
- •1. Поняття соціології. Основні рівні соціологічного аналізу.
- •4. Основні функції соціології та їх сутність.
- •2. Об’єкт і предмет соціології. Структура соціологічного знання та його особливість.
- •3. Соціальні закони та їх особливості. Класифікація соціальних законів.
- •9. Зв’язок соціології з іншими суспільними і гуманітарними науками.
- •5. Сутність соціальних спільнот та їх типи. Основні характеристики соціальних спільнот.
- •6. Соціальні інститути: їх сутність, основні характеристики, різновиди та функції.
- •7. Поняття «соціальна група». Класифікація соціальних груп.
- •20. Соціальна структура суспільства та її елементи.
- •8. Теоретична (академічна) і прикладна соціологія.
- •10. Позитивізм о.Конта.
- •11. Натуралістичний напрямок у соціології хіх ст. (соціальний дарвінізм, географічна школа, расово-антропологічна школа).
- •12. Органіцизм г.Спенсера.
- •13. Соціологічна концепція марксизму та її критичний аналіз.
- •14. Соціологізм е.Дюркгейма. Поняття нормального і патологічного в соціології е.Дюркгейма.
- •15. Розуміюча соціологія м.Вебера.
- •16. Психологічний напрямок у соціології. Його основні концепції, їх характеристика.
- •17. Поняття про суспільство, його основні риси.
- •19. Типологія суспільств.
- •18. Системний підхід до суспільства в соціології.
- •23. Соціальний статус та його різновиди.
- •21. Основні підструктури суспільства, їх сутність.
- •22. Соціальна стратифікація, її види та критерії формування.
- •24. Соціальна роль та рольовий набір.
- •25. Соціальна мобільність та її різновиди. Швидкість та інтенсивність мобільності.
- •26. Відкрите і закрите суспільство, його особливості.
- •27. Особистість як одиниця соціологічного аналізу.
- •28. Ключові поняття та категорії соціології особистості.
- •32. Суть і зміст конкретно-соціологічного дослідження. Основні етапи соціологічного дослідження.
- •29. Зміна соціологічних уявлень про особистість.
- •30. Основні проблеми соціології особистості
- •31.Проблематика соціалізації особистості.
- •33. Класифікація соціологічних досліджень.
- •34. Основні функції соціологічних досліджень.
- •35. Програма соціологічного дослідження та її складові.
- •37. Опитування як один з основних методів отримання соціологічної інформації. Основні види опитування.
- •36. Поняття «вибірки» та її різновиди.
- •38. Сутність методу анкетування та його різновиди.
- •39. Анкета як основний інструмент опитування. Типи запитань в анкеті.
- •40. Загальна характеристика спостереження. Його різновиди.
- •41.Переваги і недоліки методу спостереження. Типові помилки спостерігача.
- •42. Сутність інтерв’ю та його різновиди.
- •43. Фокус-групове опитування.
- •44. Експертне опитування.
- •45. Сутність соціології сім’ї: об’єкт, предмет.
- •46. Структура сім’ї. Типологізація сім’ї та її критерії.
- •61 . Молодь як специфічна соціально-демографічна складова суспільства.
- •47. Основні функції сім’ї та їх сутність.
- •54. Об’єктивні і суб’єктивні причини конфліктів.
- •48. Основні категорії соціології сім’ї; проблематика соціологія сім’ї.
- •49. Основні тенденції розвитку сучасної сім’ї.
- •50. Соціологія конфлікту (об’єкт, предмет).
- •51. Природа і сутність конфлікту.
- •52. Основні ознаки конфлікту.
- •53. Структурні компоненти конфлікту. Поняття про ранг опонента.
- •55. Типологія конфліктів виходячи з різних критеріїв класифікації.
- •56. Тактика поведінки у конфліктній ситуації, її застосування на практиці.
- •57. Основні різновиди психологічних впливів у конфліктній ситуації
- •59.Функції соціології молоді та х сутність.
- •58. Сутність соціології молоді, її об’єкт,предмет, завдання.
- •60. Молодь у системі наук.
- •62. Особливості молодіжного віку.
- •63. Соціалізація молоді.
- •64. Державна молодіжна політика в Україні.
- •65. Соціальне самовизначення молоді.
64. Державна молодіжна політика в Україні.
Соціологія молоді виступає також важливою складовою державної молодіжної політики. За змістом державна молодіжна політика, згідно з визначенням І.Ільїнського, є, по-перше, системою ідей, теоретичних положень про місце й роль молодого покоління в суспільстві; по-друге, практичною діяльністю держави, громадських організацій та інших соціальних інститутів з реалізації цих положень, ідей та принципів з метою формування й розвитку молоді. Іншими словами, державна молодіжна політика як система певних заходів щодо сприяння соціальному становленню і розвитку молоді, повинна базуватися на глибокому, об’єктивному аналізі реального стану молоді, здійснюваному різними науками. Соціологія молоді в системі цих наук посідає провідне місце. Воно зумовлене насамперед тим, що саме соціологія молоді досліджує процеси соціалізації молодого покоління, його входження у доросле життя в умовах, які блискавично змінюються, тобто має пріоритетне значення в суспільному, практично-політичному плані, даючи вихідні дані для соціальної політики держави, яка забезпечує вирішення проблем молоді з обов’язковим врахуванням її інтересів, потреб і здібностей. Вдалим проявом кооперації зусиль соціологів і працівників органів державної влади у виробленні та реалізації державної молодіжної політики є співпраця Українського інституту соціальних досліджень з одного боку, і низки органів державного управління включно з Адміністрацією Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради, міністерств і відомств — з другого.
