8.1. Сутність, класифікація та оцінка зобов'язань

Важливою умовою успішного функціонування підпри­ємств в ринкових умовах є оптимізація зобов'язань, які виника­ють внаслідок минулих операцій чи подій. Зобов'язання є однією із складових Балансу і розглядаються як джерела формування фі­нансових ресурсів для фінансування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємств. У майбутньому заборгова­ність за зобов'язаннями має бути погашена шляхом передачі кре­диторам певних активів або послуг. Таким чином, зобов'язан­ня — це вимоги кредиторів стосовно активів підприємства. Наявність зобов'язань (боргів) зменшує економічні вимоги під­приємства і його капітал. Згадаємо формулу:

Активи = Зобов'язання + Капітал; (8.1)

Активи - Зобов'язання = Капітал (8.2)

Вимоги кредиторів щодо активів підприємства мають ви­щий пріоритет порівняно з вимогами власників. Інформація про зобов'язання підприємства допомагає користувачам фі­нансових звітів аналізувати його фінансовий стан та приймати фінансові рішення. Зобов'язання визнається в Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує імовір­ність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

У бухгалтерському обліку зобов'язання відображають тільки тоді, коли виникає заборгованість по них. Як правило, кредитор­ська заборгованість виникає після одержання прав використання товарів і послуг. Зобов'язання розглядаються як кредиторська за­боргованість, якщо вони:

• мають місце в теперішньому і є наслідком минулих фактів господарського життя (придбання, товарів; нанесення збитків, за які підприємство несе відповідальність, тощо);

• пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збере­ження господарських зв'язків підприємства або у відповідності з нормальним здійсненням господарської діяльності;

• мають визначений термін виконання (проте конкретна дата може бути невідома).

Кредиторська заборгованість визнається, якщо вона відповідає її визначенню, може бути виміряна і є релевантною і достовір­ною. Класифікація зобов'язань зображена на рис. 8.1.

293

Рис. 8.1. Класифікація зобов'язань

Фактичні зобов'язання виникають на основі договору, ко­нтракту, одержаного рахунка, сума заборгованості по них ві­дома.

За умовними зобов'язаннями, навпаки, точна сума не може бути визначена до настання певної дати. Це заборгованість зі сплати податків, відпусток тощо.

Короткострокові (поточні) зобов'язання мають бути погашені в процесі одного операційного циклу діяльності підприємства або протягом одного фінансового року після дати складання Ба­лансу. Термін оплати довгострокових зобов'язань перевищує фі­нансовий рік.

Оцінюються зобов'язання згідно з принципом собівартості, за номінальною вартістю. Як правило, вона вимірюється поточною дисконтованою оцінкою очікуваного платежу. По короткостро­кових зобов'язаннях величина дисконту незначна і кредиторська заборгованість може бути виражена за своєю номінальною варті­стю в сумі, що підлягає сплаті в майбутньому. По довгостроко­вих зобов'язаннях сума дисконту, як правило, є суттєвою. Тому договірні платежі по відсотках і погашенню довгострокової забо­ргованості мають бути дисконтовані.