10.1. Економічна сутність та класифікація власного капіталу.

10.2. Облік капіталу одноосібного власника.

3. Облік власного капіталу і розподіл прибутку в товариствах.

4. Облік власного капіталу і розподіл прибутку в ко­рпораціях.

Метою опрацювання даного розділу є отримання теорети­чних знань з питань економічної сутності, класифікації, формування та організації обліку власного капіталу, засвоєння методики розподі­лу прибутку в товариствах і корпораціях, а також набуття практичних навичок з відображення в бухгалтерському обліку формування влас­ного капіталу та використання прибутку господарюючими суб'єк­тами з різними організаційно-правовими формами бізнесу. ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ, ВИ ПОВИННІ ВМІТИ:

• розкрити економічну сутність власного капіталу;

• ознайомитися з класифікацією власного капіталу;

• виявити особливості у формуванні власного капіталу госпо­дарюючих суб'єктів з різними організаційно-правовими формами бізнесу;

• відобразити в бухгалтерському обліку та фінансовій звітнос­ті зміни у власному капіталі господарюючих суб'єктів з різними організаційно-правовими формами бізнесу;

• ознайомитися з порядком розподілу прибутку в товариствах і корпораціях;

• виявити відмінності національних Положень (стандартів) бух­галтерського обліку стосовно обліку власного капіталу і розподілу прибутку в товариствах та корпораціях порівняно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

10.1. Економічна сутність та класифікація власного капіталу

В зарубіжних країнах основними організаційно-право­вими формами бізнесу, метою якого є отримання прибутку, є підприємства на правах одноосібної власності, товариства і кор-

344

порації. В умовах ринкової економіки обов'язковим чинником успішного функціонування господарюючих суб'єктів, незалежно від форми власності, є формування власного капіталу в момент їх створення і поповнення власних фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності.

Бухгалтерське рівняння Активи = Капітал представляє в ал­гебраїчній формі економічний стан підприємства в будь-який час і відображає співвідношення між економічними ресурсами ком­панії та правами на них. Тобто активи, з одного боку характери­зують економічні ресурси, а з іншого — права на них і на одер­жання майбутніх доходів. «Нічого не виникає з нічого», компанія має зобов'язання по своїх активах.

Активи = Зобов'язання

Це зобов'язання перед кредиторами (залучений капітал) і пе­ред власниками (власний капітал). Тому фундаментальна обліко­ва модель має вигляд:

Активи = Зобов'язання + Капітал

Оскільки зобов'язання перед кредиторами виконуються за за­коном в першу чергу, капітал власників (або права власників) — це залишкова частка прав на активи підприємства. Власний капі­тал є різницею між активами підприємства і його кредиторською заборгованістю і характеризує ту частину «чистих активів» ком­панії, яка складає його власність:

Активи - Зобов'язання = Капітал

Таким чином, хоча власники беруть на себе максимальний ри­зик, властивий підприємству, вони мають право на всю залишко­ву винагороду, пов'язану з ним.

Отже, у відповідності з п. 49 Концептуальної основи складан­ня та подання фінансових звітів власний капітал є часткою в ак­тивах підприємства, яка залишилась після вирахування всіх його зобов'язань. Цим документом (п. 65) передбачена можливість поділу власного капіталу на підкласи. Так, наприклад, в акціоне­рному товаристві пропонується виділити такі підкласи власного капіталу: кошти, внесені акціонерами; нерозподілений прибуток; резерви, які відображають асигнування нерозподіленого прибут­ку; резерви, які відображають коригування збереження капіталу. Така класифікація необхідна користувачам фінансових звітів для прийняття управлінських рішень за умови визначення в ній пра­вових та інших обмежень щодо здатності підприємства розподі­ляти та використовувати власний капітал, а також прав сторін з

345

часткою власності у підприємстві на отримання дивідендів або на виплати капіталу.

Як правило, сума власного капіталу, наведена в Балансі, не ві­дображає ні поточну ринкову, ні іншу оцінку підприємства для його власників. Це лише різниця між активами і зобов'язаннями. Як наслідок, значення власного капіталу перебуває у безпосеред­ній залежності від умовностей оцінки активів і зобов'язань.

Власний капітал формується за рахунок: 1) внесення власни­кам підприємства грошових коштів та інших активів; 2) накопичення суми доходу, яка залишається на підприємстві. Тому, зазвичай, власний капітал поділяється на дві категорії — інвестований капітал (його ще називають вкладений або сплаче­ний) і нерозподілений прибуток. Детальна класифікація капіталу і його облік залежать від форми організації бізнесу і розглядати­муться нами окремо.

Власники підприємства мають різноманітні права, але з пози­цій бухгалтерського обліку інтерес представляють ті з них, які стосуються права власності на діюче підприємство (право про­дажу або передачі частки в капіталі), а також ті, що мають від­ношення до розподілу коштів підприємства (наприклад, у зв'язку з його ліквідацією). Визнання і розкриття цих прав є одним із найважливіших завдань бухгалтерського обліку і фінансової зві­тності.

Порядок подання інформації про зміни у власному капіталі в фінансовій звітності та визначення облікового підходу до власно­го капіталу регламентується МСБО 1 «Подання фінансових звь тів», МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».