21.Характеристика класно — урочної організації системи організації навчання

Класно-урочна система стверджує твердо регламентований режим навчально-виховної роботи: постійне місце і тривалість занять, стабільний склад учнів однакового рівня підготовленості, а пізніше і одного віку, стабільне розклад. Основною формою організації занять у рамках класно-урочної системи, по Я.А.Коменского, повинен бути урок. Завдання уроку повинна бути співмірна часовому проміжку часу, розвитку учнів. Урок починається повідомленням вчителя, закінчується перевіркою засвоєння матеріалу. Він має незмінну структуру: опитування, повідомлення вчителя, вправа, перевірка. Основний час при цьому відводилося вправи. Подальший розвиток класичного вчення Я.А.Коменского про урок у вітчизняній педагогіці здійснив К.Д.Ушинский. Він глибоко науково обгрунтував всі переваги класно-урочної системи і створив струнку теорію уроку, зокрема обгрунтував його організаційну будову і розробив типологію уроків. У кожному уроці К.Д.Ушинский виділяв три послідовно повязані один з одним частини. Перша частина уроку направлена на здійснення свідомого переходу від пройденого до нового і створення в учнів спрямованості на інтенсивне сприйняття матеріалу. Ця частина уроку, писав К. Д. Ушинський, є необхідним ключем, як би дверима уроку. Друга частина уроку направлена на вирішення основного завдання і є як би визначальною, центральною частиною уроку. Третя частина направлена на підсумовування зробленого і на закріплення знань та навичок. Вивчення сутності і структури уроку призводить, до висновку, що урок є складним педагогічним обєктом. Як і всякі складні обєкти, уроки можуть бити розділені на типи за різними ознаками. Цим пояснюється існування численних класифікацій уроків.

В теорії та практиці навчання провідне значення відводиться таким типологиям уроків:

- За основною дидактичної мети розрізняють: урок ознайомлення з новим матеріалом; урок закріплення вивченого; урок застосування знань і умінь; урок узагальнення та систематизації знань; урок перевірки і корекції знань і умінь; комбінований урок.

- За основним способом проведення уроку розрізняють: урок у формі бесіди, лекції; екскурсії; кіноуроки; самостійна робота учнів; лабораторні та практичні роботи; поєднання різних форм занять.

- По основним етапам учбового процесу розрізняють: вступні; первинного ознайомлення матеріалом; утворення понять, встановлення законів і правил; застосування отриманих правил на практиці; повторення й узагальнення; контрольні; змішані або комбіновані.

Підрозділ уроків на типи і види, проте, не робить повними наявні типології. Зіставлення різних типологій уроків дозволяє відзначити певну тенденцію — прагнення більш повно охопити сучасні форми організації уроку. Разом з тим створені останнім часом типології потребують регулярного поповнення, уточнення і переробці. І за всією інформацією про це вчитель повинен постійно стежити і добре в ній розбиратися. До того ж у практиці навчання конструювання вчителем систем уроків, як правило, не укладається в рамки якоїсь одне типології.

Структура уроку — це сукупність різних варіантів взаємодій між елементами уроку, що виникає в процесі навчання і забезпечує його цілеспрямовану дієвість.

Урок ознайомлення з новим матеріалом

Структура цього уроку визначається його основною дидактичною метою: введенням поняття, встановленням властивостей досліджуваних обєктів, побудовою правил, алгоритмів і т.д. Його основні, етапи:

1.сообщеніе теми, мети, завдань уроку і мотивація навчальної діяльності; 2. підготовка до вивчення нового матеріалу через повторення і актуалізацію опорних знань; 3. ознайомлення з новим матеріалом; 4. первинне осмислення і закріплення звязків і відносин в обєктах вивчення; 5. постановка завдання на будинок; 6. підведення підсумків уроку.

Урок закріплення вивченого

Основна дидактична мета його — формування певних умінь. Найбільш загальна структура уроку закріплення вивченого така: 1. перевірка домашнього завдання, уточнення напрямів актуалізації матеріалу; 2. повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація навчання; 3. відтворення вивченого і його застосування в стандартних умовах; 4. перенесення набутих знань і їх первинне застосування в нових або змінених умовах з метою формування умінь; 5. підведення підсумків уроку; 6. Постановка домашнього завдання.

