Вогнепальну зброю працівники міліції мають право застосовувати як крайній захід у таких випадках:

1) для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, а також звільнення заложників;

2) для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;

3) для відбиття нападу на охоронювані об'єкти, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;

4) для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого злочину і яка намагається втекти;

5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї чи інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника міліції;

6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати стороннi особи.

При затриманні злочинців чи правопорушників або осіб, яких працівник міліції запідозрив у скоєнні злочинів чи правопорушень, при перевірці документів у підозрілих осіб, а також в інших випадках, коли працівник міліцiї вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для застосування зброї, він може привести у готовність вогнепальну зброю, що е попередженням про можливість її застосування.

Спроба особи, яку затримує працівник міліції із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до зброї дають працівникові міліції право застосувати вогнепальну зброю.

Так, начальник патруля має право особисто застосовувати зброю чи віддати патрульним наказ застосувати зброю за таких обставин:

1) для захисту військовослужбовців, а за потреби й цивільних осіб від нападу, що загрожує їхньому життю, якщо іншими способами захистити їх неможливо;

2) для відбиття нападу на патруль, коли життю начальника патруля або патрульних загрожує безпосередня небезпека;

3) під час затримання злочинця, який чинить збройний опір, або злочинця, який намагається втекти з-під варти, коли іншого способу для затримки їх немає.

Чатовий застосовує зброю без попередження у разі явного нападу на нього або на об'єкт, який він охороняє. В інших випадках зброя застосовується, коли особа, яка наближається до поста або до забороненої зони, не виконує команд чатового “Стій, назад”, “Стій, обійти праворуч (ліворуч)” та “Стій, стріляти буду”, не реагує на попереджувальний постріл угору та намагається проникнути на пост чи до об'єкта (перетнути заборонену зону), або якщо вдається до втечі, а так само коли особа, яка назвалася начальником варти (помічником начальника варти, розвідним), виявиться невідомою, або якщо особи, які перебувають із ним, не виконають вимогу чатового залишатися на місці, і після попередження вигуком “Стій, стріляти буду”.

Начальник варти має право застосовувати зброю без попередження сам і складом варти у випадку явного нападу на об'єкти, які охороняють, на чатових, вартове приміщення, зміну, що прямує до постів (із постів), а також після попередження голосом чи пострілом угору — для припинення безпорядку серед заарештованих за умови виникнення безпосередньої загрози життю і здоров'ю людей, або до заарештованого, який намагається втекти.

Треба зазначити, що особовому складу варти чинне законодавство надає право (і в цьому ми вбачаємо його певну недосконалість) застосовувати зброю без попередження навіть до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх у випадках скоєння ними групового нападу, що загрожує, зокрема, захисту об'єкта, який охороняється. При цьому охоронювані об'єкти статутом не поділяються на особливо важливі та інші, хоча відомо, що під охороною особового складу варти може знаходитися як ракетна шахта або склад боєзапасів, так і солдатська їдальня або гарнізонна перукарня.

Військовослужбовці Прикордонних військ і Військ повітряної оборони України під час охорони державного кордону України та виключної (морської) економічної зони відповідно до статті 8 Закону України “Про Прикордонні війська України” застосовують зброй, бойову техніку і спеціальні засоби (в тому числі, в разі необхідності, зброю і бойову техніку Військове-Морських Сил та інших видів Збройних Сил України) для:

1) відбиття збройного нападу і вторгнення на територію України військових груп і банд, припинення збройних провокаційних дій нa державному кордоні України,

2) відбиття нападу і припинення опору неозброєних осіб, якщо життю прикордонників або населення загрожує небезпека і запобігти її іншими засобами немає можливості;

3) запобігання угону повітряних, морських і річкових суден, які належать Україні,

4) захисту населення від збройних нападів та інших дій, що являють загрозу життю і здоров'ю людей, а також майну, якщо інші засоби захисту виявилися марними;

5) запобігання спробам втечі осіб, затриманих за порушення державного кордону України, в разі неможливості запобігти втечі іншим способом;

6) запобігання спробам порушників державного кордону сховатися на території сусідньої держави або заглибитися на територію України, якщо всі інші засоби для їхнього затримання вичерпані;

7) надання допомоги кораблям Прикордонних військ України під час відбиття збройного нападу на них, припинення ворожих дій іноземних суден щодо українського побережжя, українських підводних і надводних об'єктів або для припинення збройного опору суден — порушників державного кордону України.

***

Обов'язок держави захищати життя людини зводиться до захисту його не тільки від протиправних посягань, а й від службової недобросовісності та інших чинників. Важко підрахувати, наприклад, скільки осіб загинуло в автокатастрофах та внаслідок інших нещасних випадків, що трапилися через те, що працівники міських комунальних служб своєчасно не прибрали сніг з проїжджої частини або не засипали піском лід на тротуарі. Тому держава має розробити і постійно вживати комплексні заходи до зниження рівня самогубств і нещасних випадків з людьми на виробництві та в побуті, підвищення ефективності швидкої та невідкладної медичної допомоги, аварійних, рятувальних служб тощо.