76. Особливості освітніх реформ у Центральній та Східній Европі

Описуючи реформи в Центральній та Східній Європі, Бірзеа (1996)⁴ у праці «Освітня реформа та боротьба за владу в Румунії» виділяє чотири головні категорії реформ: коригуючі реформи; модернізуючи реформи; структурні реформи; системні реформи.

Коригуючі реформи відбувалися майже в усіх країнах Центральної та Східної Європи. Вони означали швидку корекцію найбільш виразних рис комуністичної освіти. Модернізуючі ре­форми - це політика, що передбачала оновлення навчальної про­грами та підручників, нове обладнання, нові навчальні методи тощо. В деяких із цих сфер прогрес у країнах перехідного періоду був дуже швидким. Структурні реформи стосуються тривалості навчання, розробки нових типів інститутів, відносин між різними рівнями і типами освіти, сертифікації тощо. Ці реформи також нерівномірні у відповідних системах. Системні реформи - дійсна парадигматична зміна, яка означає глибші реформи та організа­ційні зміни. Системні реформи ще не завершені в Центральній та Східній Європі, в деяких країнах вони лише розпочалися. Це три­валий процес, який, однак, слід вважати незворотним.

Особливості:

-77. Децентралізація освіти розглядалась як засіб забезпечення ширшого представництва законних інтересів в освіті. Іншими словами, вона пропонувалась як модель, спроможна розв'язати чимало проблем в освітній системі. Однак спроби децентралізації по­передніх десятиріч не завжди давали бажані результати. У біль­шості менш розвинених країн результати децентралізації розча­рували. Вона не завжди поставала як засіб реформування соці­альної політики. Після радикальних спроб децентралізації ситу­ація погіршувалася, а не поліпшувалась. Крім того, децентра­лізація виявилася досить дорогою ініціативою.

- 78. Запровадження поняття «гендеру». Його стали вживати при визначенні політичних стратегій, право­вих відносин і норм, що їх регулюють, перетворень у всіх сферах життя під впливом жінок і чоловіків, залежно від розвитку та змін прав, свобод, обов’язків, відповідальності чоловіка й жінки та можливостей їх реалізувати. Термін «гендер» почали застосову­вати для опису всіх перетворень у суспільстві та державі, оскіль­ки саме на них впливають особистості чоловіка й жінки та їхні відносини. Гендер став необхідним конструктом реальних прак­тичних перетворень у суспільних відносинах, базовим компоненом для статусу жінки і чоловіка. Дедалі більшого поширення як у науковому обігу, так і в політико-правовому аналізі проблем рівності статей набуває поняття гендеру і в Україні.

-80. Розвиток інклюзивної освіти

Проблема рівного доступу до якісної освіти всіх без винятку дітей грунтується на принципах справедливості та права вибору. Як зазначено в Законі України «Про освіту», громадяни України мають право на «освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майново­го стану, роду і характеру занять, світоглядних переконань, на­лежності до партій, ставлення до релігій, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин».

- Зв’язок з ринком праці

Однією з головних проблем країн, що трансформуються, є поглиблення розриву між економічними реформами і реформами в галузі освіти. Країни Центральної та Східної Європи зазнали протягом останнього десятиріччя масштабних економічних змін. Система освіти, частково через свою консервативну природу, не встигає за змінами. Радо (2001)ш називає основні напрями на ринку праці, які кидають виклики освіті:

змінна природа праці;

зменшення ваги найманих працівників і збільшення ваги тих, хто обслуговує власне підприємство;