6.6. Облік природних ресурсів та їх виснаження

Природні ресурси (вугілля, нафта, газ, мінеральні ко­палини, ліс) називають виснажуваними активами, оскільки вони виснажуються в процесі використання.

У Балансі природні ресурси відображаються у розділі довго­строкових активів окремими статтями: «Ділянки лісу», «Родови­ща вугілля та газу», «Кладовища корисних копалин» тощо.

Характерною рисою природних ресурсів є те, що при видобу­тку вони перетворюються на запаси продукції, призначеної для реалізації.

На момент купівлі чи виявлення природні ресурси відобража­ють в обліку згідно з принципом собівартості, яка, крім вартості придбання, містить витрати, пов'язані з розробкою. Протягом експлуатації природного ресурсу його первісна вартість, згідно з принципом відповідності, має розподілятися між обліковими пе­ріодами, в яких використання цього природного ресурсу сприяло отриманню доходу. Загальноприйнятим вважається метод спи­сання вартості природного ресурсу пропорційно обсягу виробни­цтва продукції. Такий метод сприяє найбільш точному зіставлен­ню доходів і витрат, пов'язаних з природними ресурсами.

В міру видобутку корисних копалин або вирубки лісу приро­дні ресурси виснажуються. Термін «виснаження» використову­ється не тільки для опису використання природних ресурсів, а також для пропорційного розподілу вартості природного ресур­су на одиницю продукції, що була з нього отримана. Первісна вартість (за мінусом ліквідаційної, яка практично не встановлю­ється) розподіляється на частини, що визнаються поточними ви­тратами у відповідних облікових періодах протягом всього строку експлуатації цього ресурсу. В обліку це відображається наступним чином:

Дебет рахунка «Витрати на виснаження»

Кредит рахунка «Накопичене виснаження «

При застосуванні методу списання вартості пропорційно обся­гу виробництва продукції, сума витрат на виснаження визнача­ється способом, подібним до виробничого методу нарахування амортизації. Для її підрахунку необхідно: 1) приблизно оцінити кількість одиниць обсягу природного ресурсу; 2) розрахувати ва­ртість виснаження на одиницю продукції, що відповідає відно­шенню вартості природного ресурсу до кількості одиниць його обсягу.

251

Витрати на виснаження, що мають бути нараховані за поточ­ний період, визначаються наступним чином:

Кількість одиниць Вартість виснаженн = обсягу природного • на одиницю

ресурсу продукції

Якщо природний ресурс видобувається в одному році, а про­дається у наступному, то в такому випадку витрати на виснажен­ня будуть визнаватися тільки у тому році, в якому відбувається його продаж. Непродана частина природних ресурсів розгляда­ється як запаси.

Затрати на розвідку та розробку нафтових і газових сховищ можуть обліковуватися двома способами:

1. собівартості успішних робіт. При цьому способі капіталі­зуються затрати тільки на успішні геологорозвідувальні роботи, в результаті яких було знайдено промислові корисні копалини. Ви­трати ж, пов'язані з неуспішними геологорозвідувальними робо­тами, списуються як витрати поточного періоду. Даний підхід є найбільш поширеним і використовується більшістю нафтогазо­вих компаній;

2. повної вартості — всі витрати, включаючи витрати на пу­сті свердловини, обліковуються як актив, тобто капіталізуються, а виснаження по ньому нараховується протягом очікуваного тер­міну використання продуктивних ресурсів. Застосування цього методу виправдовується тим, що витрати на буріння пустих све­рдловин є частиною загальних витрат на систематичну розробку нафтових шпар і тому їх можна вважати частиною вартості про­дуктивних свердловин.

Остаточна позиція по цьому питанню не визначена ні Коміте­том з МСБО ні Радою зі стандартів фінансового обліку США. Прийнятними вважаються обидва способи, а вибір одного з них залишається на розсуд компаній добувних галузей.