пієліт, пієлоцистит, уретрит, вагініт, трахома, холангіт, холецистит, виразковий коліт, лямбліоз, трихомо­надний кольпіт

Загальна характеристика сульфаніламідних препаратів. Класифікація

Сульфаніламідні препарати — це синтетичні хіміотерапевтич­ні засоби, що є похідними аміду сульфанілової кислоти. їх було введено в медицину німецьким фармакологом Домагком. Спочат­ку сульфаніламідні препарати були дуже ефективними, але до них швидко розвивається резистентність мікроорганізмів при по­вторних введеннях, тому на сьогодні вони втрачають своє прак­тичне значення. Ефективними є комбіновані препарати з саліци­ловою кислотою та триметопримом.

Класифікація сульфаніламідних препаратів

Спектр протимікробної дії сульфаніламідних препаратів ши­рокий. До них чутливі патогенні коки (грампозитивні і грамнега- тивні), кишкова паличка, збудники шигельозу, холерний вібріон, клостридії, збудники сибірки, дифтерії, хламідії. Тип дії — бак­теріостатичний (за виключенням бісептолу, що діє бактерицидно). Механізм дії — конкурентний антагонізм з параамінобензойною кислотою (ПАБК). Сульфаніламідні препарати за хімічною будо­вою подібні до ПАБК, яка входить до складу дигідрофолієвої кис­лоти, що синтезують мікроорганізми. Призначення сульфаніл­амідних препаратів (в ударній дозі) перешкоджає включенню ПАБК у дигідрофолієву кислоту, внаслідок чого порушується ме- піболізм мікроорганізмів. Речовини, що містять у молекулі ПАБК (новокаїн), виявляють антисульфаніламідний ефект.

Фармакокінетика

При пероральному введенні всмоктування препарату відбува­ється в тонкій кишці, біозасвоєння становить 70-90 %.

Сульфаніламідні препарати (особливо тривалої та надтривалої дії) добре проникають у легені, аденоїди і мигдалики, тканини і рі­дини середнього і внутрішнього вуха, через плацентарний бар'єр і в і 'рудне молоко. Препарати короткої і середньої тривалості дії ацети- люються в слизовій оболонці травного каналу, печінці та нирках. І [ри цьому утворюються метаболіти, які в кислому середовищі крис­талізуються і випадають в осад, пошкоджуючи канальці нирок. І Ірепарати тривалої та надтривалої дії підлягають біотрансформації в печінці. Сульфаніламідні препарати короткої і середньої тривалос­ті дії виділяються нирками, а препарати тривалої дії — печінкою.

Показання до застосування: інфекції жовчовидільних шляхів (сульфапіридазин, сульфадиметоксин за схемою: на перший при­йом 1-2 г, а потім по 0,5-1 г на день, курс лікування — 5-7 діб); інфекції органів дихання, JIOP-інфекції; інфекції сечових шляхів (уросульфан); коліентерит, коліт (сульгін, фталазол по 2 г 4 рази на день); кон'юнктивіт, блефарит (сульфацил-натрій у формі 20- 30 % водного розчину).

Побічні ефекти та ускладнення: внаслідок застосування суль­фаніламідних препаратів короткої тривалості дії можливі нефро- токсичність; пригнічення кровотворення; алергійні реакції; симп­томи недостатності фолієвої кислоти (лейкопенія, порушення функції травного каналу, сперматогенезу); тератогенність (особ­ливо при використанні препаратів з триметопримом).

Порівняльна характеристика сульфаніламідних препаратів

Сульфаніламідні препарати, що всмоктуються в кишечнику

Стрептоцид — синтетичний антибактеріальний препарат ко­роткої дії для місцевого та внутрішнього застосування. Швидко всмоктується з травного каналу (дія триває 6 год), ацетилюється і виводиться із сечею. Виявляє протимікробну дію на коки, кишко­ву та дифтерійну паличку, збудників шигельозу, сибірки.

Показання до застосування: ангіна, цистит, пієліт, коліт, для профілактики і лікування ранових інфекцій (порошок), захворю­вань шкіри (лінімент).

У наш час майже не використовується, оскільки недостатньо активний і має побічні ефекти.

