3. Соціальні закони та їх особливості. Класифікація соціальних законів.

Соціальний закон – обєктивний і повторювальний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей. Соціальні закони визначають відносини між різними індивідами та спільнотами, виявляючись в їх діяльності. Обєктивність соціального закону полягає у тому, що нові покоління успадковують готові відносини, звязки, тенденції.

За масштабом реалізації соціальні закони поділяються на загальні і специфічні. Загальні діють у всіх суспільних системах. Дія специфічних законів обмежена однією чи кількома суспільними системами.

За ступенем спільності соціальні закони або характеризують розвиток соціальної сфери, або визначають розвитококремих її елементів. За способом вияву соціальні закони под. на динамічні й статистичні. Динамічні визначабть напрям, чинники і форми соціальних змін. Статистичні відображають головні напрями змін, їх тенденцію до збереженню стабільності соціального цілого.

Динамічні закони под.. на причинні та фугкціональні. Причинні фіксують суворо детерміновані звязкирозвитку соціальних явищ. Функціональні – відображають емпірична спостережувальні і суворо повторювальні взаємні залежності між соціальними явищами. Різновидами статистичних законів можуть бути як законисоціального розвитку, так і закони функціонування.

Взявши за основу форми звязку, можна виокремити типи соціальних законів: * закони які відображають незмінне співіснування соціальних явищів.**закони що відображають тенденції розвитку.***закони що встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами.****закони, що фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами.*****закони, які встановлюють імовірність звязку між соціальними явищами.

9. Зв’язок соціології з іншими суспільними і гуманітарними науками.

Отже, на відміну від інших суспільних чи соціогуманітарних наук, соціологія є генералізуючою наукою, яка досліджує суспільство в цілому і людину як істоту соціальну. Соціологія активно співпрацює з іншими сферами наукових знань про соціум та людину, спираючись на досягнення статистики, демографії, психології, економічних, політичних, правових наук і дисциплін. Нині соціологія дедалі успішніше кооперує свою діяльність також з природничими і технічними науками, утворюючи спеціальні відгалуження знань на стику наук. Відбувається своєрідна «соціологізація» наук, з’являються такі незнані досі напрями, як біосоціологія, соціологія населення, соціологія епідемій, соціологія інфаркту, соціологія злочинності, соціологія менеджменту, соціологія підприємницької діяльності тощо.

5. Сутність соціальних спільнот та їх типи. Основні характеристики соціальних спільнот.

Соціальна спільнота — це реально існуюча сукупність індивідів, що надається до емпіричної фіксації, яка характеризується відносною цілісністю. Соціальні спільноти виникають у процесі історичного розвитку людства на всіх рівнях його буття і різняться величезною різноманітністю форм та змістових зв’язків всередині них. Вони є продуктом діяльності людей, котрі впродовж свого життя входять до вже існуючих спільнот і творять нові. На перших етапах розвитку людство тяжіло до творення спільнот, керуючись радше зовнішніми причинами, прагненням забезпечити своє існування і виживання у ворожому і загрозливому для нього світі. З часом у дію вступають інші спонукальні причини, і об’єднання відбувається на основі спільних виробничих інтересів і потреб, релігійних вірувань, політичних поглядів, хобі тощо. Інакше кажучи, з розвитком суспільства зовнішні об’єктивні чинники, які зумовлювали створення первісних спільнот, дедалі більше поступаються місцем внутрішнім суб’єктивним чинникам людського співжиття.

Суспільство складається зі спільноти, засновані на родинних зв’язках: сім’ї, родини у більш широкому значенні слова. Це також соціально- демографічні спільноти: чоловіки, жінки, молодь, люди пенсійного віку тощо. Це поселенські й територіально-регіональні спільноти: населення міста, села, певного регіону.

Отже, розмаїті спільноти, з яких складається суспільство, різняться між собою:

• кількісним складом (від невеликих соціальних груп до суспільства в цілому);

• часом існування (від кількох годин до сторіч);

• критерієм об’єднання (спільність тих чи тих інтересів, симпатій, цінностей, які поділяються їхніми членами);

• рівнем згуртованості та організованості (від неформальних груп до об’єднань і партій зі своїми статутами і програмами);

• характером діяльності (про чи антисуспільної, пасивноспоглядальної чи активно - перетворювальної, спонтанної чи цілеспрямованої тощо) і т. ін.