Відповідно до статті 2 зазначеного Закону право на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав мають;

а) особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в іншій формі брала участь чи сприяла у виявленні, попередженні, припиненні й розкритті злочинів;

б) потерпілий та Його представник у кримінальній справі;

в) підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники:

г) цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у справі про відшкодування шкоди, завданої злочином;

д) свідок;

е) експерт, спеціаліст, перекладач і понятий;

є) члени сім'ї та близькі родичі осіб, перелічених вище. якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.

Рішення про застосування заходів безпеки приймається органом дізнання, слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні справи про злочини, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь зазначені вище особи, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли у виявленні, попередженні, припиненні і розкритті злочинів.

Підставою для вжиття заходів забезпечення безпеки зазначених осіб є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров'ю, житлу і майну, а приводом для цього можуть бути:

а) заява учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича:

6) Звернення керівника відповідного державного органу;

в) отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров'ю, житлу і майну зазначених осіб.

Орган, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, дізнання, слідчий, прокурор, суд, одержавши заяву або повідомлення про загрозу безпеці особи, зобов'язані перевірити їх у строк не більше трьох діб. а у невідкладних випадках — негайно прийняти рішення про застосування заходів безпеки. Постанова (ухвала) про це передається для виконання органу, на який покладено здійснення заходів безпеки і є обов'язковою для виконання ним.

Здійснення заходів безпеки покладається за підслідністю на органи служби безпеки або внутрішніх справ, у складі структур яких з цією метою створюються спеціальні підрозділи. Безпека осіб, яких беруть під захист, якщо кримінальні справи знаходяться у провадженні прокуратури або суду, здійснюється за їх рішенням органами служби безпеки або внутрішніх справ. Заходи безпеки щодо військовослужбовців здійснюються також командирами військових частин.

Особи, взяті під захист, мають право:

- подавати клопотання про вжиття заходів безпеки або про їх скасування;

- знати про застосування щодо них заходів безпеки;

- вимагати від органу дізнання, слідчого, прокурора, суду застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснюваних заходів;

- оскаржити незаконні рішення чи дії органів, які забезпечують безпеку, до відповідного органу вищого рівня, прокурору або до суду.

Ці ж особи зобов'язані, зокрема, виконувати умови здійснення заходів безпеки і законні вимоги органів, які забезпечують безпеку, та негайно інформувати названі органи про кожен випадок погрози або протиправних дій щодо них.