73. Що таке революція “Мейдзи“?

Наприкінці 1960-х років ХІХ ст. у Японії відбулася буржуазна революція. Вона відома як " революції Мейдзи " ( " освіченого уряду " ).Проти існуючого ладу виступили основні верстви японського суспільства: селянство, робочі, ремісники, торгово-промислова буржуазія, самураї – військове стан дрібних дворян і навіть багато князі, переважно південно-західних князівств, найрозвиненіших би в економічному відношенні. У другій половині 70-х і на початку 80-х ХІХ ст. розгорнулося рух " за волю і народні права " (рух " Минкэн ундо " ), у якому брали участь ліберальні верстви правлячих класів та демократичні кола японського общества.Участь цьому рухові дворянства, особливо дрібного, зумовлювався його негативним ставленням до зовнішньополітичному курсу уряду та в більшою ступеня погіршенням його соціально-економічного становища. Самураї, будучи васалами князів, звичайно мали своєї землі, а отримували від князів платню рисом; платню васалів зменшувалася, їх кількість скорочувалася, і з них поповнювали ряди інших соціальних групп. Наслідком " революції Мейдзі " стало прийняття у 1889 р. буржуазної конституції, що закріпила нове утворення структурі державної влади. Конституція відбила компроміс між домінуючим у державі дворянством на чолі з імператором і буржуазією, яка допускалася до брати участь у законодательстве.Конституція 1889г. юридично затвердила статус імператора як голови держави, наділеного дуже широкими полномочиями:

- імператорська особа оголошувалася священної і неприкосновенной;

- імператор мав правом оголошувати війну, і мир;

- укладати міжнародні договоры;

- вводити облогове становище, зосереджуючи причому у себе надзвичайні повноваження; як верховного головнокомандувача встановлювати структуру і чисельність збройних сил;

- у сфері громадянського управління - визначати структуру міністерств, призначати та звільняти всіх посадових лиц.

74. Економічне вчення а. Сміта.

Батьком класичної економічної науки вважається Адам Сміт (1723-1790). У праці "Дослідження про природу і причини багатства народів"(1776) вихідним пунктом дослідження проголошується національне багатство. На його думку, багатство – сукупність мінових вартостей, а джерело його – праця. А. Сміт довів, що багатство нації створюється не тільки торгівлею і сільським господарством, а усіма видами виробництва, які існують в

економіці. Він писав, що усім людям притаманне прагнення поліпшити свій стан – ось звідки походить як суспільне і національне, так і приватне багатство. Він доводить, що від обміну і поділу праці, який веде до "величезного збільшення продуктивності всіх різнобічних занять і мистецтв", виграють усі прошарки суспільства. А. Сміт підкреслював, що турбота про осо-

бисту вигоду спонукає людину обрати саме той шлях, котрий є для суспільства найбільш вигідним. Перешкодити збагаченню країни може тільки нерозсудливість її правителів. Розрізняв продуктивну та непродуктивну працю.Продуктивна праця – це праця, яка створює вартість і на купівлю якої витрачається капітал. Праця, яка сплачується з доходу, яка спрямована не на примноження суспільного багатства, а на власне задоволення – непродуктивна.Прибуток, на думку А. Сміта, це дохід підприємця, який він отримує внаслі-

док використання капіталу, який він розглядає як зростаючу вартість та як нагромадження певних ресурсів для подальшого виробництва. "Зростання… доходу й капіталу означає зростання національного багатства". Розрізняв валовий дохід (усі матеріальні витрати разом із повторним рахуванням сировини і матеріалів у послідовних стадіях їх переробки) і чистий

дохід жителів країни (національний дохід, заново створена працею за рік вартість). Вперше в економічній науці здійснив поділ капіталу на основний та обіговий. До основного капіталу відносить все те, що бере участь у процесі виробництва благ декілька колообігів (знаряддя праці, будівлі, споруди, заходи із покращення родючості ґрунту, трудові навички, здібності). А до обігового – все те, що бере участь в одному колообігу (гроші, запаси продовольства, сировини, незавершене виробництво, готові, але не реалізовані товари). Робить висновок, що нагромадження капіталу має важливе значення для розвитку суспільства. Це сприяє створенню нових робочих місць, розширенню виробництва, зростанню національного багатства.