- •1. Поняття соціології. Основні рівні соціологічного аналізу.
- •4. Основні функції соціології та їх сутність.
- •2. Об’єкт і предмет соціології. Структура соціологічного знання та його особливість.
- •3. Соціальні закони та їх особливості. Класифікація соціальних законів.
- •9. Зв’язок соціології з іншими суспільними і гуманітарними науками.
- •5. Сутність соціальних спільнот та їх типи. Основні характеристики соціальних спільнот.
- •6. Соціальні інститути: їх сутність, основні характеристики, різновиди та функції.
- •7. Поняття «соціальна група». Класифікація соціальних груп.
- •20. Соціальна структура суспільства та її елементи.
- •8. Теоретична (академічна) і прикладна соціологія.
- •10. Позитивізм о.Конта.
- •11. Натуралістичний напрямок у соціології хіх ст. (соціальний дарвінізм, географічна школа, расово-антропологічна школа).
- •12. Органіцизм г.Спенсера.
- •13. Соціологічна концепція марксизму та її критичний аналіз.
- •14. Соціологізм е.Дюркгейма. Поняття нормального і патологічного в соціології е.Дюркгейма.
- •15. Розуміюча соціологія м.Вебера.
- •16. Психологічний напрямок у соціології. Його основні концепції, їх характеристика.
- •17. Поняття про суспільство, його основні риси.
- •19. Типологія суспільств.
- •18. Системний підхід до суспільства в соціології.
- •23. Соціальний статус та його різновиди.
- •21. Основні підструктури суспільства, їх сутність.
- •22. Соціальна стратифікація, її види та критерії формування.
- •24. Соціальна роль та рольовий набір.
- •25. Соціальна мобільність та її різновиди. Швидкість та інтенсивність мобільності.
- •26. Відкрите і закрите суспільство, його особливості.
- •27. Особистість як одиниця соціологічного аналізу.
- •28. Ключові поняття та категорії соціології особистості.
- •32. Суть і зміст конкретно-соціологічного дослідження. Основні етапи соціологічного дослідження.
- •29. Зміна соціологічних уявлень про особистість.
- •30. Основні проблеми соціології особистості
- •31.Проблематика соціалізації особистості.
- •33. Класифікація соціологічних досліджень.
- •34. Основні функції соціологічних досліджень.
- •35. Програма соціологічного дослідження та її складові.
- •37. Опитування як один з основних методів отримання соціологічної інформації. Основні види опитування.
- •36. Поняття «вибірки» та її різновиди.
- •38. Сутність методу анкетування та його різновиди.
- •39. Анкета як основний інструмент опитування. Типи запитань в анкеті.
- •40. Загальна характеристика спостереження. Його різновиди.
- •41.Переваги і недоліки методу спостереження. Типові помилки спостерігача.
- •42. Сутність інтерв’ю та його різновиди.
- •43. Фокус-групове опитування.
- •44. Експертне опитування.
- •45. Сутність соціології сім’ї: об’єкт, предмет.
- •46. Структура сім’ї. Типологізація сім’ї та її критерії.
- •61 . Молодь як специфічна соціально-демографічна складова суспільства.
- •47. Основні функції сім’ї та їх сутність.
- •54. Об’єктивні і суб’єктивні причини конфліктів.
- •48. Основні категорії соціології сім’ї; проблематика соціологія сім’ї.
- •49. Основні тенденції розвитку сучасної сім’ї.
- •50. Соціологія конфлікту (об’єкт, предмет).
- •51. Природа і сутність конфлікту.
- •52. Основні ознаки конфлікту.
- •53. Структурні компоненти конфлікту. Поняття про ранг опонента.
- •55. Типологія конфліктів виходячи з різних критеріїв класифікації.
- •56. Тактика поведінки у конфліктній ситуації, її застосування на практиці.
- •57. Основні різновиди психологічних впливів у конфліктній ситуації
- •59.Функції соціології молоді та х сутність.
- •58. Сутність соціології молоді, її об’єкт,предмет, завдання.
- •60. Молодь у системі наук.
- •62. Особливості молодіжного віку.
- •63. Соціалізація молоді.
- •64. Державна молодіжна політика в Україні.
- •65. Соціальне самовизначення молоді.
37. Опитування як один з основних методів отримання соціологічної інформації. Основні види опитування.
Найпоширенішим і частовживаним у соціології є метод опитування. Він охоплює використання таких дослідницьких процедур, як анкетування, поштове опитування, інтерв’ю. Опитування — це метод безпосереднього або опосередкованого збирання первинної вербальної (тобто переданої у словесній формі) інформації. Вирізняють заочні й прямі, стандартизовані (за наперед розробленим планом) і нестандартизовані (вільні), одноразові й багаторазові опитування, а також опитування експертів.
Метод опитування використовують у таких випадках: • коли проблема, що її досліджують, недостатньо забезпечена документальними джерелами інформації, • коли предмет дослідження або його окремі характеристики неможливо спостерігати в повному обсязі та протягом всього існування цього явища • коли предметом дослідження є елементи колективної та індивідуальної свідомості — думки, стереотипи мислення тощо, а не безпосередні вчинки і поведінка • коли опитування доповнює можливості опису й аналізу досліджуваних явищ і перевіряє дані, отримані за допомогою інших методів.
36. Поняття «вибірки» та її різновиди.
Досить часто обраний об’єкт соціологічного дослідження занадто великий у кількісному плані для того, щоб його можна було охопити суцільним дослідженням (наприклад, весь колектив робітників певного підприємства). Тоді виникає завдання визначення кола респондентів, тобто тих, хто підпадає під дослідження. Практика свідчить, що у випадках, коли об’єкт дослідження налічує 500 і більше людей, єдино правильним є вибірковий метод. Це означає потребу добору для дослідження не всієї (генеральної) сукупності робітників, а лише їх певної частини, тобто вибіркової сукупності.
Емпіричні соціологічні дослідження, як звичайно, несуцільні, їх проводять лише на певній частині об’єктів генеральної сукупності, яка має назву вибіркової сукупності. Отже, вибіркова сукупність — це певна кількість елементів генеральної сукупності, відібраних за певними правилами. Під час дослідження вона повинна становити своєрідну мікромодель генеральної сукупності. Або, іншими словами, вимагається, щоб структура вибіркової сукупності максимально збігалася зі структурою генеральної сукупності за основними якісними характеристиками і контрольними ознаками останньої. Але щоб досягнути того, треба дотримуватися правил вибірки. Елементи вибіркової сукупності (респонденти, або люди- носії певної соціальної проблеми), які підпадають під добір та вивчення, і є одиницями аналізу.
Якість вибірки оцінють за двома показниками: репрезентативністю і надійністю. Репрезентативністю називається здатність вибіркової сукупності максимально точно відтворювати характеристики генеральної сукупності. Вибірки поділяються на ймовірнісні (випадкові) та цілеспрямовані. Перші пов’язані з поняттям імовірності, яке широко використовується у багатьох галузях природничих і соціогуманітарних наук.
У загальному вигляді принцип механічної вибірки полягає в тому, що всі елементи генеральної сукупності зводять у єдиний список і з нього через рівні інтервали відбирають відповідну кількість респондентів.
Mетод квотної вибірки. Його використовують у тих випадках, коли до початку дослідження є статистичні дані про контрольні ознаки елементів генеральної сукупності. Всі дані про ту чи ту контрольну ознаку є квотою, а їхні окремі числові значення — параметрами квоти. При використанні квотної вибірки респондентів добирають цілеспрямовано, з дотриманням параметрів квот.