
- •5. Генеза державної оп
- •6. Типи оп
- •7. Відмінності між політикою, управлінням і адмініструванням (Іванюк)
- •9. Чинники впливу на формування оп
- •10. Розвиток якості освіти як основного пріорітету державної оп
- •11. Ліберальна освітня система
- •19. Фаза 1. Аналіз існуючої ситуації
- •20. Фаза 2. Створення варіантів політики
- •23. Фаза 5. Планування і впровадження політики
- •24. Фаза 6. Оцінка впливу політики
- •25. Компоненти освітньої політики: 5
- •26. Визначають три рівні освітньої політики:
- •28. Впровадження
- •31.Аналітичний документ з аналізу освітньої політики: структурні та текстуальні елементи
- •32.Структурні моделі аналітичного документа з освітньої політики
- •34. Типи освітніх змін:
- •35. Фулан Уроки.
- •36. Сили змін. Продовження», м. Фуллан визначає ще вісім складних уроків:
- •37. Освітні зміни, реформи та інновації
- •37. Освітні зміни, реформи та інновації: характеристика в контексті стратегії і тактики освітньої політики.
- •38. Джерела та стадії освітніх змін
- •39.Освітні інновації, їх класифікація
- •41. Зміни, реформи та інновації
- •43.Основні стратегії освітніх реформ
- •44.Основні моделі освітніх реформ
- •45.Стратегії подолання конфліктів під час реформування освіти
- •46. Парадокси
- •48. Поняття інтернаціоналізації в контексті освітньої політики
- •49. Поняття європеїзації в контексті освітньої політики
- •56.57. Універсальні принципи модернізації освіти
- •58.Проблема якості освіти
- •59. Поняття про моніторинг та моніторинг в освіті
- •60. Етапи становлення освітнього моніторингу
- •64. Недоліки моніторингу в освітніх установах
- •65. Принципи проектування і реалізації системи освітнього моніторингу
- •66. Структура моніторингового дослідження в Україні
- •67. Моніторинг якості освіти: структурні елементи та завдання
- •68. Напрямки здійснення комплексного моніторингу якості освіти
- •70 Рівні моніторингу якості вищої освіти
- •76. Особливості освітніх реформ у Центральній та Східній Европі
- •79. Впровадження гендерного підходу у вищу освіту в Україні
76. Особливості освітніх реформ у Центральній та Східній Европі
Описуючи реформи в Центральній та Східній Європі, Бірзеа (1996)4 у праці «Освітня реформа та боротьба за владу в Румунії» виділяє чотири головні категорії реформ: коригуючі реформи; модернізуючи реформи; структурні реформи; системні реформи.
Коригуючі реформи відбувалися майже в усіх країнах Центральної та Східної Європи. Вони означали швидку корекцію найбільш виразних рис комуністичної освіти. Модернізуючі реформи - це політика, що передбачала оновлення навчальної програми та підручників, нове обладнання, нові навчальні методи тощо. В деяких із цих сфер прогрес у країнах перехідного періоду був дуже швидким. Структурні реформи стосуються тривалості навчання, розробки нових типів інститутів, відносин між різними рівнями і типами освіти, сертифікації тощо. Ці реформи також нерівномірні у відповідних системах. Системні реформи - дійсна парадигматична зміна, яка означає глибші реформи та організаційні зміни. Системні реформи ще не завершені в Центральній та Східній Європі, в деяких країнах вони лише розпочалися. Це тривалий процес, який, однак, слід вважати незворотним.
Особливості:
-77. Децентралізація освіти розглядалась як засіб забезпечення ширшого представництва законних інтересів в освіті. Іншими словами, вона пропонувалась як модель, спроможна розв'язати чимало проблем в освітній системі. Однак спроби децентралізації попередніх десятиріч не завжди давали бажані результати. У більшості менш розвинених країн результати децентралізації розчарували. Вона не завжди поставала як засіб реформування соціальної політики. Після радикальних спроб децентралізації ситуація погіршувалася, а не поліпшувалась. Крім того, децентралізація виявилася досить дорогою ініціативою.
- 78. Запровадження поняття «гендеру». Його стали вживати при визначенні політичних стратегій, правових відносин і норм, що їх регулюють, перетворень у всіх сферах життя під впливом жінок і чоловіків, залежно від розвитку та змін прав, свобод, обов’язків, відповідальності чоловіка й жінки та можливостей їх реалізувати. Термін «гендер» почали застосовувати для опису всіх перетворень у суспільстві та державі, оскільки саме на них впливають особистості чоловіка й жінки та їхні відносини. Гендер став необхідним конструктом реальних практичних перетворень у суспільних відносинах, базовим компоненом для статусу жінки і чоловіка. Дедалі більшого поширення як у науковому обігу, так і в політико-правовому аналізі проблем рівності статей набуває поняття гендеру і в Україні.
-80. Розвиток інклюзивної освіти
Проблема рівного доступу до якісної освіти всіх без винятку дітей грунтується на принципах справедливості та права вибору. Як зазначено в Законі України «Про освіту», громадяни України мають право на «освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду і характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігій, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин».
- Зв’язок з ринком праці
Однією з головних проблем країн, що трансформуються, є поглиблення розриву між економічними реформами і реформами в галузі освіти. Країни Центральної та Східної Європи зазнали протягом останнього десятиріччя масштабних економічних змін. Система освіти, частково через свою консервативну природу, не встигає за змінами. Радо (2001)ш називає основні напрями на ринку праці, які кидають виклики освіті:
змінна природа праці;
зменшення ваги найманих працівників і збільшення ваги тих, хто обслуговує власне підприємство;