17.2. Гідрографічні характеристики водозабору.

Водозбі́р — ділянка суходолу та товща ґрунту й гірських порід, звідки природні води стікають у річкову систему, озеро та інші водні об'єкти.

Річковим басейном (басейном річкової системи) називають територію земної поверхні, у тім числі товщу гірських порід, звідки дана річкова система або окрема річка живиться Розрізняють водозбори поверхневі та підземні. Поверхневі водозбори розмежовуються лініями вододілів.

Басейн кожної річки включає в себе поверхневий та підземний водозбори. Поверхневий водозбір - та частина земної поверхні, з якої води надходять у певну річкову систему або окрему річку. Підземний водозбір утворюють товщі гірських порід, з яких вода надходить у річкову мережу. Басейн підземного живлення може не збігатися із поверхневим. Підземний водозбір ріки, зазвичай, є більшим за поверхневий водозбір. Однак виявити підземний водозбір досить важко. Поверхневий водозбір кожної річки відокремлений від водозбору сусідньої річки вододілом, який проходить по найвищих точках земної поверхні, розташованої між водозборами сусідніх річок.

Якщо площі поверхневих і підземних водозборів річки, озера, моря збігаються, то поняття водозбору стає тотожним басейну річки (відповідно — басейну озера, басейну моря).

Основні характеристики

До основних гідрографічних показників водозбору належать:

• розміри (довжина, ширина, площа),

• форма,

• пересічний похил,

• висота над рівнем моря.

Визначення цих параметрів (зокрема, площі як основної характеристики водозбору) здійснюють за топографічними картами, даними аерофотознімання та космічного фотознімання, за допомогою планіметра або палетки.

Площі водозборів річок України коливаються в великих межах. Ба­сейни малих водотоків довжиною 10...20км змінюються від 20...30 до 100...200км², а деякі з них, з сильно розвинутою річковою мережею, мають пло­щі басейнів більше 10000км². Водозбори великих річок складають 100тис.км² і більше. Найбільша кількість річкових басейнів (95,9%) мають пло­щі, не більше 50км². Басейни річок площею 50...500км² складають 3,5%, з площею більше 500км² – тільки 0,6%.

Морфометричними характеристиками ріки вважають довжину, звивистість, розгалуженість і густоту річкової мережі. Морфометричними характеристиками басейну ріки є площа басейну, коефіцієнт асиметрії, середня висота басейну над рівнем моря, середній нахил басейну, довжина вододільної лінії, порізаність контуру басейну. Головними характеристиками природних умов басейну ріки є географічне положення, тектонічна та геологічна будова, рельєф, клімат, грунтово-рослинний покрив, наявність і особливість інших водних об'єктів тощо.

Білет № 17 питання 2. Гідрографічні характеристики водозабору

1. Площа водозабору, для розміщення ВГК

2. Довжина водозабору

3. Довжина річи

4. Середня ширина водозабору

5. Коефіцієнт звивистості річки

6. Коефіцієнт витягнутості водозабору

7. Ухил річки

Білет№18

 

Гідрологічні умови водного об’єкту.

 

18.1. Середня багаторічна витрата; 2. Коефіцієнт варіації, залежить від кліматичних умов; 3. Коефіцієнт асиметрії, для зони змінної вологості; 4. Витрати води по роках різної забезпеченості: Qр=Кр*Qср; 5. Витрати річки в різні місяці років різної забезпеченості; 6. Об’єм середнього багаторічного стоку; 7. Мінімальний стік; 8. Твердий стік

 

18.2. Промислове забруднення підземних вод. Межі санітарної охорони підземних водозаборів.

 

Серед промислових відходів основне значення в забрудненні підземних вод мають промстоки. Забруднення відбувається в процесі фільтрації стічних вод з накопичувачів, хвосто- і шламосховищ або в результаті їх підземного поховання.Часто джерелом промислового забруднення підземних вод є атмосферні опади, насичені газодимовими викидами і продуктами випаровування з поверхні полів фільтрації та накопичувачів стічних вод і відходів. З метою попередження забруднення підземних вод навколо діючих водозаборів, встановлюється зона санітарної охорони. Межі першого поясу ЗСО джерела водопостачання, як правило, співпадають з огорожею території водозабору. Межі другого поясу ЗСО поверхневого джерела водопостачання встановлюються для водотоку вверх по течії, виходячи з часу пробігання води по основному водотоку і його протоках від межі поясу до водозабору.

