Розділ 3. Інституційний та організаційний вимір шокових технологій в сучасному світі

Після дослідження основних підходів до розуміння шоку в політиці, його джерел, можливостей та прикладів використання в міжнародному досвіді важливою видається необхідність проаналізувати вплив шокових технологій та постшокової політики на характер трансформації та пристосування політичних інститутів до нових умов. В даному розділі ми розглянемо, яким чином шок впливає на зміну будови політичних структур та на появу нових інституційних утворень. Велику увагу буде приділено процесу використання міжнародними організаціями переваг, які надає шок для втілення у життя власної політичної стратегії і яку роль у цьому відіграють процеси модернізації.

Шок поступово вбудовується в структуру політичних інститутів. В деякій мірі це викликано новими незвичайними умовами функціонування суспільства та потребою побудови нової системи бюрократичних установ або змінення вже існуючих, які б ефективно функціонували в нових умовах. Зростання швидкості та глибини змін робить неадекватними традиційні політичні інститути і цілі, які вони переслідують. Змінюється природа держави, церкви, корпорацій, армії, університетів. Радикальне прискорення породжує більш швидку зміну цілей, збільшує тимчасовість поставлених задач. Фрагментація дійсності призводить до збільшення кількості цілей та їх дроблення. Внаслідок шоку прискорення змін політичної дійсності робить застарілими методи, якими ми досягали політичних і соціальних цілей.

На думку Тофлера, поступово відбувається формування політичних інститутів нового типу. Виникають нові ad hoc утворення і бюрократія перетворюється на адхократію. Можливо саме адхократія займе місце бюрократії в майбутньому і стане домінуючою формою політичного інституту [48, c. 152]. Це можна обґрунтувати на основі того, що поки суспільство і політична система стабільне та незмінне, воно породжує перед людьми рутинні, звичні і передбачувані проблеми. В таких умовах і організації можуть мати постійну структуру, тобто бути бюрократичними за своєю природою. Але, якщо швидкість політичних рішень та змін значно прискорюється, то з’являється все більше і більше нових, невідомих раніше проблем, які не можуть бути вирішені традиційними формами і структурами політичної організації життя суспільства.

На думку Дональда Шона президента Організації із соціальних і політичних інновацій, це питання можна вирішити за рахунок створення «саморуйнівних, тимчасових організацій, автономних та напівзакріплених структур, які можливо за потреби зруйнувати, з якими можна попрощатися, коли потреба в них зникає» [48, c. 156]. Тобто, він говорить про утворення нових мобільних інститутів, які б були адекватною відповіддю на сучасні проблеми пов’язані з невизначеністю, дезорганізацією та ризикованістю політичного життя.

В усі часи бюрократія виступала посередником між владою держави та суспільством, а тому її структурна трансформація і перетворення в адхократію радикальним чином відобразиться на суспільстві в цілому.

За своєю природою та призначенням бюрократичні структури створені для роботи в передбачуваних умовах, тому вони стають нездатними ефективно реагувати на радикальні зміни оточуючого середовища в умовах шоку та постшокової політики. Таким чином, тимчасові структури створюються тоді, коли організація як цілісна структура бореться за збереження власного зростання. З цього приводу Тофлер констатує, що «чим швидше змінюється політичне середовище, тим коротший час життя організаційних форм» [48, c. 157]. Тому, в сучасних умовах шок в політиці змушує політичні системи ставати на шлях переходу від бюрократії до адхократії.

Останнім часом простежуються революційні зміни у відносинах влади та суспільства, які пов’язані із стрімким поширення використання шоку для досягнення групових цілей. Ієрархічні та бюрократичні системи влади руйнуються під тиском шокових чинників, яким свідомо не можливо протистояти. Центральний принцип функціонування традиційних політичних організацій поступово переходить від прямих відносин «згори - до низу», до відносин спрямованих, якби «вбік». Такі зміни можна назвати справжньою революцією в організаційних структурах, які безпосередньо пов’язані із системою людських взаємовідносин. Це призводить до того, що люди спілкуються і взаємодіють на одному організаційному та ієрархічному рівні, відчувають не той рівень тиску, в порівнянні з організаційною системою «згори – до низу» [48, c. 158].

На думку Уоррена Бенніса, цей процес є закономірним та необхідним. Він вважає, що «кожна епоха створює організації, які відповідають її власному темпу життя» [48, c. 165]. Як ми можемо помітити, під дією шокових технологій сучасна епоха досягла такого прискорення оточуючого світу та процесів, які в ньому відбуваються, що сама бюрократія не може їх витримати і впоратися з наслідками їх прояву.

Таке блискавичне прискорення змін викликає шок, невпевненість та дезорганізацію в суспільстві, яке починає відчувати життєву потребу в новій формі організації політичного життя, яка б відповідала новим умовам. Послаблення ієрархічної системи влади пов’язане також завдяки появі маси професійних експертів різного роду. Саме такі люди перебирають на себе функції прийняття рішень на місцях, в обхід бюрократичних схем. Як зазначає професор Рід, з університету Мак Гілла: «Експерти не можуть вписатися в командну систему; вони не можуть чекати, поки їх експертна пропозиція буде схвалена на вищому рівні» [48, c. 160]. У них не має часу чекати, поки рішення повільно переміщується в ієрархічній системі, тому «радники» перестають давати поради і приймають рішення самостійно.