Сульфадимезин і етазол швидко всмоктуються з травного ка­налу, майже не ацетилюються, виділяються нирками. Виявляють бактеріостатичну дію у відношенні грампозитивної та грамнега- тивної мікрофлори.

Показання до застосування: пневмонія, бронхіт, ангіна, полі- мієліт, цистит, уретрит, шигельоз.

Сульфазин — сульфаніламідний препарат средньої тривалос­ті. Повільно всмоктується і повільніше, ніж стрептоцид, виділя­ється нирками. Тривалість бактеріостатичної дії — 6-8 год.

Показання до застосування: пневмонія, стафілококовий і стрептококовий сепсис, гонорея, шигельоз, малярія (разом з про­тималярійними засобами).

Сульфапіридазин (спофодазин) і сульфадиметоксин (мадри- бон) — сульфаніламідні препарати тривалої дії. Препарати добре всмоктуються з травного каналу, проникають у легені, аденоїди, плевральну, синовіальну, асцитичну рідину, через плацентарний бар'єр і в грудне молоко. Тривалість дії становить 24-48 год.

Сульфамонометоксин ацетилюється і виводиться із сечею (до 14 г). Сульфадиметоксин і сульфапіридазин у великій кількості накопичуються у жовчі.

Показання до застосування: хронічні і підгострі захворювання сечових і жовчовидільних шляхів, гінекологічні захворювання, бронхопневмонія, тонзиліт, фарингіт, гнійний отит, шигельоз.

Сульфален — сульфаніламідний препарат надтривалої дії. Після його прийому бактеріостатична концентрація в крові три­ває протягом 7 діб. Добре всмоктується (вживати краще до їди), проникає в рідини і тканини, виводиться із жовчю, не порушує функцію нирок. Застосовують так само, як і сульфапіридазин, а в разі токсоплазмозу також можна комбінувати з препаратами для лікування малярії.

Сульфаніламідні препарати, що не всмоктуються в кишечнику

Фталазол, фтазин, сульгін — сульфаніламідні препарати, що не всмоктуються в кишечнику і виявляють бактеріостатичну дію щодо збудників кишкових інфекцій. Препарати малотоксичні. Бажано вживати з вітамінами групи В. Препарати часто комбіну­ють з антибіотиками (тетрациклінами).

Показання до застосування: всередину за схемою при бацило- носійстві, шигельозі, виразковому коліті, коліті, гастроентериті, ентероколіті, а також після операцій на кишечнику.

Препарати місцевого застосування

Для місцевого застосування використовують сульфацетамід (сульфацил-натрій, альбуцид). Препарат добре розчинний у воді і не виявляє подразнювальної дії.

Показання до застосування: місцево при інфікованих ранах, піодермії, виразках рогівки, профілактики бленореї, кератиті, кон'юнктивіті.

Комбіновані препарати

Ефективними є комбіновані препарати з саліциловою кисло­тою. Салазосульфапіридин (салазопіридин) — комбінований пре­парат сульфадину із саліциловою кислотою. Виявляє протимік­робну активність щодо диплокока, стрептокока, гонокока, кишкової палички. Цей препарат накопичується в сполучній тка­нині (в тому числі в кишечнику) і поступово розпадається на 5-аміносаліцилову кислоту, сульфапіридазин, які виявляють про­тизапальну і протимікробну дію в кишечнику.

Показання до застосування: всередину за схемою (після їди, запиваючи 1-2 % розчином натрію гідрокарбонату) для лікуван­ня хворих на хронічний виразковий коліт.

Ефективними є комбіновані препарати сульфаніламідів з три- метопримом.

Ко-тримоксазол (вазоприм, бактрим, бісептол, гросептол, ориприм) — комбінований синтетичний антибактеріальний засіб широкого спектру дії; містить сульфаметоксазол + триметоприм. Діє бактерицидно. Добре всмоктується з травного каналу. Трива­лість дії — 6-8 год. Виділяється нирками.

Показання до застосування: пневмонія, бронхопневмонія, го­стрий та хронічний бронхіт, пієліт, цистит, уретрит, шигельоз, ен­тероколіт, вагініт, гонорея та ін.

Препарат протипоказаний при порушенні функції печінки, ни­рок, кровотворення. Не слід призначати дітям віком до 6 років та жінкам у період вагітності.

Подібну дію виявляє препарат диприм (сульфаметрол + триме­топрим).

Фармакобезпека:

• призначати за схемою: перша доза ударна, наступні — під- тримувальні;

• сульфаніламідні препарати не сумісні із засобами, що при­гнічують кровотворення (анальгін, левоміцетин та ін.); з а- та /3-адреноміметиками; фолієвою кислотою; новокаїном; новокаї- намідом;

• при кислотній реакції сечі сульфаніламідні препарати випа­дають в осад у вигляді кристалів у сечових шляхах; враховуючи це, під час їх вживання слід пити велику кількість лужної води;

• сульфапіридазин доцільно приймати до їди, бісептол — після їди.

Синтетичні антибактеріальні засоби різної хімічної будови

Похідні нітрофурану

До похідних нітрофурану належать фурацилін, фуразолідон, фурадонін, фурагін. До них чутливі грамнегативні ентеробактерії і коки, грампозитивні коки, найпростіші (трихомонади, лямблії). Біодоступність становить близько 50 %. Зв'язуються з білками плазми крові і рівномірно розподіляються по організму. Вони доб­ре проникають у лімфу, жовч, через плаценту. Тривалість дії — 4-6 год. Виділяються нирками в незміненому вигляді. Особли­вість нітрофуранів полягає в тому, що вони ефективні щодо мікроорганізмів, стійких до антибіотиків і сульфаніламідів.

Фуразолідон — синтетичний антибактеріальний засіб, актив­ний до збудників кишкових і протозойних інфекцій (лямблії, три­хомонади); призначають всередину при шигельозі, лямбліозі, пара­тифі, харчових токсикоінфекціях. При трихомонадному кольпіті призначають комбіновано: всередину й одночасно в піхву.

Фурадонін при лікуванні пацієнтів з інфекційними захворю­ваннями сечових шляхів призначають всередину.

Фурацилін призначають переважно для зовнішнього застосу­вання для лікування гнійних ран, пролежнів, виразок, опіків II і III ступеня як антисептик (для промивання пролежнів).

Фурагін — більш активний і менш токсичний препарат. Вживають всередину для лікування хворих на пієлонефрит, цистит, уретрит; після операцій в урологічній, гінекологічній практиці; призначають для зовнішнього застосування при лі­куванні гнійних ран, опіків, кон'юнктивіту, після офтальмоло­гічних операцій.

Нітрофурани — малотоксичні препарати за умови нетривалого застосування.

Побічні ефекти й ускладнення: диспепсичні явища; алергійні реакції; артеріальна гіпертензія (фуразолідон); нейротоксикоз (фурадонін); антабусоподібна дія (зниження толерантності до ал­коголю зберігається протягом 5-7 діб після відміни препарату); у дітей віком до 1 року може виникнути гемоліз еритроцитів і утво­ритися метгемоглобін.

Фармакобезпека:

• препарати необхідно приймати всередину після їди;

• пацієнтам слід виключити з дієти продукти, що містять амінокислоту тирозин (сир, вершки, банани), з якої утворюється норадреналін.

Похідні 8-оксихіноліну

До похідних 8-оксихіноліну належать нітроксолін, хлорхінальдол.

Нітроксолін (5-НОК) — синтетичний антибактеріальний засіб широкого спектра дії; добре всмоктується з травного каналу, виді­ляється в незміненому вигляді нирками.

Показання до застосування: інфекції сечових шляхів і стате­вих органів (пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит), а також інші захворювання, зумовлені чутливими до цього препарату мікроорганізмами і грибами.

Побічні ефекти: диспепсичні явища, алергійні реакції, забарв­лення сечі в яскраво-жовтий колір.

Хлорхінальдол. Препарат виявляє протимікробну, антипрото- зойну, протимікозну дію. Найбільш активний щодо грампозитив- них і грамнегативних бактерій.

Показання до застосування: шигельоз, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції, дисбактеріоз.

Побічні ефекти: нудота, блювання, біль у животі, головний біль, ураження зорового нерва.

Протипоказання: захворювання печінки та нирок, ураження зорового нерва, неврит.