Урок перевірки і корекції знань і вмінь

Контроль і корекція знань і вмінь здійснюється на кожному уроці. Але після вивчення однієї або декількох підтем або тим вчитель проводить спеціальні уроки контролю і корекції, щоб виявити рівень оволодіння учнями комплексом знань і умінь, і на його основі ухвалити певні рішення щодо вдосконалення навчального процесу.

При визначенні структури уроку контролю та корекції, доцільно виходити з принципу поступового наростання рівня знань і умінь, тобто від рівня усвідомлення до репродуктивного і продуктивного конструктивного рівнів. При такому підході можлива наступна структура уроку: 1. ознайомлення з метою і завданнями уроку, інструктаж учнів з організації роботи на уроці; 2. перевірка знань учнями фактичного матеріалу та їх умінь розкривати елементарні зовнішні звязки в предметах і явищах; 3. перевірка знань учнями основних понять, правил, законів і умінь пояснити їх сутність, аргументувати свої судження і наводити приклади; 4. перевірка вмінь учнів самостійно застосовувати знання в стандартних умовах; 5. перевірка вмінь учнів застосовувати знання в змінених, нестандартних умовах; 6. підведення підсумків на даному та наступних уроках.

Мистецтво проведення уроків багато в чому залежить від розуміння і виконання учителем соціальних і педагогічних вимог, яким повинен задовольняти урок. Вимоги ці визначаються завданнями школи, закономірностями і принципами навчання. Кожен урок направляється на досягнення триєдиної мети: навчити, виховати, розвинути. З урахуванням цього загальні вимоги до уроку конкретизуються в дидактичних, виховних і розвиваючих вимогах.

До дидактичних, або освітнім, вимог належать: 1. Чітке визначення освітніх завдань уроку в цілому і його складових елементів, а також місця конкретного уроку в загальній системі уроків. 2. Визначення оптимального змісту уроку відповідно до вимог навчальної програми з предмету та цілями уроку, з урахуванням рівня підготовки учнів, прогнозування рівня засвоєння учнями наукових знань, сформованості умінь і навичок як на уроці в цілому, так і на окремих його етапах. 3. Вибір найбільш раціональних методів, прийомів і засобів навчання, стимулювання і контролю, оптимальної взаємодії їх на кожному етапі уроку, вибір, що забезпечує пізнавальну активність, поєднання різних форм колективної роботи на уроці з самостійною діяльністю учнів. 4 Здійснення на уроці принципів та умов успішного навчання, зокрема міжпредметних звязків.

Виховні вимоги до уроку: 1. Постановка виховних завдань уроку, забезпечення ідейно-політичної спрямованості, комуністичної ідейності і партійності. 2. Формування в учнів на основі набутих наукових знань діалектико-матеріалістичного світогляду, високих моральних якостей та естетичних смаків, забезпечення тісного звязку навчання з життям, з практикою комуністичного будівництва. 3. Формування і розвиток в учнів пізнавальних інтересів, позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності, умінь і навичок самостійного оволодіння знаннями перенесення знань, творчої ініціативи та активності. 4. Всебічне вивчення і врахування рівня розвитку та психологічних особливостей учнів типу мислення, памяті, уваги, наявності емоцій, уяви та ін 5. Дотримання учителем педагогічного такту. Слід мати на увазі, що вимоги, що виражають виховні завдання школи, реалізуються і в інших формах організації навчання і у всій системі позанавчальної виховної роботи з учнями, що проводиться школою і сімєю.

До розвиває вимог належать: 1. формування та розвиток в учнів позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності, інтересів, творчої ініціативи та активності; 2. вивчення і врахування рівня розвитку та психологічних особливостей учнів, проектування «зони найближчого розвитку»; 3. проведення навчальних занять на «випереджаючому» рівні, стимулювання настання нових якісних змін у розвитку; 4. прогнозування «стрибків» в інтелектуальному, емоційному, соціальному розвитку учнів і оперативна перебудова навчальних занять з урахуванням наступаючих змін.

Організаційні вимоги до уроку: 1 Наявність продуманого плану проведення уроку на основі тематичного планування. 2. Організаційна чіткість проведення уроку своєчасність початку, максимальне використання кожної його міну ти, оптимальний темп навчання, логічна стрункість і закінченість, свідома дисципліна учнів протягом усього уроку. 3. Підготовка та раціональне використання різних засобів навчання, в тому числі і ТСО. Виконання перерахованих вимог є необхідною умовою ефективності уроку, т. е досягнення бажаних результатів. Учитель повинен добре знати ці вимоги, забезпечувати їх виконання при підготовці до уроку та його проведенні.