8.4. Облік довгострокових векселів

Довгострокові векселі до сплати є із видів довгостро­кових зобов'язань підприємств. За своєю економічною сутністю вони є інструментом довгострокового залучення фінансових ре­сурсів для фінансування придбання конкретних активів, реаліза-

303

ції довгострокових проектів, пов'язаних зі здійсненням реальних інвестицій.

Довгострокові векселі мають ту ж саму природу, що й корот­кострокові, але термін їх дії складає більше одного фінансового року. Особливістю цього виду векселів є те, що вони можуть за­безпечуватися заставою у вигляді активів. Наприклад, заставні векселі використовуються компаніями при придбанні об'єктів основних засобів.

Сума боргу за довгостроковими векселями оцінюється за справедливою ринковою вартістю ресурсів, які отримані в ре­зультаті розміщення цього виду довгострокових зобов'язань. Крім того, по векселю розраховуються періодичні витрати на сплату відсотків, виходячи із ринкової ставки відсотка, яка діяла на момент випуску векселя та залишку заборгованості на початок облікового періоду.

Заборгованість по довгострокових векселях може бути спла­чена при настанні терміну погашення всією сумою, яка включає основний борг і відсотки. Проте, як правило, згідно з умовами векселя погашення заборгованості по довгострокових векселях здійснюється по періодах протягом всього строку дії векселя. У цьому випадку кожний платіж по довгостроковому векселю буде включати суму відсотків з моменту їх попередньої виплати і од­накові частки основної суми боргу, що погашається. У процесі погашення зменшується заборгованість по векселю і сума відсот­ків по залишку несплаченої суми боргу.

У Балансі сума довгострокової заборгованості по векселю, яка підлягає сплаті протягом поточного фінансового року, відобра­жається в розділі «Поточні зобов'язання» (як короткострокова заборгованість), а решта— в розділі «Непоточні зобов'язання» (як довгострокова заборгованість).

Облік довгострокових векселів до сплати ведеться на рахунку «Заставні векселі до сплати». Це реальний, балансовий, пасивний рахунок, кредитове сальдо якого показує суму боргу по довго­строкових векселях на певну дату. По кредиту цього рахунку ві­дображається виникнення заборгованості по довгостроковому векселю, а по дебету — її погашення.

Наприклад, при отриманні компанією кредиту в сумі S500 000 терміном на два роки по 10 %-ному довгостроковому векселю для фінансування будівництва будівлі під офіс, в обліку складається бухгалтерське проведення.

Дебет рахунка «Грошові кошти» 500 000

Кредит рахунка «Заставні векселі до сплати» 500 000

304

Погашення заборгованості по довгостроковому векселю відо­бражається на рахунках бухгалтерського обліку записом:

Дебет рахунка «Заставні векселі до сплати» 500 000

Дебет рахунка «Витрати на сплату відсотків» 100 000

Кредит рахунка «Грошові кошти» 600 000

8.5. Види облігацій і порядок їх випуску

Зарубіжні компанії з метою залучення фінансових ре­сурсів на тривалий термін для диверсифікації своєї діяльності мають право випускати довгострокові облігації. Довгострокові облігації — це цінні папери, які засвідчують внесення їх вла­сниками певних коштів і підтверджують зобов'язання еміте­нта відшкодувати власникові номінальну вартість цих цін­них паперів в передбачений термін з виплатою відсотків за встановленою ставкою. По своїй суті вони є формою кредиту­вання емітентів юридичними та фізичними особами, котрі при­дбали довгострокові облігації.

Довгострокові облігації можуть бути різних видів. Залежно від мети випуску, процедури виплати відсотків, умов погашення і забезпечення довгострокові облігації класифікуються за такими ознаками (рис. 8.4).

Розрахункові облігації випускаються з метою повної або час­ткової оплати придбання довгострокових активів.

Метою емісії облігацій, які випускаються для рефінансу­вання, є погашення діючих облігацій.

Консолідовані облігації випускаються замість декількох ви­пусків діючих облігацій.

