15. Охарактеризуйте суспільно-політичне життя в Наддніпрянській Україні у другій половині XIX ст.

Наприкінці 50-х років XIX ст. в умовах лібералізації царського режиму відбувається відродження українського національного руху, що зазнав жорстокого удару після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства^ Одним із центрів відродження стала столиця Російської імперії Петербург, де мешкало чимало українців, і куди, після від буття покарань, дозволили повернутися та обійняти висо кі посади колишнім братчикам: Костомарову, Білозерсько-му, Шевченку. Прагнучи якомога більше прислужитися своєму наро ду, українські діячі Петербурга 1859 р. створили першу українську громаду - культурно-освітню організацію, що мала на меті популяризацію національної ідеї через видання книжок, журналів, проведення вечорів, навчання в недільних школах. Київська громада, як і громади, що виникли у різних містах України (Чернігів, Вінниця, Катеринослав, Одеси, Полтава, Харків), на Кубані (Катеринодар) та в Москіїі, головним своїм завданням вважали організацію народної освіти рідною мовою (заснування шкіл, написання і видам ня для них підручників, підготовку вчителів тощо); здійснення наукових розвідок у галузі етнографії, мовознавства, історії; підготовку і видання популярних книжок тощо. Але підготовка і вибух польського повстання 1863-1864 рр., боязнь того, що українці за культурницькою діяльністю зажадають відродження колишніх прав, а то й незалежності, призвели £о віщання міністром внутрішніх справ Валуєвим'20 липня 1863 р. таємного циркуляра, який увійшов в історію як Валуєвський циркуляр. Тільки наприкінці 60-х років, після послаблення антиукраїнської політики, знову з’являються громади, але як нелегальні організацї

22. Охарактеризуйте економічне та політичне становище українських земель у складі Польщі у 1921-1939 рр

Після поразки визвольних змагань західноукраїнські землі опинились у складі Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини. До польської окупації потрапили землі Східної Галичини та Західної Волині, на яких, за переписом 1931 р., проживало 5,6 млн українців. У складі Румунії українці (790 тис. осіб) проживали у Північній Буковині, Хотинському, Акерманському та Ізмаїльському повітах Бессарабії. На території Підкарпатської Русі, що ввійшла до складу Чехо-Словаччини, проживало понад 450 тис. українців. Кожна з держав, до складу яких входили українські землі, повинна була визначитись у ставленні до української меншини. У 1923–1926 рр. польські правлячі кола наполегливо проводили політику, спрямовану на асиміляцію поневолених народів. У другій половині 1920-х – 1930-ті рр. уряд ЧСР провів серію реформ, покликаних забезпечити запровадження системи освіти, проведення земельної реформи тощо. Здійснюючи ці заходи, він докладав зусиль, аби відвернутУ другій половині 1930-х рр. урядові кола ЧСР зіткнулися з розгортанням нової хвилі боротьби населення за автономію та зрештою під тиском Німеччини змушені були у жовтні 1938 р. надати краю автономію. и населення від боротьби за автономію, зосереджуючи його увагу на «мовному питанні».