17. Поняття про суспільство, його основні риси.

Суспільство – сукупність усіх засобів взаємодії та форм обєднання людей , що склалися історисно, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми. Цей термін вживається і на позначення конкретного виду суспільсьва з його історичними, економічними, культурними особлтвостями.

До найхарактерніших рис суспільства належить :

• Спільність території проживання людей, що взаємодіють між собою;

• Цілісність і сталість;

• Здатність підтримувати та відтворювати високу інтенсивність внутрішніх звязків;

• Певний рівень розвитку культури, система норм і цінностей , покладенних в основу соціальних звязків між людьми;

• Автономність та самодостатність, самовідтворення та саморегуляція.

Із соціологічної точки зору амер. соц. Шілз суспільсьвом вважав обєднання, що відповідає таким критеріям: * індефікація з певною територією, * наявність власної назви та історії , * укладання шлюбів між представниками даного обєднання,* поповнення за рахунок дітей,* єдність загальної системи цінностей.

Усе це дає змогу трактувати суспільство як соціальну систему – це цілісне утворення , основним елементом якого є люди , їх звязки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації.

19. Типологія суспільств.

Типологізація суспільств – це класифікація суспільств на основі визначення найважливіших і найсуттевіших ознак, типових рис, які відрізняють одні суспільсьва від інших.

Залежно від критеріїв соціологи по – різному визначили типи суспільства. Наприклад беручи за головну ознаку писемність, їх поділяли на писемні і дописемні. Нім. соціолог фердинанд Тьоніс з огляду на наявність та стан промислового виробництва, класифікував їх на традтційне та промислове.

Американські соціологи Г. Ленскі та Дж. Ленскі розрізняючи суспільство за головним способом здобуття засобів до існування, виокремлюють: * суспільство мисливців і збирачів; * садівничі суспільства; * аграрне суспільство; * промислові сіспільства.

Беречи за основу цілісні критерії , соціолог Д. Рісман виділяє такі типи суспільства: * традиційне суспільство: у ньому індивіди користуються традиційними цінностями. *суспільство, кероване з середини. У такому суспільстві поведінку індивідів визначають особисті цінності, * суспільство, керлване ззовні. Індивід у такому суспільстві спрямовує та оцінює свою діяльність, орієнтуючись на оцінку колег, друзів.

18. Системний підхід до суспільства в соціології.

Наступне питання теми власне й стосується з’ясування суті суспільства як певної системної цілісності з нерозривною єдністю її компонентів. У філософській та соціологічній думці виокремлюються два основні різновиди системних уявлень про суспільство: системно-механістичний та системно-органістичний. Системні ідеї, що розвиваються на основі механіцизму, ставлять у центр класичну теорію механізму: поняття механізму-системи. Відповідно до основних ідей механіцизму робота механізму забезпечується функціональною спеціалізацією його частин, а також їхньою інтеграцією в єдине ціле. Системний механізм у соціологічній площині знаходить свій вияв у теоретичній спадщині італійського соціолога Вільфредо Парето, який є автором однієї з перших цілісних концепцій соціальної системи. В її основі — механістичне розуміння суспільства, котре складається із сукупності соціальних Атомів- людей. Соціальна система подібна до природної системи, яка збудована з атомів і молекул.

Суттєвою характеристикою соціальної системи, згідно з В.Парето, є соціальна гетерогенність, тобто неоднорідність, яка визначається первинною нерівністю індивідів-атомів. Кращі з них утворюють еліту, якій підкоряються всі інші; еліта й нееліта становлять відповідно вищий і нижчий прошарки суспільства.

Системно-органістичні уявлення про суспільство розвиваються засновниками соціології О.Контом і Г.Спенсером. Для них суспільний організм — складне ціле, що формується за законами доцільності; його особливістю є наявність саморегулюючих процесів. Суспільний організм, або соціальна система, — це динамічне утворення, що перебуває у постійному розвитку, як і кожний живий організм.

Одночасно із системно-механістичними та системно-органістичними типами соціологічного знання наприкінці ХІХ — на початку XX ст. формується ще один тип системних уявлень про суспільство, який умовно можна назвати гібридним, або синтезованим, бо виникає він внаслідок злиття основних елементів перших двох типів. Це передусім теза про розвиток суспільства, який відбувається від етапу механічного до етапу органічного руху. Його представниками вважають Ф.Тьонніса й Е.Дюркгайма.