Білет №1 Питання №1 Характеристика водокористувачів, які входять до складу

Суб'єктами права водокористування(водокористувачами) можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства (ст. 42 ВК України). Ці особи здатні мати і здійснювати права і нести юридичні обов'язки. Класифікація суб'єктів права водокористування проводиться за різними ознаками, включаючи і види права водокористування. Згідно зі ст. 42 Водного кодексу усі водокористувачі поділяються на: первинних — тих, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, та вторинних — таких, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

У сучасних умовах для права водокористування характерна платність. Умови платності за використання водних об'єктів (їх частин) визначаються насамперед Водним кодексом України та конкретизуються у відповідних нормативних актах.

Білет№2 1 Основні схеми виробничого водопостачання та водовідведення Для більшості промислових підприємств вимоги до якості води значно менш жорсткі, ніж до складу вод, які підлягають скиду у водні об’єкти або міську систему водовідведення. Тому виробничні стічні води значно вигідніше напрямляти на повторне використання у системах оборотного та послідовного водопостачання, ніж підвергати їх очистці, що задовольняє вимогам скиду. Рис. 2.1 - Схеми виробничих водопроводів: а - прямоточна: б — із повторним використанням води: в — оборотна з охолодженням; г — оборотна з очищенням води; 1 — водойма; 2 - водозабір; З — насосна станція; 4 — подача чистої води; 5 — підприємство; 6— відведення відпрацьованої води: 7 — очисні споруди; 8 — відведення очищеної води; 9 — скидання води; 10 — друге підприємство; 11 - охолоджувальний пристрій; 12 — подавання охолодженої води, 13 — підживлювальний колодязь; 14 — подача підживлювальної води У цілому, системи і схеми водопостачання та водовідведення промислових підприємств існують слідуючи:

• Прямоточні;

• З повторнім використанням води;

• Оборотні з охолодженням воді;

• Оборотні схеми з очищенням води

У прямоточній схемі (рис.2.1а) свіжа вода забирається із водойми, при необхідності підлягає очищенню і після використання на промисловому підприємстві скидається у водойму (або після очищення, або ні). Водяний баланс має вигляд , (2.1) де - кількість води, що подається на виробничий процес; - виробничі витрати води; – кількість води, що втрачається з осадом на водоочисній станції; - кількість води, яку скидають у водойму. Ця схема нині досить поширена. Вона досить проста і дешева, але не надійна в екологічному відношенні, оскільки скидна вода забруднює водойми.

Білет №3 Питання №2

ІЗВ

Сутність цієї методики полягає у розрахунку індексу забруднення води за гідрохімічними показниками, а потім за величинами розрахованих ІЗВ воду, яку досліджують, відносять до відповідного класу якості. При цьому виділяються такі класи якості води:

I – дуже чиста (ІЗВ < 0,3);

II – чиста (0,3 < ІЗВ < 1);

III – помірно забруднена (1 < ІЗВ < 2,5);

IV – забруднена (2,5 < ІЗВ < 4);

V – брудна (4 < ІЗВ < 6);

VI – дуже брудна (6 < IЗB < 10);

VII – надзвичайно брудна (IЗB > 10).

До першого класу відносяться води, на які найменше впливає антропогенне навантаження. Величини їх гідрохімічних та гідробілогічних показників близькі до природних значень для даного регіону.

Для вод другого класу xapaктepні певні зміни порівняно з природними, одначе ці зміни не порушують екологічної рівноваги.

До третього класу відносяться води, які знаходяться під значним антропогенним впливом, рівень якого близький до межі стійкості екосистем.

Води IV-VII класів – це води з порушеними екологічними параметрами, їх екологічний стан оцінюється як екологічний регрес.

