- •1. Поняття соціології. Основні рівні соціологічного аналізу.
- •4. Основні функції соціології та їх сутність.
- •2. Об’єкт і предмет соціології. Структура соціологічного знання та його особливість.
- •3. Соціальні закони та їх особливості. Класифікація соціальних законів.
- •9. Зв’язок соціології з іншими суспільними і гуманітарними науками.
- •5. Сутність соціальних спільнот та їх типи. Основні характеристики соціальних спільнот.
- •6. Соціальні інститути: їх сутність, основні характеристики, різновиди та функції.
- •7. Поняття «соціальна група». Класифікація соціальних груп.
- •20. Соціальна структура суспільства та її елементи.
- •8. Теоретична (академічна) і прикладна соціологія.
- •10. Позитивізм о.Конта.
- •11. Натуралістичний напрямок у соціології хіх ст. (соціальний дарвінізм, географічна школа, расово-антропологічна школа).
- •12. Органіцизм г.Спенсера.
- •13. Соціологічна концепція марксизму та її критичний аналіз.
- •14. Соціологізм е.Дюркгейма. Поняття нормального і патологічного в соціології е.Дюркгейма.
- •15. Розуміюча соціологія м.Вебера.
- •16. Психологічний напрямок у соціології. Його основні концепції, їх характеристика.
- •17. Поняття про суспільство, його основні риси.
- •19. Типологія суспільств.
- •18. Системний підхід до суспільства в соціології.
- •23. Соціальний статус та його різновиди.
- •21. Основні підструктури суспільства, їх сутність.
- •22. Соціальна стратифікація, її види та критерії формування.
- •24. Соціальна роль та рольовий набір.
- •25. Соціальна мобільність та її різновиди. Швидкість та інтенсивність мобільності.
- •26. Відкрите і закрите суспільство, його особливості.
- •27. Особистість як одиниця соціологічного аналізу.
- •28. Ключові поняття та категорії соціології особистості.
- •32. Суть і зміст конкретно-соціологічного дослідження. Основні етапи соціологічного дослідження.
- •29. Зміна соціологічних уявлень про особистість.
- •30. Основні проблеми соціології особистості
- •31.Проблематика соціалізації особистості.
- •33. Класифікація соціологічних досліджень.
- •34. Основні функції соціологічних досліджень.
- •35. Програма соціологічного дослідження та її складові.
- •37. Опитування як один з основних методів отримання соціологічної інформації. Основні види опитування.
- •36. Поняття «вибірки» та її різновиди.
- •38. Сутність методу анкетування та його різновиди.
- •39. Анкета як основний інструмент опитування. Типи запитань в анкеті.
- •40. Загальна характеристика спостереження. Його різновиди.
- •41.Переваги і недоліки методу спостереження. Типові помилки спостерігача.
- •42. Сутність інтерв’ю та його різновиди.
- •43. Фокус-групове опитування.
- •44. Експертне опитування.
- •45. Сутність соціології сім’ї: об’єкт, предмет.
- •46. Структура сім’ї. Типологізація сім’ї та її критерії.
- •61 . Молодь як специфічна соціально-демографічна складова суспільства.
- •47. Основні функції сім’ї та їх сутність.
- •54. Об’єктивні і суб’єктивні причини конфліктів.
- •48. Основні категорії соціології сім’ї; проблематика соціологія сім’ї.
- •49. Основні тенденції розвитку сучасної сім’ї.
- •50. Соціологія конфлікту (об’єкт, предмет).
- •51. Природа і сутність конфлікту.
- •52. Основні ознаки конфлікту.
- •53. Структурні компоненти конфлікту. Поняття про ранг опонента.
- •55. Типологія конфліктів виходячи з різних критеріїв класифікації.
- •56. Тактика поведінки у конфліктній ситуації, її застосування на практиці.
- •57. Основні різновиди психологічних впливів у конфліктній ситуації
- •59.Функції соціології молоді та х сутність.
- •58. Сутність соціології молоді, її об’єкт,предмет, завдання.
- •60. Молодь у системі наук.
- •62. Особливості молодіжного віку.
- •63. Соціалізація молоді.
- •64. Державна молодіжна політика в Україні.
- •65. Соціальне самовизначення молоді.
62. Особливості молодіжного віку.
Питання про характерні особливості і специфічні риси молоді тісно пов’язане з питанням про вікові межі періоду молодості, оскільки їх вирішення допомагає конкретизувати програми соціологічних досліджень, а отже, сприяє отриманню репрезентативних даних, підсилених статистичною базою. Традиційно в радянській соціології вважалося, що рамки молодіжного віку визначались інтервалом від 16 до 30 років. Однак в останні часи дедалі більшого поширення набувають погляди, згідно з якими вік молоді своєю нижньою межею сягає 14, а верхньою — 35 років. В основі цього лежить висловлене деякими науковцями міркування про пролонгацію часу молодості, збільшення віку вступу в трудове життя, підготовки молоді до праці, досягнення економічної незалежності від батьків та держави. Це відображає об’єктивні процеси в житті та розвитку людства.
63. Соціалізація молоді.
Соціалізація молоді являє собою сукупність всіх соціальних і психологічних процесів, за допомогою яких індивід засвоює систему знань, норм і цінностей, що дають можливість йому функціонувати як повноправному громадянину суспільства. Важливим фактором, що забезпечує успішну соціалізацію є формування молодої людини як активного суб’єкта суспільного життя. Дійсне ж засвоєння індивідом соціального досвіду, включає в свою структуру момент активного пристосування до оточуючого світу не тільки в колі сім’ї чи стінах школи, але в першу чергу поза їх межами, адаптацію як “автоматичне” виховання визначених соціальних навичок у зв’язку з постійним перебуванням індивіду у певному соціальному середовищі зі своїми специфічними цінностями, нормами, взірцями. Тому кроки соціалізаційної діяльності мають узгоджувати “базисний світ”, набутий завдяки первинній соціалізації, з конструктами оточуючого суспільного світу через соціалізацію вторинну.Оточуюче життя стрімко змінюється, молодь бачить навкруги себе дуже мало стабільного й тому в неї з’являється релятивізм, орієнтація на ситуацію. Вона намагається вижити в світі, що швидко змінюється, і розвиває здатність пристосовуватись до будь-якої ситуації. Як наслідок формується здібність швидко все переоцінювати, гнучкість, пристосуванство, хитрість. З одного боку, це добре, бо у молоді з’являється щеплення проти ідеологічних обмежень, фанатизму. З іншого - в душі у людини немає порядку. Якщо вона виростає пристосованою до обставин циніком, яка впевнена, що зможе викрутитися із будь-якої ситуації, то рано чи пізно така людина стає жертвою обставин, тому що не може протиставити їм нічого свого власного[3].Тільки цілеспрямована систематична участь держави і всіх гілок влади в житті молодого покоління зможе розв'язати проблеми соціальної адаптації молоді в сучасному перехідному суспільстві. Політика держави повинна створювати необхідні економічні, соціальні умови для розвитку молоді за допомогою масової державної і громадської підтримки інноваційної діяльності, соціальний захист молоді, сприяти формуванню творчої активності молоді, здібностей, навичок, а також стимулів до саморозвитку та самореалізації, завдяки чому будуть створені передумови для її прискореного розвитку.