Показники ліквідності та платоспроможності ват «шанс» за 20хх р.

Показники	Оптимальне значення	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення (+, -) у порівнянні
				з оптимальним значенням	зі значенням показника на початок звітного пе­ріоду
1. Коефіцієнт абсолютної лікві­дності	>1
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності	>1
3. Коефіцієнт поточної ліквід­ності	2
4. Коефіцієнт ліквідності мате­ріальних оборотних активів (за­пасів)	>1
5. Коефіцієнт ліквідності коштів у розрахунках
6. Коефіціснт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості
7. Коефіцієнт співвідношення товарної кредиторської та това­рної дебіторської заборгованості
8. Коефіціснт відновлення пла­тоспроможності	1
9. Коефіцієнт втрати плато­спроможності	1

РОЗДІЛ З

ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ

1. Склад грошових коштів, порядок відображення їх у фінансовій звітності, організація внутрішнього конт­ролю.

2. Документальне оформлення та облік грошових коштів на банківських рахунках.

3. Облік грошових коштів у касі.

Метою вивчення даного розділу є формування знань щодо складу грошових коштів та їх еквівалентів, порядку ві­дображення їх у фінансовій звітності та ведення синтетичного і аналітичного обліку касових операцій, грошових коштів на банківських рахунках, а також набуття практичних навичок документального оформлення та відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з руху грошових коштів та їх еквівалентів, використання облікової інформації в управлінні грошовими потоками.

ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ, ВИ ПОВИННІ ВМІТИ:

• розкрити склад грошових коштів та їх еквівалентів;

• розкривати інформацію про грошові кошти та їх еквівалег нти у фінансовій звітності з урахуванням особливостей різних країн;

• організувати документальне оформлення та синтетичний і аналітичний облік касових операцій і операцій з руху грошових коштів на банківських рахунках із застосуванням передового за­рубіжного досвіду;

• організувати облік короткострокових фінансових інвестицій та відображати їх у фінансовій звітності;

• створити систему внутрішнього контролю за збереженням грошових коштів, їх обліком та відображенням у звітності;

• виявити відмінності національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку стосовно обліку грошових коштів та їх еквівалентів у порівнянні з Міжнародними стандартами бухгал­терського обліку і фінансової звітності.

174

тівки в касі і депозитів до запитання. Еквіваленти грошових коштів — це короткострокові високоліквідні інвестиції які віль­но конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким власти­вий незначний ризик зміни вартості.

У Балансі грошові кошти відображаються у розділі «Поточні активи» («Current assets»). Баланси компаній США, як і опера­ційний цикл діяльності підприємства, починаються з грошових коштів. Ця стаття має назву «Cash» (готівка). Компанії Франції, Великої Британії, Австралії відображають грошові кошти у статті «Cash in bank and in hand» (готівка у банку і в касі). Зміна стану грошових коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінан­сової діяльності відображається у Звіті про рух грошових коштів (Cash Flow Statement).

Готівка надзвичайно вразлива до шахрайства і крадіжок, тому система внутрішнього контролю повинна забезпечити її збере­ження, ретельний облік і звітність. Уникненню як навмисних, так і ненавмисних викривлень в обліку запобігає такий розподіл обов'язків, який забезпечує виконання трьох правил:

1. Розподіл матеріальної відповідальності і бухгалтерсько­го обліку. Якщо одна особа є матеріально відповідальною за ак­тиви і здійснює їх бухгалтерський облік, то існує ризик того, що вона використає ці активи для власної вигоди і відкоригує бухга­лтерські записи, щоб уникнути відповідальності.

2. Розподіл санкціонування операцій і матеріальної відпо­відальності за пов'язані з цими операціями активи. Порушен­ня цього правила підвищує ймовірність зловживань.

3. Розподіл відповідальності за здійснення господарських операцій і за відображення їх в обліку. Щоб забезпечити одер­жання неупередженої інформації, ведення обліку доручають окремому структурному підрозділу, яке очолює головний бухгал­тер.

Ефективне управління грошовими коштами також передбачає:

• впевненість у тому, що готівки вистачить для поточних опе­раційних потреб і для своєчасних розрахунків за зобов'язаннями компанії;

• розміщення зайвої, тимчасово вільної готівки з метою отримання доходу. Такі грошові кошти можуть інвестуватися у цінні папери і зберігатися у такій формі до виникнення потре­би в них.

Загальна сума надходжень, видатків та залишків готівки ві­дображається на синтетичному рахунку «Грошові кошти» (рис. 3.2).

176

Рис. 3.2. Схема рахунка «Грошові кошти»

Конкретні операції з руху грошових коштів групуються в спе­ціальних журналах грошових надходжень та грошових виплат.

3.2. Документальне оформлення та облік грошових коштів на рахунках у банках

Підприємство відкриває в банку два види рахунків: поточні і депозитні. Поточні рахунки використовують для по­всякденних банківських операцій і зняття готівки. Банк може ви­магати від компанії зберігати на рахунку мінімальну суму грошо­вих коштів (компенсаційний залишок). Це фактично накладає обмеження на наявну суму готівки, якою може скористатися компанія, і зменшує її ліквідність. Тому Комісією з цінних папе­рів і біржових операцій США ставиться вимога розкривати у Примітках до фінансового звіту суму компенсаційного залишку.

