- •1. Поняття соціології. Основні рівні соціологічного аналізу.
- •4. Основні функції соціології та їх сутність.
- •2. Об’єкт і предмет соціології. Структура соціологічного знання та його особливість.
- •3. Соціальні закони та їх особливості. Класифікація соціальних законів.
- •9. Зв’язок соціології з іншими суспільними і гуманітарними науками.
- •5. Сутність соціальних спільнот та їх типи. Основні характеристики соціальних спільнот.
- •6. Соціальні інститути: їх сутність, основні характеристики, різновиди та функції.
- •7. Поняття «соціальна група». Класифікація соціальних груп.
- •20. Соціальна структура суспільства та її елементи.
- •8. Теоретична (академічна) і прикладна соціологія.
- •10. Позитивізм о.Конта.
- •11. Натуралістичний напрямок у соціології хіх ст. (соціальний дарвінізм, географічна школа, расово-антропологічна школа).
- •12. Органіцизм г.Спенсера.
- •13. Соціологічна концепція марксизму та її критичний аналіз.
- •14. Соціологізм е.Дюркгейма. Поняття нормального і патологічного в соціології е.Дюркгейма.
- •15. Розуміюча соціологія м.Вебера.
- •16. Психологічний напрямок у соціології. Його основні концепції, їх характеристика.
- •17. Поняття про суспільство, його основні риси.
- •19. Типологія суспільств.
- •18. Системний підхід до суспільства в соціології.
- •23. Соціальний статус та його різновиди.
- •21. Основні підструктури суспільства, їх сутність.
- •22. Соціальна стратифікація, її види та критерії формування.
- •24. Соціальна роль та рольовий набір.
- •25. Соціальна мобільність та її різновиди. Швидкість та інтенсивність мобільності.
- •26. Відкрите і закрите суспільство, його особливості.
- •27. Особистість як одиниця соціологічного аналізу.
- •28. Ключові поняття та категорії соціології особистості.
- •32. Суть і зміст конкретно-соціологічного дослідження. Основні етапи соціологічного дослідження.
- •29. Зміна соціологічних уявлень про особистість.
- •30. Основні проблеми соціології особистості
- •31.Проблематика соціалізації особистості.
- •33. Класифікація соціологічних досліджень.
- •34. Основні функції соціологічних досліджень.
- •35. Програма соціологічного дослідження та її складові.
- •37. Опитування як один з основних методів отримання соціологічної інформації. Основні види опитування.
- •36. Поняття «вибірки» та її різновиди.
- •38. Сутність методу анкетування та його різновиди.
- •39. Анкета як основний інструмент опитування. Типи запитань в анкеті.
- •40. Загальна характеристика спостереження. Його різновиди.
- •41.Переваги і недоліки методу спостереження. Типові помилки спостерігача.
- •42. Сутність інтерв’ю та його різновиди.
- •43. Фокус-групове опитування.
- •44. Експертне опитування.
- •45. Сутність соціології сім’ї: об’єкт, предмет.
- •46. Структура сім’ї. Типологізація сім’ї та її критерії.
- •61 . Молодь як специфічна соціально-демографічна складова суспільства.
- •47. Основні функції сім’ї та їх сутність.
- •54. Об’єктивні і суб’єктивні причини конфліктів.
- •48. Основні категорії соціології сім’ї; проблематика соціологія сім’ї.
- •49. Основні тенденції розвитку сучасної сім’ї.
- •50. Соціологія конфлікту (об’єкт, предмет).
- •51. Природа і сутність конфлікту.
- •52. Основні ознаки конфлікту.
- •53. Структурні компоненти конфлікту. Поняття про ранг опонента.
- •55. Типологія конфліктів виходячи з різних критеріїв класифікації.
- •56. Тактика поведінки у конфліктній ситуації, її застосування на практиці.
- •57. Основні різновиди психологічних впливів у конфліктній ситуації
- •59.Функції соціології молоді та х сутність.
- •58. Сутність соціології молоді, її об’єкт,предмет, завдання.
- •60. Молодь у системі наук.
- •62. Особливості молодіжного віку.
- •63. Соціалізація молоді.
- •64. Державна молодіжна політика в Україні.
- •65. Соціальне самовизначення молоді.
14. Соціологізм е.Дюркгейма. Поняття нормального і патологічного в соціології е.Дюркгейма.
Яскравим прикладом нових теорій є соціологічна концепція патріарха французької соціологічної школи Еміля Дюркгайма. У ній простежуються дві головні тенденції. Перша — позитивістський натуралізм — випливає з розуміння суспільства та його закономірностей за аналогією до природи. Е.Дюркгайм продовжує, але вже на якісно вищому рівні, традиції позитивізму з його вимогами збору й аналізу вихідних емпіричних даних, пояснення встановлених на основі досліджень відносин між ними й доведенням висунутих гіпотез.
Перша тенденція покликана забезпечити об’єктивний підхід до вивчення соціальної дійсності і знаходить вияв у принципі: «Соціальні факти слід розглядати як речі». На думку Е.Дюркгайма, це означає визнавати незалежне від суб’єкта існування соціальних явищ і досліджувати їх так, як досліджує свій предмет та чи та природнича наука.
У практиці соціологічного дослідження Е.Дюркгайм застосовує два різновиди аналізу: причинний і функціональний. Він обумовлює це тим, що соціальні факти залежать від соціального середовища, тому соціологія повинна досліджувати причини появи цих фактів, відштовхуючись від наявного стану суспільства, та об’єктивні зв’язки соціальних фактів і явищ, або функції. Друга тенденція, наявна в соціологічній концепції Е.Дюркгайма, — це утвердження принципу специфічності й автономності соціальної реальності. На думку Е.Дюркгайма, соціологія повинна вивчати соціальну реальність, яка має особливі, притаманні лише їй властивості. Елементи соціальної реальності — соціальні факти, сукупність яких утворює суспільство і які становлять предмет соціології. Наступним вагомим положенням соціологічної концепції Е.Дюркгайма є ідея соціальної солідарності, яка лягає в основу аналізу зв’язків, що об’єднують людей у суспільство. Автор переконаний, з’єднати людей може розподіл праці, який неминуче викликає потребу спільних дій. Також в окремих суспільствах діє механічна солідарність.
Таким чином Е.Дюркгайм стверджує, що нормальний стан суспільства повинен базуватися на професіоналізації, спеціалізації функцій, розвинутому економічному плануванні. Ненормальний стан суспільства він пов’язує зі зростанням суперечностей між працею і капіталом, анархією виробництва і аналізує його прояви як хвороби капіталізму, а саме: аномію - соціальну нерівність, нестримну конкурентну боротьбу, класові конфлікти тощо. Але однієї економічної регуляції для лікування хвороб суспільства недостатньо. Вирішальна роль у цьому плані належить моральній регуляції. Тому найяскравішим втіленням дюркгаймівського соціологізму є його концепція релігії. Саме вона повинна виконувати функції суспільного об’єднувача: дисциплінарну (забезпечення порядку), цементуючу (забезпечення єдності суспільства), відтворюючу. Крім релігії та церкви, об’єднанню і цілісності суспільства сприяє мораль як система правил поведінки.