10.2. Облік капіталу одноосібного власника

Власна справа — найважливіша, найлегша і найдеше­вша форма організації бізнесу. Індивідуальна приватна фірма по­вністю належить одній особі, хоча в ній може бути багато найма­них працівників. Зазвичай власник сам обіймає посаду менеджера. Юридично розподілу між власником та його справою не існує — вони єдине ціле. Проте, відповідно до загальноприй­нятого принципу автономності (незалежності), справа розгляда­ється як окреме підприємство, облік по якому ведеться окремо від інших справ власника.

346

Власна справа— найбільш поширений тип бізнесу в США. Він переважає у сфері послуг, роздрібній торгівлі, фермерстві. Так, наприклад, наприкінці XX ст. понад 70 % американських підприємств було зареєстровано як індивідуальні фірми. В той же час понад 70 % прибутку в економіці країни вироблялось корпо­раціями. Майже 50 % валового внутрішнього продукту створю­валося підприємствами малого і середнього бізнесу. Домінуван­ням малого та середнього бізнесу характеризується також і сучасна економіка Європейського співтовариства. Він складає 2/3 зайнятості в приватному підприємництві. Половина з них пред­ставлена малими підприємствами, в яких нараховується менше 10 працівників. Малі підприємства— це індивідуальні приватні фірми. їхні ресурси та можливості фінансувати свої операції об­межені і вони не можуть успішно конкурувати, щоб вижити в умовах ринку. Проте кожна форма організації бізнесу має свої переваги та недоліки і зайнятість в кожній з них зумовлює як свій ступінь ризику, так і свої привілеї.

Переваги власної справи:

1. легкість заснування. В міжнародній практиці воно не по­требує дозволу жодної державної установи (за винятком деяких професій, для яких необхідна ліцензія на право практикувати);

2. конфіденційність. Звіти приватної фірми не виносяться на розгляд громадськості, що є необхідним для корпорацій;

3. пряме оподаткування. Прибуток приватної фірми обклада­ється податком як дохід власника, який декларується. Ставка по­датку може бути меншою, ніж передбачено для корпорацій.

Недоліки індивідуальних приватних фірм:

1. невеликий розмір цих фірм відбивається на обмежених фі­нансових можливостях. Одноосібний власник не може користу­ватися послугами організованого фінансового ринку: випускати акції та облігації для залучення капіталу. Обмеження капіталу призводить до обмеження можливостей диверсифікації бізнесу;

2. головна вада цієї форми організації бізнесу — необмежена відповідальність власника. За законом індивідуальна приватна фірма і її власник — одне й те саме, тому власник відповідає за борги фірми усім своїм майном;

3. власна справа може бути недовговічною через слабку кон­курентоспроможності та залежність від кваліфікації, таланту та управлінських здібностей однієї особи.

Капітал власника при заснуванні фірми формується за раху­нок його вкладень. Власна справа, як і будь-який бізнес, розпо­чинається з метою отримання прибутку. Прибуток збільшує капі-

347

тал власника. Він визначається як різниця між доходами та ви­тратами, що виникають в процесі господарської діяльності. Вла­сник також може вилучати капітал — це можна вважати отрима­ною заробітною платою або вилученням прибутку від підприємницької діяльності. Отже, на капітал власника, крім його вкладень, впливають три фактори: доходи, витрати та вилучення капіталу.

Облік капіталу одноосібного власника може вестися з викори­станням:

• одного рахунка «Капітал власника», на якому відобража­ються всі операції, що впливають на нього;

• окремих рахунків для обліку складових капіталу власника (рис. 10.1).

Капітал приватного власника

Рис. 10.1. Схема обліку капіталу приватного власника