Білет 5.пит 1 Санітарні  умови скидання стічних вод у водойми.  Очищені на станціях аерації стічні води з-за неповноти очищення вимагають розведення чистою водою, причому кратність розбавлення визначається в основному залишковим вмістом речовин, не повністю зруйнованих в процесі очищення. У міру зростання водоспоживання становище з розведенням очищених стічних вод буде дуже напруженим. У містах і районах з дефіцитними водними джерелами доведеться застосовувати більш досконалі методи очищення стічних вод, або подавати воду для розведення з іншої річкової системи.  У таких умовах великого значення набуває впровадження на підприємствах оборотного водопостачання, повторне використання очищених стічних вод і раціоналізація технології виробництва в напрямку зниження водоспоживання, кількості та концентрації стічних вод.  Правилами охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами встановлені норми якості води по основних санітарним показниками для водойм двох видів водокористування:  до першого виду відносяться ділянки водойм, що використовуються в якості джерел централізованого або нецентралізованого питного водопостачання, а також для водопостачання підприємств харчової промисловості;  до другого виду відносяться ділянки водойм, використовувані для спорту, купання та відпочинку населення, а також водойми в межах населених пунктів.  Найближчі до місця випуску стічних вод пункти водокористування на водоймах першого і другого виду встановлюються органами Державного нагляду з урахуванням перспектив використання водойми. Склад і властивості води повинні відповідати нормативам води в створі, розташованому на проточних водоймах на 1 км вище найближчого за течією пункту водокористування, а на непротічних водоймах - озерах і водосховищах - в 1 км в обидва боки від пункту водокористування.  При спуску стічних вод у межах міста (або будь-якого населеного пункту) першим пунктом водокористування є це місто або населений пункт. У цих випадках вимоги до складу і властивостей води водойми треба відносити і до стічних вод, тому що не можна розраховувати практично на розбавлення і самоочищення.  До основних нормативам якості води відносяться наступні:  * Зважені речовини.  Вміст зважених речовин у воді після спуску стічних вод не повинен збільшуватися більше, ніж на 0,25 мг/л для водойми першого виду і на 0,75 мг/л для водойми другого виду. Для водойм, що містять у межень більш 30 мг/л природних мінеральних суспензій, допускається збільшення концентрації зважених речовин у воді до 5%.  * Плаваючі домішки.  На поверхні водоймища не повинно бути плаваючих плівок, плям мінеральних масел та скупчення інших домішок.  * Запахи і присмаки.  Вода не повинна набувати запахів і присмаків інтенсивністю більше 2 балів, що виявляють у водоймах першого виду безпосередньо або при хлоруванні й у водоймах другого виду безпосередньо  * Фарбування.  Забарвлення не повинна виявлятися в стовпчику води висотою 20 і 10 см для водойм першого і другого видів.  * Температура.  Літня температура води в результаті спуску стічних вод не повинна підвищуватися більше ніж на 3оС.  * Активна реакція.   (рН) води водоймища після змішування зі стічними водами не повинна виходити за межі 6,5-8,5.  * Мінеральний склад.  Для водойм першого виду не повинен перевищувати по щільному залишку 1000 мг/л, у тому числі хлоридів - 350 мг/л і сульфатів 500 мг/л; для водойм другого виду мінеральний склад нормується за показником «присмак».  * Розчинений кисень.  У воді водойми після усунення зі стічними водами кількість розчиненого кисню не повинна бути менше 4 мг/л в будь-який період року в пробі, взятої до 12 годин дня.  * Біохімічна потреба в кисні.  Повна потреба води в кисні при 20оС не повинна превишать3 і 6 мг/л для водойм першого і другого видів.  