2. Соціально-аксіологічна функція філософії

Ця функція в свою чергу розчленується на ряд під функцій, серед яких найважливішими є:

• конструктивно-цінністна (розробка уявлень про цінності, такі, як Добро, Справедливість, Правда, Краса. Крім того й формування уявлень про соціальний (суспільний ідеал))⁹;

• інтерпретаторська (роздуми, тлумачення, роз’яснення соціальної дійсності, співставлення з суспільним ідеалом);

• критична (констатація невідповідності соціальної дійсності суспільному ідеалу, виявлення і розкриття протиріч, невідповідності між прийнятою системою понять і цінностей і тим вмістом, який до них вноситься новим етапом розвитку світової історії, спроба вирішити протиріччя невідповідності того, що є, тому, як має бути).

Суспільний ідеал має своє коріння в живій людській особі. Суспільство – це не нівелювання осіб, але саме зв'язок відмінностей. Особа знаходить в суспільстві не просте повторення своїх життєвих завдань, а поповнення своїх сил в прагненні до ідеалу. Життя особистості вагається між двома полюсами, - прагненням до індивідуального самоствердження і тяжінням до безумовного і надідеального. З поняття особи витікає не лише її домагання, але і її обов'язки, і перш за все її обов'язок солідарності і єдності з іншими.

Підкреслимо, що філософія критична за своєю сутністю¹⁰. Критикуючи ідеї старого світу, філософ критикує сам цей світ.

3. Культурно-виховна функція філософії

Філософія виховує в людині здатність не обходити пізнавальні протиріччя, не пасувати перед ними, а прагнути вирішити виникаючі протиріччя і проблеми, здолати труднощі, актуалізуючи наявну наукову інформацію, філософські категорії і проявляючи при цьому самостійність, нестандартність підходу. Діалектично розвинене мислення, не допускаючи формально-логічних протиріч, завжди прагне до вирішення реальних протиріч об'єкту і на такій дорозі виявляє свій творчий, анти догматичний характер.

Виховання догматика полягає в тому, що людину привчають дивитися на навколишній світ як на резервуар прикладів, які ілюструють справедливість тієї або іншої абстрактно-загальної істини, ретельно оберігають від зіткнення з фактами, які говорять на користь протилежного погляду. Відношення до протиріччя є точним критерієм культури розуму¹¹. Для достовірно культурного в логічному відношенні розуму поява протиріччя - сигнал появи проблеми, яка не вирішується за допомогою строго заштампованих інтелектуальних дій, сигнал для включення мислення - самостійного розгляду речі, в розумінні якої виникла антиномія.

Розум із самого початку треба виховувати так, щоб протиріччя служило для нього не приводом для істерики, а поштовхом до самостійної роботи, до самостійного розгляду самої речі, а не лише того, що про неї сказали інші.

Формування філософського мислення є одночасно формуванням таких цінних якостей культурної особистості, як самокритичність, критичність, сумнів. Філософія дає людям загальну мову, випрацьовує у них єдині, загальнозначущі уявлення про головні цінності життя. Вона виступає одним із важливих факторів, що сприяють подоланню перешкод комунікації, супутника вузької спеціалізації.