Похідні нафтиридину

Кислота налідиксова (неграм, невіграмон) — синтетичний ан­тибактеріальний засіб широкого спектру дії. Препарат виявляє протимікробну активність у відношенні кишкової палички, збудників шигельозу, вульгарного протея, палички Фрідлендера, черевнотифозної палички. Препарат швидко всмоктується, дія зберігається 8 год, виділяється нирками і накопичується у висо­ких концентраціях у сечі.

Показання до застосування: пієлонефрит, пієліт, цистит, опе­рації на органах сечової і статевої систем.

Протипоказання: хвороби печінки, нирок, вік до 1 року. Обе­режно слід призначати хворим з порушенням дихання, гіпоксією.

Кислота оксолінієва. Діє бактерицидно на грамнегативні бакте­рії, а також на штами, що стійкі до антибіотиків і сульфаніламідів.

Показання до застосування: пієлонефрит, пієліт, цистит, у разі катетеризації сечових шляхів.

Побічні ефекти: диспепсичні явища; алергійні реакції; нейро- токсичність.

Фторхінолони

Фторхінолони — це синтетичні хіміотерапевтичні засоби, що є похідними хінолу з атомами фтору в структурі.

Препарати мають перевагу перед антибіотиками: добре прони­кають у тканини, клітини і мають широкий спектр протимікробної дії; найбільша активність відзначена щодо грамнегативних аероб­них бактерій, особливо ентеробактерій. Тип дії — бактерицидний.

Класифікація фторхінолонів

Ципрофлоксацин (ципробай, цифран) — найбільш активний препарат цієї групи. Виявляє широкий спектр протимікробної дії. Добре всмоктується і проникає в різні органи і тканини, клітини. Накопичується в мигдаликах і запальній рідині. Виводиться нир­ковими та позанирковими шляхами.

Показання до застосування: інфекції дихальних і сечових шляхів, м'яких тканин, кісток, суглобів, інфекції травного кана­лу, холангіт, холецистит, хламідіоз, гонорея, менінгіт, сепсис, он­кологічні захворювання.

Побічні ефекти: диспепсія, дисбактеріоз, алергійні реакції, дисплазія хрящової тканини у дітей.

Протипоказання: вік до 12 років, період вагітності і годування груддю.

Норфлоксацин (номіцин). Виявляє бактерицидну дію. Має ши­рокий спектр протимікробної активності щодо синьогнійної, ге- мофільної та кишкової палички, шигел, сальмонел, менінгококів, мікроорганізмів, що продукують (3-лактамазу.

Показання до застосування: інфекції сечових шляхів, перед­міхурової залози, гонорея, «діарея мандрівників».

Протипоказання: вік до 14 років, період вагітності і годування груддю, а також тяжкий ступінь ниркової недостатності.

Офлоксацин (офлоксин таривид). Має широкий спектр проти­мікробної дії, переважно впливає на грамнегативні бактерії. Доб­ре всмоктується з травного каналу, легко проникає в органи і тка­нини. Виділяється нирками.

Показання до застосування: інфекції дихальних шляхів, JIOP- органів, шкіри, м'язів, внутрішніх органів (нирок і сечових шля­хів, статевих органів), гонорея, остеомієліт.

Побічні ефекти: алергія, диспепсичні явища, головний біль, безсоння.

Фармакобезпека:

• фторхінолони слід призначати тільки за відсутності ефекту від парентеральної терапії антибіотиками широкого спектра дії;

• фторхінолони можуть підвищувати фоточутливість тканин;

• фторхінолони при ентеральному застосуванні не сумісні з антацидами, сукральфатом та препаратами заліза, оскільки всмоктування препаратів зменшується;

• фторхінолони не сумісні з циклоспорином;

• розчин ципрофлоксацину для внутрішньовенного введення не можна змішувати з розчинами, що мають рН більше ніж 7,0;

• під час лікування офлоксацином не можна вживати алко­гольні напої;

• офлоксацин не сумісний з нестероїдними протизапальни­ми препаратами (ризик виникнення судом).

Сульфаніламідні препарати. Синтетичні хіміотерапевтичні засоби різних груп

Продовження

Продовження

Продовження

Продовження

Матеріали для самоконтролю

Запитання

1. Що таке сульфаніламідні препарати? Наведіть їх класифікацію та обґрунтуйте застосування препаратів.