В Україні стратегічні цілі державної молодіжної політики означені низкою нормативно-законодавчих актів, котрі, як виявила практика попередніх років, не потребують значного уточнення чи доповнення. Державна молодіжна політика, відповідно до нових реалій, визначена в Україні пріоритетним і специфічним напрямом системної діяльності держави у відносинах із молоддю і молодіжним рухом, яка здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і становить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу і у власних інтересах, і в інтересах суспільства. Об’єктом державної молодіжної політики є молодь віком від 14 до 28 років, що живе в Україні.
Серед головних засад державної молодіжної політики слід назвати
такі: • повага до поглядів молоді та її переконань; • надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики і програм, що стосуються суспіль#
ства взагалі й молоді зокрема; • сприяння ініціативі й активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства.
65. Соціальне самовизначення молоді.
У справі вироблення ефективної молодіжної політики велику роль відіграє з’ясування суті й змісту процесів життєвого самовизначення молодої людини. Ці процеси поділяються на:
• соціальне, • політичне, • професійне, • економічне самовизначення. Складний комплекс проблем, пов’язаний із цими процесами, і досліджує соціологія молоді.
1.*** Аналіз результатів соціологічних досліджень свідчить, що нині молодь — це одна з найвразливіших в економічному плані та найбезправніша в соціально#правовому значенні соціальних спільнот, яка живе в умовах підвищеної соціальної напруженості й психологічного дискомфорту. **** погіршення стану здоров’я молоді з огляду на ускладнення соціальноекономічного становища країни, зниження рівня життя більшості населення, падіння моральних норм і цінностей в суспільстві. **** значна поширеність ВІЛ-інфікованих хворих серед молоді (хворих на СНІД), що великою мірою є наслідком збільшення захворювань, які передаються статевим шляхом.**** швидке поширення вживання наркотичних речовин. За деякими експертними оцінками абсолютна кількість наркоманів в Україні наближається нині до 800 тис. осіб.***** зростання рівня смертності молоді країни внаслідок різкого погіршення здоров’я, обтяженого поширеністю інфекційних хвороб, епідемій, наркоманії, зловживання алкоголем, паління тютюну..******* дедалі більше поширення спроб самогубства. Ця тенденція знаходить прояв серед усіх категорій населення, в тому числі й серед молоді. **** зростання злочинності. У цілому в Україні 2002 р. загальна кількість осіб, які скоїли злочини, становила 460 тис.
2. ***Воно відбувається в умовах, коли суспільство стоїть перед альтернативою вибору дальшого шляху розвитку., ***Проте підтримка ринкової економіки й державної незалежності не спонукає молодь брати активну участь у різних формах політичної діяльності. Більшість обирає пасивну, очікувальну позицію, і лише 10— 15% готові діяти активно. Тому соціологи зазначають, що тенденція втрати інтересу до політики серед молоді України протягом останніх років не зазнала значних коливань. *** для політичного самовизначення молоді характерним є добра політична поінформованість на тлі низького зацікавлення політикою та ще меншої особистої участі в політичному житті країни. Одна з причин цього — надзвичайно великий рівень недовіри до органів влади, насамперед центральної, а також низький відсоток молоді у владних структурах і проводі політичних партій. *** мета молодіжної політики у цьому плані — це підтримка політичного самовизначення молоді, сприяння молодіжним політизованим утворенням просоціального спрямування, посиленню їх конструктивної активності, консолідації зусиль для зміцнення української держави, демократизації та гуманізації суспільства.
3. *** Під цим видом самовизначення молоді маються на увазі різноманітні проблеми, пов’язані з набуттям фаху та освітою підростаючого покоління. У цілому молодь України має досить високий рівень вищої (повної та базової) освіти. *** Реорганізація професійної освіти відповідно до вимог ринкової економіки є комплексним завданням. Воно містить:
• нові підходи до питань фінансування та самофінансування освітніх закладів; • модернізацію управління і всією системою професійної освіти, і окремими її закладами; • постійне оновлення кваліфікації професорсько-викладацького складу; зміну форм, методів викладання і підвищення якості навчання студентів; • перегляд професійної структури підготовки спеціалістів та кваліфі#
кованих робітників
4*** Перехід молоді від навчання до роботи, від дитинства до дорослого життя становить зміст економічного самовизначення молоді. Особливості інтеграції молодого покоління України в економічні відносини вимагають з’ясування таких аспектів: • процесу формування молодої робочої сили, її якісних характеристик, які відповідають ринковому векторові розвитку економіки; врахування стартових можливостей молодих громадян на ринку праці; • визначення сфер, обсягів й напрямів їх продуктивної зайнятості; • з’ясування рівня вимушеної незайнятості; • дослідження особливостей підприємницької діяльності молоді; • аналізу трудової міграції та її особливостей; • вивчення економічної ментальності молоді