5.4. Методи оцінки вибуття запасів

Ціни на більшість видів товарів змінюються і впро­довж року різні партії однакових товарів можуть постачатися за різними цінами (табл. 5.6). У зв'язку з цим виникає проблема оцінки кінцевих запасів і собівартості їх реалізації.

Таблиця 5.6

ДАНІ ПРО РУХ ЗАПАСІВ КОМПАНІЇ А ЗА БЕРЕЗЕНЬ 20ХХ РОКУ, $

Дата	Зміст	Кількість (шт.)	Ціна	Сума
01	Залишок	200	5	1000
02	Придбання	80	6	480
15	Придбання	20	7	140
20	Реалізація	120	9	1080
31	Залишок	180	?	?

Проблема полягає у тому, що незважаючи на можливість точ­ного підрахунку кількості запасів у залишку, майже неможливо при великих обсягах (і не завжди доцільно) точно встановити: 1) які саме запаси, за якою ціною придбання знаходяться у залишку і яка їх загальна вартість; 2) які саме запаси, за якою ціною при­дбання необхідно списати для визначення собівартості реалізації.

Облікова практика західних компаній базується на припущен­ні, що придбання і реалізація (відпуск у виробництво) запасів трактується як потік вартостей (cost flow), а не як потік фізичних одиниць (goods flow). Це означає, що при списанні товарно-матеріальних цінностей пріоритет надається відображенню вар­тості без забезпечення абсолютної відповідності її величини фак­тичному фізичному руху ресурсів.

Міжнародною обліковою практикою апробовані такі методи визначення вартості товарно-матеріальних запасів:

1. метод суцільної ідентифікації {specific identification method);

2. метод середньої вартості (average cost method);

3. метод списання перших надходжень— Fifo (first— in — first — out);

4. метод списання останніх надходжень — Lifo (last — in -first— out).

Метод суцільної ідентифікації— це єдиний метод, при за­стосуванні якого відображений у бухгалтерському обліку вартіс-

222

ний потік повністю відповідає фізичному потоку цінностей, що обліковуються. Зазвичай цей метод використовується на підпри­ємствах, що виготовляють і продають дорогоцінні товари, які че­рез свою високу вартість і особливі споживчі якості вимагають організації їх обліку поштучно або в обсягах невеликих партій.

Вадою цього методу є також те, що він залишає фірмам, що здійснюють операції з однорідними товарами, простір для мані­пулювання прибутком.

Разом з тим, метод суцільної ідентифікації виправдовує себе при організації обліку коштовних товарів, вартість окремих оди­ниць яких суттєво відрізняється від інших. Його застосування є логічним вибором для обліку нерухомості, автомобілів, дорого­цінностей, тобто товарів з високою ціною і в малій кількості. Проте цей метод не прийнятний у разі виробництва або реалізації великої кількості одиниць запасів, які є взаємозамінними.

Метод списання перших надходжень - Fifo. Метод Fifo (first in — first out) широко відомий у міжнародній практиці. Він базу­ється на припущенні, що одиниці запасів, які надійшли першими, першими і відпускаються.

У нашому прикладі (табл. 5.6) було реалізовано 120 одиниць товарів. Виходячи з логіки метода Fifo вони були повністю взяті із запасів, наявних на початок періоду (200). Собівартість реалі­зованих товарів дорівнює: 120 • 5 = 600. Нереалізованими на кі­нець періоду залишились 80 одиниць товарів із початкових запа­сів і всі надходження. Тому вартість залишку на кінець періоду становить 1020:

80 • 5 = 400

80 • 6 = 480

20 ■ 7 = 140

1020

Цю суму також можна було визначити за формулою:

Зі + Н — Ср_Т ⁼ З?

Де Зі — залишки на початок періоду; Н — надходження;

С_рт — собівартість реалізованих товарів; Зз — залишки на кінець періоду.

1000 + 620-600= 1020

Таким чином, при використанні метода Fifo, у Звіті про при­бутки та збитки собівартість реалізованих товарів перебуває під впливом цін, що склалися на початок періоду (вартість початко-

223

вих залишків і перших надходжень). Тому собівартість реалізо­ваних товарів, вказана у Звіті про прибутки та збитки на підставі методу Fifo може не відповідати собівартості товарів, що знахо­дяться у компанії для продажу.

У Балансі ж зіалишки запасів на кінець періоду відображають їх вартість за цінами останніх придбань, тобто реальну вартість товарно-матеріальних запасів на дату складання Балансу. Отже, на фінансовій звітності наслідки застосування методу Fifo відби­ваються залежно від того, наскільки протягом облікового періоду змінилися ціни.

Порівняння методів оцінки товарно-матеріальних запасів та їх впливу на показники фінансової звітності представлено у табл. 5.7:

Таблиця 5.7