2. У чому полягає механізм антибактеріальної дії? Обґрунтуйте схему лікування препаратами.

3. Що характерно для нітрофуранів? Проведіть порівняльну характе­ристику препаратів.

4. В яких випадках і як призначають похідні 8-оксихіноліну? Назвіть препарати та проведіть їх фармакотерапевтичний аналіз.

5. Особливість застосування в медичній практиці похідних фторхінолону.

Тести

1. Визначте спектр протимікробної дії сульфаніламідів:

а) кишкові палички, мікобактерії туберкульозу, холерний вібріон;

б) синьогнійна паличка, трепонеми, шигели;

в) хламідії, патогенні коки, кишкова паличка, холерний вібріон;

г) збудник коклюша, сальмонели, рикетсії;

д) патогенні коки, шигели, хламідії, синьогнійна паличка;

2. Визначте захворювання, для лікування яких призначають фталазол:

а) кишкові інфекції;

б)туберкульоз;

в) пневмонія;

г) лямбліоз;

д) трихомоноз.

3. Щоб запобігти кристалізації внаслідок застосування сульфаніл­амідних препаратів, слід вжити таких заходів:

а) запивати їх великою кількістю лужної мінеральної води;

б) запивати їх великою кількістю кислої мінеральної води;

в) вживати з натрію хлоридом;

г) вживати з триметопримом;

д) вживати з кислотою ацетилсаліциловою.

4. Визначте комбінований сульфаніламідний препарат, що діє бакте­рицидно та має широкий спектр протимікробної дії:

а) норфлоксацин;

б) сульфадиметоксин;

в) ко-тримоксазол;

г) фуразолідон;

д) сульфацил-натрій.

Ситуаційні задачі

1. Пацієнтові І., 34 роки, встановлено діагноз: «лакунарна ангіна». Одним з препаратів для комплексного лікування призначений суль­фадиметоксин. Дайте поради хворому щодо способу прийому препа­рату. Назвіть фармакологічну групу і можливі побічні ефекти пре­парату.

2. Пацієнтові призначено нітроксолін. Поясніть спосіб прийому пре­парату та можливі побічні ефекти.

3. *До аптеки надійшли синтетичні антибактеріальні препарати. На­ведіть класифікацію препаратів за хімічною будовою та проаналізуй­те їхнє застосування.

Бісептол

Кислота налідиксова

Кислота оксолінієва

Сульфален

Сульфадимезин

Сульфадиметоксин

Сульфазин

Сульфатон

Сульфацил-натрій

Фталазол

Ципрофлоксацин

4. ^Пацієнтові призначено офлоксацин. Дайте поради щодо його вжи­вання та сумісності з іншими препаратами.

5. *Пацієнтові призначено фуразолідон у таблетках. Поясніть дію та спосіб застосування препарату.

6. *Перевірте рецептурні прописи. Дорослому:

Rp.: Sulfapyridazini 0,5 D. t. d. N. 10 in tab. S. Всередину no 1 таб. З рази на день Дитині 3 років: Rp.: Aethazoli 0,5

D. t. d. N. 20 in tab. S. Всередину no 1 таб. через 4 год

7. Випишіть у рецептах:

   1. Сульфаніламідний препарат пролонгованої дії для лікування бронхіту.

   2. Сульфаніламідний препарат для лікування кон'юнктивіту.

   3. Похідний 8-оксихіноліну для лікування пієлонефриту.

   4. Похідний нітрофурану для лікування лямбліозу.

   5. Препарат групи фторхінолону для лікування сепсису.

*Робота з рецептурником

'•"■'Занотуйте класифікацію сульфаніламідних препаратів та синтетич­них протимікробних засобів різної хімічної будови. *У словник фармакологічних термінів внесіть: сульфаніламідні пре­парати; триметоприм; похідні 8-оксихіноліну; похідні нафтиридину; фторхінолони.

^Запишіть у словник клінічних термінів: пієлонефрит; пієліт; пієло- цистит; уретрит; вагініт; трахома; холангіт; холецистит; виразковий коліт; лямбліоз; трихомонадний кольпіт.