 Еще ответ:

Розрізняють три стадії забруднення природних вод.

     Початкова стадія. Концентрація полютантів (забруднювачів) у воді вища за фонову, але менша за ГДК (гранично допустимої концентрації). Властивості води в межах норми. Зміни, що спостерігаються, не є перепоною для використання води для господарсько-питних потреб, але вказують на наявність джерела забруднення.

 Хімічне забруднення. Проявляється у збільшенні загальної мінералізації й концентрації макро- та мікрокомпонентів, появі у водах невластивих їм мінеральних сполук. Часто супроводжується появою запаху, забарвлення та підвищення температури.

     Бактеріальне (мікробне) забруднення. Полягає в появі у воді патогенних організмів, зокрема бактерій групи кишкової палички. Бактерії живуть від 30 до 400 діб, тому таке забруднення локалізується на порівняно невеликій ділянці і є тимчасовим.

     Теплове забруднення. Виявляється у підвищенні температури води. Його супроводжує зміна хімічного та газового складу води, зменшення кількості кисню, “цвітіння” води, збільшення вмісту в ній мікроорганізмів.

     Радіоактивне забруднення. Пов'язане з підвищенням у воді вмісту радіоактивних речовин. Через те що час напіврозпаду різних радіонуклідів триває від кількох годин до тисяч років, радіоактивне забруднення води є дуже стійким і може зберігатися тривалий час. Багато радіонуклідів сорбується гірськими породами і тому локалізуються. У відкритих водоймах вони осідають на дно.

Білет № 19

питання1: див. білет№1 (питання1)

питання 2: Розрахунок балансу водних ресурсів див.Білет№12 – 2 питання.

Водний баланс річкового басейну чи іншої території за будь-який час інтервалу залежить від кліматичних і метеорологічних факторів. Велике значення мають рельєф, грунти, гідрографічні особливості. Певною мірою водний баланс території залежить від антропогенної діяльності. Водний баланс оцінювали за даними по прибутковій і витратній складовій у вигляді рівняння: Р=У+Е, а також розгорнутого рівняння водного балансу поверхневої зони басейну: Р=У_повн+Е_повн+і. Інфільтрація води ( і ) у грунти басейну визначається за різницею між опадами ( Р ), поверхневим стоком( Уповн ) і поверхневим випаровуванням( Е_повн ).

Білет № 20

питання2: див.білет№2 пит.1

Білет № 21

Білет 21. Пит. 1

Фактори, що впливають на процес самоочищення у водоймищ

Водоймам властиве самоочищення. Але їх здатності до самоочищення не безмежні, тому викид стічних (побутових, промислових) вод повинен бути організованим таким чином, щоб не перевищувати ці можливості. Основними природніми факторами, які впливають на самоочищення водоймищ є: • фізико-гідрологічні, які забезпечують перенесення, зміщення, розбавлення та розсіяння забруднень; • гідробіологічні, які обумовлюють процеси біохімічного окислення, відмирання бактерій стічних вод, участь планктону, бактерій і водоростей в очищенні вод від забруднюючих домішків; • гідрохімічні, які зумовлюють розпад, руйнування та перетворення речовин. Процес самоочищення протікає таким чином: відбувається турбулентне перемішування стоків з водами під дією течій та зниження їх концентрації (початкове розбавлення). Інтенсивність процесу початкового розбавлення зростає по мірі підйому «хмари» стічних вод внаслідок посилення течій при віддаленні від дна. Після того, як в результаті перемішування стоків з водою їх густина зрівнюється з густиною навколишніх вод, піднімання припиняється і починається інтенсивне перемішування й розсіювання «хмари» стоків течіями (горизонтальне перемішування). Одночасно з процесами початкового і горизонтального розбавлення стоків діють гідробіологічні та гідрохімічні фактори. При достатньому заглибленні випускного отвору стоки не піднімаються на поверхню і залишаються затопленими на деякій глибині, де вони і переробляються.