Забезпеченими (заставними) називаються облігації, які ма­ють гарантію їх погашення. Вона забезпечується юридичним правом пріоритетного отримання власниками облігацій обумов­лених в облігаційному контракті активів (майна) компанії-бор-жника за умови невиконання нею зобов'язань з погашення забор­гованості.

Облігації, які не мають спеціального забезпечення (незабез-печені облігації) — це звичайні кредити, по яких компанія-боржник не видає гарантійного зобов'язання щодо їх погашення. У разі банкрутства компанії-боржника власники облігацій отри­мають частку її активів (майна) в загальному порядку нарівні з іншими кредиторами.

20-ш

305

Рис. 8.4. Класифікація довгострокових облігацій

Прості (фіксовані) облігації — це облігації, строк погашення яких визначений у вигляді однієї конкретної дати. Відсотки по цих облігаціях виплачуються за фіксованою ставкою.

Облігації з послідовним погашенням (серійні облігації) по­гашаються серіями. По цих облігаціях борг виплачується декіль­ка раз частковими сумами протягом усього життєвого циклу об­лігацій. Наприклад, компанія випустила облігації номінальною вартістю 1 500 000 терміном на 20 років; погашення облігацій в сумі $375 000 здійснюється через кожні п'ять років.

306

Конвертованими називаються облігації, власник яких має право обміняти їх на акції компанії-боржника.

До реєстрованих (іменних), безкупонних облігацій відно­сяться облігації, власники яких зареєстровані у книзі емітента (компанії-боржника). На цих облігаціях компанія записує ім'я та адресу власника. Відсотки і основна частина боргу по таких облі­гаціях виплачуються тільки особі, на ім'я якої зареєстрована об­лігація.

Облігації на пред'явника або безадресні, купонні обліга­ції — це облігації, власники яких не зареєстровані у книзі емітен­та (компанії-боржника). Відсотки і основна частина боргу по цих облігаціях виплачується пред'явнику облігації. Такі облігації мають відривні купони, на яких вказується сума відсотків і дата їх отримання. При настанні терміну сплати відсотків купон відрі­зняють від облігації і пред'являють емітентові для погашення бо­ргу.

Дохідні облігації— це облігації, за якими рівень виплат по відсотках залежить від розміру прибутку емітента (компанії-боржника). За умови збиткової діяльності емітента по цьому виду облігацій винагороди за відсотками не передбачена.

Випуск облігацій здійснюється за рішенням ради директорів з дозволу влади та за згодою всіх акціонерів.

Облігації, як правило, випускаються номіналом S1000, S5000, S10 000, інколи по S100 000 на строк від 10 до 50 років. Для про­дажу облігації компанія-емітент залучає андерайтера, в ролі яко­го може виступати інвестиційна компанія або банк.

Компанія, яка вирішила випускати облігації, мусить скласти контракт, в якому визначається термін погашення, ставки відсот­ків, строки їх сплати, можливість дострокового викупу, конвер­тації в акції та інші умови. Кожний утримувач облігації одержує сертифікат, який засвідчує борг компанії.

На облігації вказується її номінал, тобто основна сума, що підлягає сплаті у визначений строк і на яку нараховуються відсо­тки за відповідні періоди. На облігації також позначається став­ка відсотків, під які випущена облігація, і сума, яка виплачується за визначений період часу — раз на півроку чи рік. Кожний пері­одичний платіж визначається за формулою:

Періодичний Основна сума Встановлена

платіж = (номінал • ставка (8.4)

по облігації облігації) відсотків

20*

307

Облігації можуть продаватись за номіналом, зі знижкою (дис­контом) або з надбавкою (премією). Це обумовлено квотою у від­сотках до номінальної вартості облігацій, яка встановлюється компанією. Продажна ціна облігації не впливає на розмір пері­одичного платежу і визначається різницею між встановленою по облігації і ринковою ставкою відсотків. Ринкову ставку також на­зивають діючою або купонною. Вона може змінюватися щодня. Це ставка, за якою покупець облігації погоджується тимчасово надати кошти, а продавець облігації вважає можливим взяти їх на певних умовах.