*Виконайте завдання з фармакотерапії (оформіть у вигляді таблиці) на препарати бісептол, сульфацил-натрію, фталазол, нітроксолін, фуразолідон, фурадонін, кислота налідіксова, офлоксацин, ципроф­локсацин.

*Занотуйте вищі і середньотерапевтичні дози препаратів для дорос­лих та дітей.

Хіміотерапевтичні засоби різних груп

Протиспірохетозні засоби Протитуберкульозні засоби Противірусні засоби Протималярійні засоби

Антипротозойні засоби

Протимікозні засоби

Протигельмінтні засоби

Медичні терміни: туберкульоз, сифіліс, простий герпес, оперізуваль- ний герпес, СНІД, малярія, трихомоноз, лямбліоз, лейшманіоз, амебіаз, системні глибокі мікози, епідермомікози, кандидоз, кишкові нематодози (аскаридоз, ентеробіоз, трихоцефальоз), кишковий цестодоз (теніоз, теніа- ринхоз, гіменолепідоз), трематодоз печінки

Протиспірохетозні засоби

Протиспірохетозні засоби застосовують для лікування хворих на сифіліс.

Сифіліс — це хронічне інфекційне захворювання, що передаєть­ся в основному статевим шляхом, спричинене блідою трепоне- мою, уражає всі органи і тканини організму, здатне до тривалого та рецидивного перебігу, успадковується.

Ще одна назва хвороби «люес» походить від грецького «lues» — карати.

Класифікація протиспірохетозних засобів

• Антибіотики (препарати пеніциліну, тетрацикліни, еритромі­цин, азитроміцин, цефтриаксон).

• Препарати вісмуту (бійохінол, бісмоверол, пентабісмол).

Неспецифічні засоби

• Імунні препарати (тимоген, тималін, лаферон, метилурацил, декарис).

• Стимулювальні засоби (пірогенал, алое, ФіБС, плазмол, спле­нін, екстракт плаценти).

• Вітамінотерапія.

Антибіотики групи пеніциліну короткої дії (бензилпеніциліну натрієва або калієва сіль) та препарати тривалої дії (бензилпеніци­ліну новокаїнова сіль, біциліни) виявляють виражену трепонемо- цидну дію. До них виникає резистентність. Препарати ефективні на всіх стадіях сифілісу, їх призначають курсами. Тривалість різ­них курсів варіює залежно від форми і стадії захворювання. При непереносимості антибіотиків групи пеніциліну призначають інші антибіотики — тетрацикліни, а також еритроміцин, азитро­міцин, цефтріаксон, які за ефективністю поступаються препара­там пеніциліну.

Для лікування сифілісу використовують препарати вісмуту.

Бійохінол — пригнічує розмноження блідої спірохети, виявляє протизапальну дію. Повільно всмоктується і повільно виводиться а організму. Застосовують для лікування всіх форм сифілісу, але обмежено.

Бісмоверол — пригнічує ріст і розмноження блідої спірохети. Можна призначати при непереносимості бійохінолу для лікуван­ня всіх форм сифілісу.

Препарати вісмуту вводять внутрішньом'язово.

Побічні ефекти: темна облямівка по краях ясен (вісмутова об­лямівка). Можливі гінгівіт, стоматит, коліт, діарея, дерматит. Рідко — ураження нирок і печінки.

Особливості роботи з протиспірохетозними препаратами:

• пеніциліни несумісні з макролідами, адреналіном, глюко­зою, вітамінами С, Р, К, В„ В₁₂;

• при застосуванні препаратів вісмуту необхідно слідкува­ти за станом слизових оболонок порожнини рота, функцією ни­рок і печінки;

• бійохінол потрібно вводити підігрітим, довгою голкою;

• азитроміцин (сумамед) доцільно призначати всередину до їди, а еритроміцин — після їди.

Протитуберкульозні засоби

До протитуберкульозних належать хіміотерапевтичні засоби, які затримують розмноження і зменшують вірулентність міко­бактерій туберкульозу. Комітет з лікування міжнародної проти­туберкульозної спілки в 1975 р. запропонував таку класифікацію протитуберкульозних засобів:

1. група (найбільш ефективні)

ізоніазид та інші похідні гідразиду ізонікотинової кислоти (ГІНК);