- •1.Педагогіка як наука. Об’єкт предмет і функції педагогіки. Характеристика основних педагогічних категорій
- •2.Методологія і методи науково –педагогічних досліджень
- •3.Загальна характеристика філософських основ педагогіки
- •8 Аналіз ключових позицій Болонського процесу
- •13. Поняття про зміст освіти. Його історичний розвиток
- •14.Структурні компоненти змісту освіти та їх зв’язки
- •6. Фактори соціалізації і формування особистості
- •15.Принцип формування змісту освіти розроблений в.В Краєвським
- •16.Основні критерії гуманоцентричного орієнтованого навчально-виховного процесу в освітньому закладі
- •17.Тенденції розвитку освіти у ххі столітті
- •18. Види і сучасні концепції навчання.
- •20 Педагогічна система я.А Каменського. Огляд великої дидактики
- •21.Характеристика класно — урочної організації системи організації навчання
- •22. Дидактика як наука. Її походження і розвиток. Основні дидактичні поняття
- •23 Процес навчання в цілісному педагогічному процесі. Його рушійні сили ,гносеологічні основи
- •24. Логіка навчального процесу і структура процесу засвоєння знань
- •25. Діяльність учителів і учнів у процесі навчання . Роль мотивів у навчанні.
- •27 Закономірності принципи і функції навчання
- •28.Загальна характеристика методів навчання
- •29. Характеристика державних нормативних документів у яких відображений зміст освіти у сучасній школі
- •30 Сутність процесу виховання
- •31.Виховання як процес інтеріоризації людських цінностей
- •32. Мета гуманістичного виховання. Особливість в системі гуманістичних відносин
- •33.Найважливіші принципи процесу виховання
- •34.Основні ідеї сучасної концепції виховання
- •36.Встановіть співвідношення виховання , самовиховання і перевиховання
- •35. Методи, прийоми ізасоби виховання. Сучасна теорія методів виховання у контексті особистісно-орієнтованих виховних технологій.
- •37. Методи самовиховання.
- •38. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування
- •39. Зміст освіти, як фундамент базової культури особистості. Державний освітній стандарт. Базова, варіативна, додаткова складові змісту освіти.
- •40. Філософсько-світоглядна підготовка учнівської молоді.
- •41. Виховання громадянської культури.
- •42. Виховання основ моральної культури.
- •43. Трудове виховання і профорієнтація.
- •47. Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості
- •48. Формування відповідальності особистості як один з важливих факторів виховної роботи
- •49. Сутність конфлікту, його структура та динаміка.
- •52. Конфлікт соціального та індивідуального «я»
- •55. Особистісний та соціально-політичний конфлікт.
- •57. Структура колективу. Проблема лідерства.
- •58. Етапи розвитку колективу. Основні методи успішної організації діяльності в колективі.
- •59. Вплив колективів вільного спілкування на становлення соціального досвіду особистості.
- •60. Підготовка молоді до сімейного життя як складова моралі в контексті національного виховання.
- •61. Поєднання зусиль школи та сім’ї у справі підготовки учнівської молоді до сімейного життя.
- •62. Культура міжстатевого виховання.
- •63. Структура та функції сім’ї.
- •64. Основні виховні орієнтири сім’ї.
- •46. Виховання відповідальності як мета виховної діяльності.
14.Структурні компоненти змісту освіти та їх зв’язки
аналіз цілей та функцій освіти, котрі визначають суспільну необхідність у змісті загальної середньої освіти;
2 створення прогностичної моделі випускника середньої школи як відображення перспективних цілей освіти; склад і структура моделі повинні відповідати складовим змісту освіти; у ній визначаються й оцінюються основні знання, навички, особистісні якості тощо, які знадобляться учню після закінчення навчального закладу;
3 прогностичний відбір навчального матеріалу — представлення всіх компонентів змісту освіти в розгорнутому вигляді з урахуванням взаємозвязку науки та відповідного навчального предмета — його теорій, понять, категорій, принципів, методів. Розглянемо ці етапи.
