89.Критерій та оптимум Парето

Відповідно до критерію Парето (критерію росту суспільного добробуту), рух у бік оптимуму можливий лише при такому розподілі ресурсів, що збільшує добробут принаймні однієї людини, не завдаючи шкоди нікому іншому.Оптимум Парето — такий стан системи, при якому значення кожного окремого критерію, що описує стан системи, не може бути покращено без погіршення становища інших елементів.Оптимум Парето є одним з центральних понять для сучасної економічної науки. Наоснові цього поняття будуються перша та друга фундаментальні теореми добробуту. Одним з застосувань Парето-оптимальності є т.зв. Парето-розподіл ресурсів (трудових ресурсів і капіталу) при міжнародній економічній інтеграції, тобто економічне об'єднання двох і більше держав. Оптимум за Парето проголошує, що добробут суспільства досягає максимуму, а розподіл ресурсів стає оптимальним, якщо будь-яка зміна цього розподілу погіршує добробут хоча б одного суб'єкта економічної системи.

90.Оптимум Парето у виробництві

В економічній теорії широко використовують нетрадиційний підхід до визначення поняття ефективності, що запропонував італійський економіст Вільфредо Парето (1848-1923).Ефективність (згідно Парето) вважається досягнутою тоді, коли вже неможливо покращити чийсь добробут в процесі виробництва товарів та послуг, їх розподілу та обміну, не погіршивши в той самий час добробуту якогось іншого індивідуума. Це положення називається “оптимум Парето” (або Парето-ефективність).Парето-ефективність у сфері виробництва – це така ситуація, при якій при даних виробничих ресурсах та існуючому рівні знань неможливо виробити більшу кількість одного товару, не відмовившись при цьому від можливості виробити деяку кількість іншого товару. На КВМ досягнуто стан Парето-ефективності.Проблема ефективності пов’язана з проблемою суспільного поділу праці, або з проблемою спеціалізації.

91.Неокласична модель загальної ринкової рівноваги

Основні засади неокласичної моделі загальної рівноваги були сформовані французьким економістом Леоном Вальрасом. Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції іпопиту. Вільна конкуренція забезпечує встановлення ціни рівноваги.Рівноважна ціна - це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів ні послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або до зниження обсягів виробництва.В неокласичній теорії ринкова рівновага залежить передусім від сукупної пропозиції, величина якої в довгому періоді визначається виробничою функцією, тобто реальними умовами виробництва, і тяжіє до природного рівня випуску. Сукупний попит не може суттєво вплинути на сукупну пропозицію і відіграє другорядну роль в рівноважній моделі.

92.Кейнсіанська модель загальної ринкової рівноваги

У кейнсіанській моделі ринкової рівноваги сукупний попит є основним чинником економічної активності. Попит на товари і послуги визначає величину їх виробництва, рівень зайнятості і структуру виробництва.Згідно кейнсіанської економічної теорії не ставка процента, а величина доходу домашніх господарств являється основним фактором, визначаючим динаміку вживання і заощаджень. При цьому зберігається та частина доходу, яка залишається після здійснення всіх споживчих видатків. Вплив ставки процента грає відносно невелику роль по відношенню до впливу доходу на споживання і заощадження. В той же час, динаміка інвестицій визначається передусім динамікою процентних ставок, що знаходить відображення у відповідних функціях споживання, заощаджень і інвестицій.У кейнсіанській моделі вважається, що основним чинником, який впливає на рішення домогосподарств щодо споживання і заощадження, є величина доходу.