Збудники захворювань не повинні міститися у воді. Методи попереднього очищення та знезараження стічних вод узгоджуються в кожному окремому випадку з органами Державного санітарного нагляду.  * Отруйні домішки.  Не повинні знаходитися в концентраціях, які можуть надати пряме або непряме шкідливу дію на здоров'я людей.  Нормативні якості води для водойм рибогосподарського значення встановлюють стосовно до двох видів їх використання:  * Водойми, які використовуються для відтворення та збереження цінних сортів риби;  * Водойми, які використовуються для всіх інших рибогосподарських цілей.  Вид водойми визначається органами рибоохорони з урахуванням перспективного розвитку рибного господарства. Нормативи складу та властивості води в залежності від місцевих умов можуть відноситися або до району випуску стічних вод при здійсненні їх швидкого усунення з водою водоймища, або до районів нижче спуску стічних вод з урахуванням можливої ступеня їх зсуву і розведення у водоймі від місця випуску до найближчої кордону рибогосподарського ділянки водойми. На ділянках масового нересту і нагулу риб спуск стічних вод не дозволяється.  При випуску стічних вод у рибогосподарські водойми до складу і властивостей води пред'являються більш високі вимоги у порівнянні з викладеними вище.  Розчинений кисень. У зимовий період кількість розчиненого кисню не повинна бути нижче 6 і 4 мг/л для водойм відповідно першого і другого видів; в літній період у всіх водоймах - не нижче 6 мг/л в пробі, взятої до 12 годин дня.  Біохімічна потреба в кисні. Величина БПК5 прі20оС не повинна перевищувати 2 мг/л у водоймах обох видів. Якщо вміст кисню в зимовий період нижче на 40% нормального насичення, то допускається тільки тих скидання стічних вод, які не змінюють БПК води водойми.  Якщо в зимовий період вміст розчиненого кисню у воді водойми першого виду знижується до 6 мг/л, а у водоймі другого виду - до 4 мг/л, то можна припустити скидання в них тільки тих стічних вод, які не змінюють БПК води.  Отруйні речовини. Не повинні міститися в концентраціях, що прямо чи опосередковано впливають на риб і організми, що служать кормом для риб.  Величина гранично допустимих концентрацій кожної речовини, що входить в комплекс з однаково лімітують показниками шкідливості, повинна бути зменшена в стільки разів, скільки шкідливих речовин предполагаетсяспустіть у водойму.  Виконання вимог Правил охорони водойм можливо тільки в тому випадку, якщо зі стічними водами надходить строго певну кількість забруднень, відповідне самоочищаються здатності водоймища.  Необхідне зменшення в стічних водах забруднень для приведення їх кількості у відповідність до вимог до складу і властивостей води в розрахунковому пункті водокористування можна виробляти будь-яким перевіреним на практиці методом очищення та знешкодження стічних вод.  Поліпшення якості води та відновлення її чистоти відбувається під впливом розведення (перемішування забрудненої струменя з усією масою води) і мінералізації органічних речовин з відмиранням внесених в річку чужих їй бактерій - власне самоочищення.  Облік процесів природного самоочищення водойм від надійшли в них забруднень можливий, якщо цей процес яскраво виражений і закономірності її розвитку у часі достатньо вивчені.  Для виробничих стічних вод, що містять різноманітні специфічні забруднення, найчастіше з невстановленою режимом розпаду, основним способом очищення залишається розбавлення, що протікає найбільш швидко і повно в проточних водоймах. Перетворення річок в каскади водосховищ зі зміненим гідрологічним режимом робить необхідним застосування більш ефективних способів очищення стічних вод для зменшення кількості забруднень, що вносяться до водойми. 

