6.1. Історія виникнення та призначення пірінгових мереж

пірінг (від англ. peering - сусідство). Договір обміну Інтернет- трафіком між двома й більше мережами Інтернет-провайдерів. Він складається із трьох елементів: фізичне з'єднання мереж;

технічна взаємодія між мережами, обмін маршрутами; комерційні й договірні пірінгові угоди.

Інтернет-гіровайдери часто організують точки обміну трафиком, точки розміщення, у яких відбувається фізичне з'єднання мереж багатьох операторів.

Типи пірінговьіх угод

Пірінг може здійснюватися через: приватне з'єднання точка-точка між двома мережами; точку обміну трафіком, можливо, незалежну від жодного провайдера, де безліч провайдерів обмінюються трафіком.

З комерційної точки зору розрізняють платний і безкоштовний пірінг. Звичайно великі провайдери обмінюються трафіком між собою безкоштовно, і стягують оплату за пірінг із дрібних провайдерів. Дрібні провайдери обмінюються між собою на точках обміну трафіком безкоштовно.

Ефективність пірінга. Пірінг дозволяє скоротити маршрути передачі пакетів між мережами й знизити витрати на трафік. Створення міських або національних вузлів обміну трафіком допомагає уникнути використання міжміських і міжнародних каналів зв'язку при передачі інформації між різними Інтернет-Лровайдерами одного міста або країни. Пірінг дозволяє Інтернет-Проваидерам пропонувати безкоштовний місцевий трафік.

Однорангові, децентралізовані або пірінгові (від англ. peer- to-peer; Р2Р - один на один, віч-на-віч) мережі - це компьютерні мережі, засновані на рівноправності учасників. У таких мережах відсутні виділені сервери, а кожний вузол (peer) е як клієнтом, так і сервером. На відміну від архпгектури клієнт-сервер.така організація дозволяє зберігати працездатність мережі при будь-якій кількості й будь-якому сполученні доступних вузлів.

Вперше фраза «peer-to-peer» була використана у 1984 році Парбауелом Йохнухуйтсманом (Parbaweli Yohnuhuitsman) при розробці архітектури Advanced Peer to Peer Networking фірми IBM.

Пірінгова файлообмінна мережа. Одна з областей застосування технології пірінговьіх мереж - це обмін файлами. Виглядає це так: користувачі мережі викладають якісь файли в «розшарену» (англ. share, ділитися) папку, тобто папку, файли з якої доступні для зкачування іншим клієнтам. Будь-який інший користувач мережі надсилає запит на пошук якого-небудь файлу. Програма шукає у клієнтів мережі файли, що відповідають запиту, і показує «здобич». Після цього користувач може скачати файли із знайдених джерел. Сучасні файлообмінні мережі дозволяють зкачувати один файл відразу з декількох джерел (так швидше й надійніше). Під час зкачування файлу користувачем (і після його закінчення) цей файл у нього можуть зкачувати і інші клієнти мережі, у результаті чого особливо популярні файли можуть у підсумку бути доступними для зкачування із сотень джерел одночасно.

Зазвичай в таких мережах обмінюються фільмами й музикою, що є проблемою для відеовидавничих і звукозаписних компаній, яким таке положення справ дуже не по душі. Проблем їм додає той факт, що припинити поширення файлу в децентралізованій пірінговій мережі технічно неможливо — для цього буде потрібно фізично відключити від мережі всі машини, на яких лежить цей файл, а таких машин може бути дуже й дуже багато - залежно від популярності файлу їхнє число може досягати сотень тисяч. Останнім

часом відеовидавці й звукозаписні компанії почали подавати в суд на окремих користувачів таких мереж, обвинувачуючи їх у незаконному поширенні музики й відео.

Такі організації, як RIAA, дискредитують пірінгові мережі, публікуючи в них фальшиві файли (зміст яких не відповідає назві). Це привело до втрати популярності мережі KaZaA на користь eDonkey, яка має більш досконалу архітектуру.

У лютому 2006 року був арештований найпопулярніший сервер мережі eDonkey — Razorback, а потім припинена розробка непопулярного комерційного клієнта EDonkey2000. Сама мережа EDonkey2000 продовжує функціонувати, тому що не зав'язана на конкретні сервери й існує велика кількість вільно розповсюджуваних клієнтських програм.