56.57. Універсальні принципи модернізації освіти

Успіх модернізації освіти можливий лише за умов ефективної структури

управління самою системою, координації роботи всіх структурних елементів

механізму освітньої діяльності, поєднання структурних ланок, пошуку

оптимального співвідношення між централізацією та децентралізацією функцій

влади – демократизації управління. Як політична категорія управління освітою

акумулює засади освітньої політики держави на певному етапі її розвитку й

головні стратегічні лінії розвитку національної системи освіти в контексті

світових тенденцій. Як соціальна категорія управління відображає суспільні

ідеали освіченості та окреслює загальну мету освіти, законодавчо визначені й

нормативно закріплені в державних стандартах освіти. Як стратегічна категоріяуправління визначає стратегії впливу на певні показники функціонування

системи освіти й вибирає можливі напрями її змін та розвитку. Як педагогічна

категорія вона є квінтесенцією: 1)сутності поняття, 2)процедур діагностування,

3)аналізу явищ і властивостей суб’єктів освітнього процесу. В цьому сенсі вона

має відповідати: а)особистісній і суспільній меті освіти, б)політичній стратегії її

розвитку в контексті вітчизняних і світових тенденцій, в)закономірностям

менеджменту освіти на всіх рівнях управління – державному, регіональному,

муніципальному, інституційному (локальному), особистісному тощо.

Особистісно-орієнтоване управління слід розглядати як цілеспрямовану

взаємодію суб’єктів, покликану забезпечити підвищення ефективності освіти

через її спрямованість на людину шляхом створення умов для особистісного

психосоціального зростання кожного суб’єкта – учасника навчально-виховного

процесу.

58.Проблема якості освіти

В сучасному розумінні якість освіти – це не лише характеристика суми знань,

засвоєних людиною. У світі, де знання і технології оновлюються швидше, ніж

життя одного покоління людей, слід спрямувати навчальний процес не тільки на

засвоєння базових знань, а й на набуття потреби, умінь і навичок самостійно

засвоювати нові знання та інформацію протягом усього життя й ефективно

використовувати їх на практиці, вміння сприймати зміни, які стають невід’ємною

рисою буття людини, готовності вчасно відмовитися від старого досвіду й норм

поведінки. На думку В.Кременя, людина XXI ст. з огляду на зв’язкиглобалізаційного характеру перебуває в значно складнішому соціальному,

професійному середовищі й у більш суперечливому соціумі[8]. Тому якість освіти

має включати і характеристику формування таких рис, як толерантність,

сприйняття інших культур, релігій, цінностей, уміння спілкуватися з їх носіями.

На думку В.Вікторова, особливої ваги у XXI ст. набуває і такий критерій якості

освіти, як ступінь її адекватності природним здібностям кожної людини,

особистісно-орієнтований характер освіти3,с.55. Максимальне наближення

освіти й виховання до розкриття природних здібностей кожної людини – мета

педагогіки. Тому важливо, щоб освіта була максимально різноманітною,

демократичною та особистісно-орієнтованою. Отже, академічна чесність є

феноменом системним, багатогранним, реальним і постає цінністю,

соціокультурним чинником існування суспільства.