Білет 5. Пит. 2

Штучне поповнення підземних вод (ШППВ) ( что такое ЕЗ не знаю)

До складу системи ШППВ входять:споруди для забору води, споруди попереднеї підготовки, інфільтраційні споруди.(в тетрадке есть 2 рисунка по теме).

Вимушена міра, якщо експлуатаційний водовідбору не забезпечується природними джерелами формування ЕЗ, тобто в процесі експлуатації відбувається перепоніженіе рівнів у водозабірних свердловинах. Можливі два виходи:

1) розширити діючий водозабір на флангах - однак, це далеко не завжди можна зробити (дорога земля, складність організації зони санітарної охорони, взаємодія з сусідніми водозаборами тощо);

2) застосувати штучне поповнення запасів (ІПЗ).

Однак, ІПЗ може застосовуватися і на цілком "благополучних" водозаборах з метою підвищення їх продуктивності для покриття зростаючої потреби.

В тих чи інших формах ІПЗ застосовується ще з середини XIX століття. У Росії ІПЗ застосовується з кінця XIX століття (водозабори р.р. Арзамаса, Вінниці, Сімферополя). В даний час в багатьох країнах з дефіцитом підземних вод за допомогою систем ІПЗ забезпечується до 25-50% загального господарсько-питного водоспоживання (США - 30%, ФРН, Нідерланди, Швеція ...).

Специфічні проблеми при здійсненні ІПЗ:

-- техніка споруди і технологія експлуатації спеціальних пристроїв для поповнення,

-- джерело і якість "сирий" води.

Найбільш складним завжди є питання про джерело "сирий" води. Основні вимоги до нього: достатня кількість і задовільну якість -- існують нормативні вимоги до якості води, яка подається на поповнення. З фізичних показників найбільш важливий - каламутність. Хімічні обмеження можуть бути різноманітними залежно від складу порід зони аерації і водовмещающей товщі, складу пластової води, кліматичних особливостей. ІПЗ супроводжується низкою фізичних, фізико-хімічних та біологічних процесів - механічне осадження зважених часток, фізична і хімічна сорбція, іонний обмін, коагуляція, мікробіологічні процеси та ін

Зазвичай для ІПЗ використовують поверхневі води, рідше дренажні води, очищені стоки, води суміжних горизонтів.

Методи попередньої водопідготовки:

відстоювання (зниження каламутності)

попередні фільтри (часто в комплексі з коагулянтами)

Мікрофільтрація (затримка механічної суспензії, планктону)

аерація (насичення киснем зі знищенням анаеробних бактерій і розкладом органічних сполук)

хлорування (знезараження і окислення органічних сполук).

Балансова-гідродинамічні особливості ІПЗ

Штучно  що подається у водоносний горизонт кількість води може входити до балансової структуру ЕЗ як штучні запаси або як штучні ресурси.

Створення штучних запасів (застосовується також термін "магазінірованіе") проводиться один або декілька разів на рік шляхом одноразової затоплення великих площ поблизу водозабірного споруди (природні зниження, спеціально обвалованих ділянки заплав, терас ...); звичайно попередньо проводиться зачистка слабопроницаемого грунтово-рослинного шару. Повне насичення порід в зоні аерації над депрессионной лійкою відбувається досить швидко.

Білет №6 1.

1. Надати перелік осн. напрямків зменшення водопостачання

Основні напрямки зменшення водопостачання

Можливі два напрями зниження витрат на водопостачання підприємств: за рахунок вдосконалення фізико-хімічних, хімічних і біологічних методів очищення стоків, а також за рахунок скорочення забору води і відведення стоків на одиницю продукції внаслідок переходу на замкнену систему зворотного водопостачання.

Радикальним вирішенням проблеми може бути тільки впровадження безстічних виробництв, у тому числі заснованих на безводних технологічних процесах. Цей напрям і є основним в удосконаленні водного господарства промислових підприємств.

створення маловодної або безвідходної технології промислового виробництва із замкненими водозворотними схемами, які включають проміжне очищення або охолодження води й утилізацію відходів;

Скорочення водоспоживання і зменшення кількості забруднених у виробництві вод досягає за рахунок інтенсифікації виробничих процесів, максимального виходу продукції ї мінімальної кількості відходів, переходу на нову технологію із заміною водомістких процесів безводними або маловодними, за рахунок скорочення технологічних стадій, збільшення потужності виробничих агрегатів, комплексного використання сировини, очищення стічних вод у місцях їх утворення, повного видалення всіх компонентів з виробничих вод, впровадження систем управління і контрольно-вимірювальних приладів тощо.