24. Соціальна роль та рольовий набір.

Соціальна роль – типова поведінка людини, повязана з її соціальним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища. Соціальні ролі можуть закріплюватися формально або мати неформальний характер.

Одна з перших спроб систематизації соціальних ролей належить Т. Парсонсу, на думку якого їх характеризують: * емоційність, * спосіб одержання, * масштабність, * ступінь формалізації, * характер і скерованність мотивів.

Про соціальну роль йдеться тоді, коли за тривалої соціальної взаємодії регулярно відтворюються певні стереотипи поведінки. Тобто роль є окремим аспектом цілісної поведінки. Рольові теорії особистості. Їх автори Д. МІД, Р. Мертон, та інші визначають залежність соціальної ролі людини як істоти соціальної. Теорії соціальної установки. – розглядають особистість , як результат дії настанов, впливів. Диспозиційна теорія саморегуляції – у ній знаходять подальший розвиток вихідні положення теорії соціальної установки. Диспозиція особистості – схильність особи до повного сприйняття умов діяльності та певної поведінки в цих умовах. Поділяються на вищі, середні, нижчі. Компоненти диспозиції – конгнітивний, афективний, конативний, поведінковий. Теорії референтної групи- це соціальна група , на яку індивід орієнтує свою поведінку, до якої належав у минулому.

25. Соціальна мобільність та її різновиди. Швидкість та інтенсивність мобільності.

Соціальна мобільність – міжрухова активність населення, його здатність до соціальних переміщень. За напрямком переміщення мобільність розрізняють : вертикальну та горозонтальну. Перша – характеризує посадове та кваліфікаційне зростання, друга – характер. рух між соціально однорідними індивідами. Також можна визначити обставини, що зумовлюють соціальну мобільність: * структурні зрушення в економіці. * зміни характеру і змісту соціального розподілу праці, * послаблення закріпленності працівників за соціально і економічно нерівноцінними видами соціальної нерівності. Соціальні переміщення між групами складні, супроводжуються певними соціальними наслідками, найістотнішими з яких є постіна наявність перехідних верств щодо певних соціальних спільнот.

26. Відкрите і закрите суспільство, його особливості.

Ці два терміни вперше запропоновані А. Бергсоном і запровадженні Поппером для характеристики соціологічних систем властивихрізним суспільствам на різних етапах. Відкрите суспільство тлумачиться як суспільство творче і динамічне, засноване на ідеях ліберального плюралізму, гнучке щодо різноманітніх змін і впливів, перейняте духом індивідуальної ініціативи, раціонального осягнення світу, критики і самокритики.

Воно притиставляється закритому суспільству як враженому стагнацією, авторитаризмом, доведеним до магічних форм догматизмом, а також виразним переважанням соціомасового начала над індивідуальним. Це йконтра пункт є лейтмотивом для філософсько історичних побудов Поппера. За сучасних умов створилися умови для глобального історичного поспупу в напрямі відкритого суспільства. До найважливіших положень цього реху він відносить:*зміцнення свободи і усвідомлення відповідальності,**мир у всьому світі.***боротьба з бідність,****боротьба з демографічним вибухом.

Концепція відкритого і закритого суспільства виражена зокрема і в наведених положеннях програми переходу до відкритого суспільства в планетарному масштабі , загалом відіграє конструктивну роль у позитивних культурно історичних та соціально політичних зрушеннях в сучасному суспільстві.