Депозитні рахунки використовуються для розміщення на ви­значений строк тимчасово вільних коштів з метою одержання процентів. Таким чином підприємство надає позику банку і не має права знімати гроші до закінчення встановленого терміну. Тому ці кошти є менш ліквідними, ніж розміщені на поточних рахунках.

При відкритті рахунка до банку подається картка із зраз­ками підписів осіб, які мають право підпису платіжних докумен­тів. Власнику рахунка виписується чекова книжка для здійснен­ня розрахунків.

Грошові видатки оплачуються, як правило, безготівковим шля­хом за допомогою чеків. Чек є письмовим наказом банку сплатити

177

визначену суму коштів отримувачу з рахунка платника. Чеки ма­ють серійні номери і доступ до них має бути сбмеженим. Бажано, щоб кожний чек підписувався двома особамі. Необхідною умо­вою є наявність первинних документів, що виїравдовують видачу чеків. При сплаті зобов'язань на первинних документах простав­ляються дата, номер чеку і штамп «оплачено». Бажано, щоб наявні кошти на рахунку перевищували розмір платежу. У разі необхід­ності сплатити суму, більшу, ніж залишок на рахунку, банк може погодитися на овердрафт — особливий вид надання короткостро­кового кредиту на суму, що перевищує залишос коштів на рахун­ку. Право користування овердрафтом надається найбільш надій­ним клієнтам за договором, у якому встановлкється максимальна сума овердрафту. Банківські овердрафти повиїні виключатися зі складу грошових коштів і відображатися як юроткострокові зо­бов'язання. Особливістю овердрафтів є те, ще на їх погашення спрямовуються всі суми, що надходять на поточити рахунок клієнта.

Щомісячно банк надсилає власнику рахунка банківський звіт (виписку з банківського рахунка), в якому відозражені всі опера­ції з надходження і вибуття коштів за звітний геріод і залишок їх на кінець місяця. Коли компанія одержує виписку з банківського рахунка, вона повинна перевірити правильнісіь банківських за­писів і порівняти кінцеве сальдо.

Як правило, кінцевий залишок банківського івіту не збігається із залишком по рахунку «Грошові кошти» у Головній книзі. При­чинами можуть бути:

1. Гроші в дорозі— гроші, відіслані власнигом до банку, але ще не оприбутковані банком і не відображені у його звіті. Як правило, такі ситуації виникають у кінці звітног) періоду.

2. Непогашені чеки — чеки, виписані власшком рахунка і ві­дображені ним за кредитом рахунка «Грошові юшти», але ще не пред'явлені банку і не погашені ним.

3. Чеки, не забезпечені коштами — чеки, передані до банку для отримання коштів, але відображені у банквському звіті як зменшення коштів на рахунку, тому що на той час на рахунках дебіторів не було достатньо коштів для оплати щх чеків.

4. Витрати на банківське обслуговування — плата за банків­ські послуги. Ці витрати, як правило, стають віджими тільки пі­сля отримання банківського звіту.

5. Помилки {як банківські, так і власника рисунка).

Банківська звірка є важливим елементом внутрішнього конт­ролю і повинна здійснюватися відразу ж після отримання банків­ського звіту.

178

Для зручності здійснення банківської звірки банки забезпечу­ють власника рахунка спеціальною формою на звороті банківсь­кого звіту (табл. 3.1).

(суми мають бути тотожні)

В сучасних умовах компанії здійснюють електронні перекази грошових коштів через засоби електронного зв'язку без застосу­вання чеків. Для обслуговування клієнтів банки пропонують бан­ківські автомати і картки, надають можливість сплачувати рахун­ки по телефону або за допомогою кредитних карток.

Найбільш розповсюдженими є кредитні картки «American Express», «Diners Club», «MasterCard», «Visa».

Покупець укладає кредитну угоду з кредитором (компанією, що випускає кредитні картки) і отримує пластикову картку. Якщо продавець приймає замість грошей картку, то у момент продажу виписується рахунок-фактура, яка підписується покупцем. У по­купця, що придбаває товари у роздріб з використанням кредитної картки, сума придбання знімається банком з рахунка. Продавець висилає рахунок-фактуру кредитору і отримує від нього грошові кошти.

Розрахунки із застосуванням кредитних карток дають певні переваги торговельним підприємствам, у яких не виникає необ­хідності надавати покупцям кредит, отримувати від них гроші або відволікати кошти у дебіторську заборгованість, нести ризик виникнення безнадійних боргів. Тому торговельні компанії спла-

12* 179

чують кредитору (банку) комісійні (надають знижку) у розмірі від 2 до 6 % від суми рахунку-фактури на продаж за кредитними картками.

Облік короткострокових фінансових інвестицій

Підприємство звичайно має у своєму розпорядженні грошових коштів більше, ніж необхідно для сплати поточних зо­бов'язань. Воно може спрямувати їх для отримання доходу, зро­бивши інвестиції в цінні папери. Під інвестиціями розуміють придбання активів (сьогоднішні витрати) з метою отримання вигоди у майбутньому. Інвестиції в цінні папери можуть бути як довго-, так і короткостроковими. Вони по-різному відображають­ся в обліку і фінансовій звітності, тому чітке їх розмежування є дуже важливим.

Цінні папери відносять до короткострокових фінансових вкладень, якщо вони: