Тема 4. Специфічні особливості дитячого організму, що впливають на характер занять

Приступаючи до занять, необхідно також пам'ятати про специфічні особливості дитячого організму. М'язова система дитини дошкільного віку ще недосконала. М'язова маса складає 22 − 24% від загальної маси тіла, тоді як у дорослого цей показник складає не менше 40%. Крім того, м'язи дітей відрізняються від м'язів дорослої людини за своєю побудовою, складом і функціям. Вони містять менше води, білку і неорганічних речовин. Іннерваційний апарат розвинений ще недостатньо, а м'язові пучки сформовані погано. Внаслідок цього м'язи дитини скорочуються повільніше ніж м'язи дорослої людини, а скорочення відбуваються через менші проміжки часу. Оскільки м'язи дитини більш еластичні, при скороченні вони частіше скорочуються, а при розтягуванні – більше подовжуються. Такі особливості м'язової системи пояснюють, чому діти швидко стомлюються і разом с тим швидко відновлюють свої сили. Тому для дитини небажані тривала м'язова напруга і одноманітні статичні навантаження. Крупні м'язові групи досить добре развиваются вже до 3 − 5 років. На тлі їх інтенсивної роботи починають розвиватися і дрібніші групи м'язів. Плавання є адекватним для дитячого організму фізичним навантаженням, оскільки в циклі плавальних рухів напруга і розслаблення м'язових груп послідовно чергуються.

Серцево-судинна система відповідає потребам підростаючого організму. Вона характеризується такими особливостями: по-перше, об'єм крові на один кг маси тіла у дитини більше, ніж у дорослого, але шляхи її пересування по судинах коротші. Тому швидкість кровообігу вища; по-друге, серце дитини дуже швидко стомлюється при навантаженні, легко збуджується і не відразу адаптується до зміни навантаження. Зі всього вище зазначеного, можна зробити висновок, що дитячий організм частіше потребує відпочинку при фізичному навантаженні. Під час занять плаванням органи кровообігу дитини знаходяться в полегшених умовах діяльності через те, що її тіло часто має горизонтальне положення, що полегшує роботу крупних м'язових груп, зменшує механічну дію води на поверхню тіла, що допомагає відтоку крові від периферії до серця. Сприятливий вплив на роботу серцево-судинної системи надає правильний ритм роботи м'язів і дихальних органів, а також можливість дозувати навантаження при плаванні.

Органи дихання також мають певні особливості. У дітей дихальні шляхи вужчі, слизиста оболонка ніжна і більш вразлива. Плавання сприяє росту легеневої тканини, завдяки рівномірному навантаженню на м'язи і органи дихання. Займаючись плаванням, дитина дихає чистим і зволоженим повітрям. Значно зростає життєва ємкість легенів.

Опорно-руховий апарат у дитини продовжує формуватися, тому його хребет відрізняється м'якістю і еластичністю. Хребет дуже гнучкий і легко може піддаватися вигинам, що можуть деформувати його. При плаванні тиск на опорно-руховий апарат і особливо хребет значно знижується, тому плавання є ефективним засобом, що зміцнює і коригуює опорно-руховий апарат.

У дітей дошкільного віку окостеніння хрящових тканин тільки починається, а тазовий пояс розвинений досить слабко, тому дуже різкі навантаження на нижні кінцівки категорично протипоказані. Не рекомендуються стрибки у воду з висоти більше ніж 40 − 50 см. Під час плавання ноги рухаються м'яко і ритмічно, забезпечуючи помірне і різноманітне навантаження на нижні кінцівки. Динамічна робота ніг у без опорному положенні тіла надає зміцнюючу дію на дитячі стопи, що формуються, і перешкоджає виникненню плоскостопості.

Плавання допомагає розвивати координацію і ритмічність рухів,

необхідну для будь-якої рухової активності. Засвоєння певного ритму рухів є для дитини дещо складним, а плавання ефективно сприяє формуванню рухових навиків.

При заняттях з дітьми плаванням необхідно враховувати деякі особливості дитячої нервової системи. До 6 років у діяльності ЦНС процеси збудження ще переважають над процесами гальмування. Дитина такого віку, як правило, дуже рухлива. Рухи дитини швидкі і імпульсивні, а увага не стійка. Крім того, діти молодшого віку схильні до наслідування, тому навчання дітей різним рухам доцільно будувати на наочному показі. У побудові структури заняття доцільно чергувати короткочасні навантаження з частими перервами.