6.4. Облік модернізації та ремонту основних засобів

Після придбання, встановлення і початку використання основних засобів виникає низка пов'язаних з ними витрат. Ви­трати на утримання основних засобів (підтримання їх у робочому стані, ремонт, модернізація і т. ін.) можуть або капіталізуватися, тобто збільшувати вартість основних засобів, або списуватися на витрати поточного періоду.

Принципи капіталізації чи віднесення до поточних витрат, пов'язаних з основними засобами, перш за все залежать від того, коли були понесені ці витрати. Так, витрати, понесені з метою підготовки активу до використання за призначенням і здійснені до введення його в експлуатацію, капіталізуються і є складовою собівартості. Після введення в експлуатацію об'єкта вартість йо­го зменшується протягом терміну використання. Відповідь на за­питання — чи відносити до поточних витрат, чи капіталізувати затрати, пов'язані з утриманням основних засобів, залежить від того, яку очікувану вигоду принесуть ці затрати.

Згідно з МСБО 16, подальші видатки на основні засоби ви­знаються активом, якщо вони покращують стан і підвищують оцінений спочатку рівень його продуктивності. Прикладами та­ких покращень, внаслідок яких збільшаться майбутні економічні вигоди від використання активу, можуть бути:

1) модифікація об'єкта з метою збільшення терміну його ко­рисної експлуатації, включаючи зростання виробничої потужнос­ті активу;

248

2. підвищення експлуатаційних властивостей запасних частин механізмів з метою суттєвого покращення якості виробленої продукції;

3. впровадження нових виробничих процесів, які сприяють значному скороченню первісно оцінених витрат на основну дія­льність.

Перелічені критерії відповідають поняттю «модернізація». Отже, капіталізації підлягають витрати, пов'язані з покращенням, модернізацією, добудовою, дообладнанням основних засобів. Прикладами таких покращень можуть бути: встановлення більш потужного двигуна на кораблі чи автомобілі, укріплення фунда­менту будівлі тощо.

Витрати ж на ремонт та обслуговування основних засобів спрямовані на відновлення або збереження майбутніх економіч­них вигод, які підприємство очікує від первісних оціночних но­рмативних показників активу. До таких витрат відносять витра­ти на поточний ремонт, технічний огляд, мастильні матеріали тощо. Вони вважаються необхідними, такими, що спрямовані на підтримання основних засобів у робочому стані. Витрати на ре­монт визнаються як поточні витрати, тому що скоріше віднов­люють, ніж покращують первісні оціночні нормативні показни­ки активу.

МСБО 16 п. 27 відзначає, що головні компоненти деяких об'єктів основних засобів можуть потребувати регулярної за­міни. Наприклад, піч треба облицьовувати після певної кілько­сті годин використання; частини салону літака (такі, як сидін­ня чи кухня) потребують кількаразової заміни протягом строку корисної експлуатації літального апарата, а сам літак потребує капітального ремонту кожні три роки. Витрати на суттєвий технічний огляд або капітальний ремонт об'єкта основних за­собів, який відбувається регулярно протягом строку корисної експлуатації активу і здійснюються для того, щоб дати можли­вість підприємству постійно використовувати цей актив, слід визнавати як витрати у тому періоді, в якому вони понесені. Проте, згідно з Тлумаченням ПКТ-23 «Основні засоби: витрати на суттєвий технічний огляд або капітальний ремонт», такі ви­трати можуть капіталізуватися, якщо: 1) вони можуть бути ідентифіковані як окремий компонент основних засобів, який вже амортизовано; 2) існує ймовірність, що підприємство отримає майбутні економічні вигоди, пов'язані з активом; 3) витрати на суттєвий технічний огляд або на капітальний ре­монт можна достовірно оцінити.

249

6.5. Облік списання й реалізації основних

ЗАСОБІВ

Основні засоби вибувають із експлуатації в результаті їх реалізації або внаслідок відсутності будь-якої економічної ви­годи від їх подальшого використання.

При вибутті основних засобів з експлуатації припиняється на­рахування їх амортизації. Основні засоби списуються за їх перві­сною вартістю, яка розкладається на суму накопиченої амортиза­ції та залишкову вартість. При цьому на суму накопиченої амортизації дається запис:

Дебет рахунка «Накопичена амортизація»

Кредит рахунка «Основні засоби»

Залишок неамортизованої вартості (залишкова вартість об'єкта) списується записом:

Дебет рахунка «Збитки від вибуття основних засобів»

Кредит рахунка «Основні засоби»

При реалізації основних засобів виручка від їх продажу, як правило, відрізняється від їхньої залишкової вартості. Реалізація основних засобів за ціною, що перевищує залишкову вартість об'єкта, відображається наступним чином:

Дебет рахунка «Грошові кошти» або «Рахунки до отри­мання»

Дебет рахунка «Накопичена амортизація»

Кредит рахунка «Прибуток від реалізації основних засобів»

Кредит рахунка «Основні засоби»

Фінансовий результат від списання основних засобів розрахо­вують як різницю між балансовою вартістю об'єкта та очікува­ною чистою сумою надходження від його ліквідації або продажу. Витрати на демонтаж основних засобів розглядаються як змен­шення надходжень і призводять до збільшення збитку.

Прибуток або збиток від вибуття основних засобів відобра­жають у Звіті про прибутки та збитки у складі відповідно інших доходів або витрат звичайної діяльності. У випадку, коли причи­ною списання основних засобів була надзвичайна подія (пожежа, аварія), суму прибутку або збитку відображають як фінансовий результат від надзвичайних подій.

У разі, якщо об'єкт основних засобів вибуває з експлуатації та зберігається для продажу, його відображають за балансовою вар­тістю на дату вибуття з використання. При цьому, не рідше ніж на кінець кожного звітного року слід перевіряти такий об'єкт щодо можливого зменшення його корисності.

250