5.2. Визначення вартості запасів

Запаси поєднують між собою дві основні форми фінан­сової звітності: Баланс та Звіт про прибутки та збитки. Так, нере­алізовані товарно-матеріальні цінності відображаються як запаси у Балансі, а реалізовані впродовж звітного періоду — у Звіті про

212

значення, включаються до складу запасів, в той же час, товари, відвантажені на умовах ФОБ пункт відправлення — не включа­ються. І навпаки, запаси, що придбаваються, відвантажені на умовах ФОБ пункт відправлення, включаються до складу запасів, а товари, відвантажені на умовах ФОБ пункт призначення — не включаються.

Під час проведення інвентаризації у компанії можуть зна­ходитися товари, на які вона не має права власності. Це мо­жуть бути товари, що вже продані і тільки чекають відправки покупцю. Такі товари, хоча вони й знаходяться на складі про­давця, не повинні включатися у його запаси. Інша категорія — товари на консигнації. Консигнація — це розміщення товарів власником (консигнантом) на території іншої компанії (конси­гнатора). Право власності на товари, що знаходяться на конси­гнації, залишається у консигнанта до моменту їх продажу кон­сигнатором. Тому ці товари при проведенні інвентаризації не повинні включатися до запасів консигнатора, оскільки вони є власністю консигнанта.

Точність визначення вартості товарно-матеріальних запасів має велике значення у зв'язку з тим, що вони мають досить знач­ну питому вагу серед активів компанії. Помилка, допущена при визначенні вартості матеріальних запасів на кінець звітного пері­оду, потягне за собою відповідну помилку у визначенні валового та чистого прибутку в Звіті про прибутки та збитки. Це також призведе до неправильного відображення у Балансі активів та власного капіталу, суми заборгованості та частки акціонерів у капіталі. І нарешті, запаси товарів на кінець звітного періоду — це також запаси на початок наступного періоду, тобто Звіт про прибутки та збитки наступного періоду також будуть представ­лені з помилкою.

Розглянемо на прикладі вплив помилки в оцінці вартості това­рних запасів на вартість реалізованого товару, валовий та чистий прибуток. Припустимо, що на 31 грудня 2001 року товарно-матеріальні запаси компанії становлять $80 000. Помилково во­ни були зареєстровані як дешевші на $10 000.

Дані табл. 5.1 свідчать, що зменшення кінцевих товарних за­пасів на S10 000 призводить до зменшення валового та чистого прибутку на $10 000.

Табл. 5.2 демонструє перехідний ефект помилки минулого року на звітність наступного. Кінцевий товарний запас на

2001 рік є, безперечно, початковим товарним запасом на

2002 рік.

214

Кінцеві товарні запаси у табл. 5.2 однакові і вважаються вір­ними. Але помилка в початкових товарних запасах на S10 000

215

призвела до неправильно визначеної суми реалізованих товарів, валового і чистого прибутку у 2002 році.

Розглянуті Звіти про прибутки та збитки за 2001 та 2002 роки відображають, що зменшення кінцевих товарних запасів у 2001 році призвело до заниження чистого прибутку за рік і завищення чистого прибутку у 2002 році. Якщо розглядати загальні підсум­ки за два роки, то помилка в значеннях чистого прибутку гасить одна одну. Але обліковим періодом є один рік і обчислення точ­них річних цифр чистого прибутку є важливим завданням облі­кового процесу. Крім того, більшість управлінських рішень, а та­кож рішення кредиторів та інвесторів приймаються щорічно в залежності від розміру чистого прибутку, вказаного у фінансовій звітності.

Американський інститут присяжних бухгалтерів основною метою обліку товарно-матеріальних запасів вважає точне підрахування прибутку шляхом співвідношення відповідних витрат з доходами. Це означає, що в бухгалтерському обліку точ­не визначення прибутку має важливіше значення, ніж фактична вартість матеріальних запасів. Досягнення ж цих двох цілей не завжди буває можливим. Тому перевага надається виконанню го­ловного завдання бухгалтерського обліку — точному підраху-ванню прибутку, отриманого підприємством, чи понесеного ним збитку. Отримання прибутку є головною метою створення під­приємства, отже, його власник повинен знати реальний фінан­совий результат від підприємницької діяльності. Ця інформація необхідна для розробки обгрунтованих планів на майбутнє, оде-, ржання кредитів, визначення сум податків. Дані про прибуток компанії цікавлять також її контрагентів — партнерів, постача­льників, акціонерів тощо.