Мета освіти визначена в Концепції загальної середньої освіти України: вона має забезпечити умови для морального, інтелектуального, фізичного, художньо-естетичного розвитку учня, виховання громадянина демократичного суспільства, яке визначає освіченість, вихованість, культуру найвищими цінностями, незамінними чинниками соціального прогресу. Основними завданнями середньої загальноосвітньої школи є такі:
¦ різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтації, задоволення інтересів і потреб;
¦ збереження та зміцнення морального, фізичного та психічного здоровя вихованців;
¦ виховання школяра як громадянина України, національно свідомої, вільної, демократичної, життєво й соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях;
¦ формування у школяра бажання й уміння вчитися, виховання потреби та здатності до навчання впродовж усього життя, вироблення вмінь практичного та творчого застосування здобутих знань;
¦ становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної та соціальної компетентностей на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами пізнавальної та практичної діяльності;
¦ виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їх життєвого й професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору й оволодіння майбутньою професією;
¦ виховання школяра як людини моральної, відповідальної, людини культури з розвиненим естетичним та етичним ставленням до навколишнього світу і самої себе.
Питання про мету освіти є питанням про те, якою має бути людина майбутнього. Найзагальнішою її рисою є різнобічний розвиток. Проте саме поняття «різнобічно розвинена особистість», його конкретне наповнення не є раз і назавжди даним, незмінним. Як і сама дійсність, воно збагачується, розвивається й конкретизується у звязку зі змінами, які відбуваються в суспільстві.
Різнобічний розвиток особистості, згідно з Концепцією загальної середньої освіти, розробленою в Україні, та матеріалами комісії з питань культурного співробітництва при Раді Європі, передбачає набуття нею певних компетентностей. Бути компетентним означає одержати знання та досвід, здатність і вміння мобілізуватися в даній ситуації, реалізувати свої здібності та потреби. Основними групами компетентностей, яких вимагає сучасне життя, є такі: соціальні — здатність учня адаптуватися до умов суспільного життя, готовність брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень, у функціонуванні й розвитку демократичних інститутів суспільства, мати активну життєву позицію; полікультурні — вихованість, моральність, готовність розуміти несхожість людей, поважати їхню мову, релігію, культуру тощо; комунікативні — опанування важливого в суспільному житті усного й писемного спілкування, оволодіння кількома мовами; інформаційні — становлення наукового світогляду, оволодіння інформаційними технологіями, умінням здобувати, осмислювати та використовувати різноманітну інформацію; діяль-нісно-творчі — оволодіння різноманітними способами діяльності, розвязання навчальних і життєвих проблем; прагнення та здатність до раціональної продуктивної творчої діяльності; саморозвитку та самоосвіти — розуміння себе, самовизначення, розвинені емоційно-вольові якості, володіння методами рефлексивного мислення самоаналіз, самооцінка; потреба та готовність постійно навчатися як у професійному відношенні, так і в особистому та суспільному житті.
Різнобічно розвинена особистість — гармонійна особистість, вона знаходиться в єдності зі світом, людьми та самою собою. Гармонія означає узгодженість між тим, чого вона вимагає від інших, і тим, що вона здатна і повинна їм дати.
Як вимога до кінцевого результату освіти ці компетенції становлять модель проектованої особистості випускника середньої школи.
У матеріалах Комісії при Раді Європи підкреслюється, що компетенції не зводяться до знань і вмінь, а належать до сфери складних якостей особистості, є інтегрованим результатом її навчання та виховання і формуються передусім на основі опанування школярами змісту загальної середньої освіти. Тому важливим зараз є визначення нової системи знань, способів діяльності, ціннісних орієнтацій, еталонів поведінки, закріплених у моральних і правових нормах, і відображення цієї системи у змісті освіти.
Таким чином, особистість набуває визначених компетентностей у результаті засвоєння змісту освіти, який передбачає їх формування. Формувати — значить надавати чомусь певної форми, закінченості. Терміном «формування» у педагогіці визначається такий процес розвитку особистості, який спрямований на те, щоб досягти її певного цілісного вигляду.
