Висновки

В ході проведеного дослідження було визначено і описано прямий взаємозв’язок між війною, насиллям, катастрофами, прискоренням політичних змін і використанням в цих умовах шоку для радикального перетворення суспільно-політичного життя. Як державний, так і корпоративний апарати породжують та використовують різні форми великомасштабних катастроф для втілення у життя вузькогрупових інтересів. Модель політичного та економічного розвитку, яка виникає в такому випадку використовує шок не лише для отримання додаткових економічних можливостей – приватизації суспільних благ, отримання додаткових ринків, реструктуризації виробничих схем – але і як засіб для власного функціонування. В сучасних умовах не так важливо чим породжена катастрофа та шок, значення має лише те, щоб такі кризи постійно повторювалися і дозволяли втілювати в життя радикальні політичні експерименти в моменти тимчасової дезорганізації людей.

Завдяки даному дослідженню нам вдалося виявити тенденції та закономірності застосування шоку в різних сферах функціонування суспільства. Люди завжди відчували на собі руйнівний вплив шоку, але ключовою особливістю сучасності стало те, що сьогодні в політичних цілях такий шок не просто використовують для досягнення певних радикальних перетворень, а й здійснюють маніпуляції для його штучного створення. Виходячи з цього, шок стає інструментом або ресурсом влади, який дозволяє долати опір громадськості, маніпулювати суспільними очікуваннями та проводити радикальні трансформації усіх сфер суспільного життя. Важливу увагу було приділено дослідженню взаємозв’язку між шоком, політичною небезпекою та політичним страхом. Це сприяло отриманню системного уявленню про психологічний стан індивіда в таких умовах, його здатність адекватно та раціонально приймати політичні рішення.

Користуючись моментами шоку державні та корпоративні групи прагнуть зруйнувати існуючі політичні, економічні та соціальні структури, щоб перетворити суспільство на чистий аркуш паперу, на якому можна було б створювати альтернативну дійсність. Тобто, в основу шокових технологій в політиці закладено принцип, який передбачає, що без будь-яких травматичних подій, необхідних для дестабілізації політичних звичок та інститутів і дезорієнтації суспільства, на радикальні політичні та економічні перетворення ніхто не дасть згоди. Тому радикальні політичні перетворення потрібно швидко втілювати в життя, безпосередньо в моменти катастрофи та кризи. В даній роботі ми продемонстрували як вдосконалювалося та поширювалося використання шоку в планетарних масштабах – поступовий перехід від шоку військового насилля та тортур, до катастроф нового типу, спровокованих свідомо, або спонтанних та випадкових. В запропонованій нами моделі шок від насилля, катастроф та політичних рішень використовується для того, щоб дезорієнтувати населення, дестабілізувати та зруйнувати існуючі політичні, соціальні та економічні відносини і інститути.

Намагання краще пристосуватися до використання шоку або до протистояння його руйнівній дії призвело до необхідності трансформації структури та функцій деяких політичних інститутів. В таких умовах ми можемо говорити, що шок став передумовою появи нових інституційних утворень або реформування вже існуючих. Помітивши значні переваги та можливості, які відкриває застосування радикальної політичної інженерії значна частина міжнародних організацій взяла собі на озброєння методи шоку. В таких умовах у них з’явилася здатність створювати шокові умови або використовувати уже існуючі.

Під час дослідження сутності шоку як політичного явища ми запропонували власний розподіл джерел шоку на дві групи: штучні та спонтанні. В значній мірі це дозволило розширити розуміння місця шоку в рамках політичної науки за рахунок аналізу його непрямого та прихованого впливу. Виходячи з цього, ми змогли досліджувати дію даного явища як своєрідну передумову подальших політичних перетворень усіх сфер життя. Тобто, дослідження шоку було поглиблено та доповнено за рахунок розгляду процедури штучного конструювання і використання джерел шоку для досягнення певних політичних цілей.

Аналіз шокової моделі політичного розвитку проведений у дипломному дослідженні дозволяє зробити висновок, що використання моменту шоку для отримання нових можливостей засноване на несподіваній та блискавичній зміні навколишньої дійсності. Стан шоку – це момент, коли виникає розрив між стрімким розвитком подій і доступною інформацією, яка б дозволила ці події пояснити. Ключовими факторами шоку є: дезорієнтація, несподіваність та розгубленість. В умовах шоку політики створюють попит, а приватні фірми пропонують варіанти рішень ігноруючи інтереси звичайних людей.

Розглянувши природу шоку та його місце в політичній дійсності ми змогли довести, що в процесі застосування шокових методів значно змінюється баланс, який переважає в будь-якому суспільстві між звичними та незвичними елементами політичного життя його членів, між передбачуваним і непередбачуваним. Оточуюче політичне середовище стає більш хаотичним і безконтрольним.

Отже, проаналізувавши сучасний стан шокових технологій можна отримати загальну схему, що зображує послідовність використання шоку в політиці:

1. початкові біди – терористичний акт, переворот, падіння ринку, війна, цунамі, ураган, внаслідок яких люди опиняються в стані колективного шоку;

2. використання політиками та корпораціями цього моменту для того, щоб здійснити свою шокову терапію;

3. тих, хто не згодний з їх методами піддають шоку втретє, за допомогою поліції, військових та допитів у в’язницях.

Втілення у життя шокових технологій за такою схемою в ХХІ столітті спостерігається майже у всіх куточках світу, що й обумовлює необхідність та перспективність подальших досліджень з даної проблематики. Практичні аспекти використання шокових технологій ми розглянули на прикладі шокової політики США, Китаю, Іраку, Ізраїлю, Шрі-Ланки, МВФ, Світового банку та ТНК, що дозволило виявити особливості застосування шоку в різних політичних, економічних, соціальних та культурних умовах.

Моменти падіння та надлому людської особистості можуть використовуватись як період, сприятливий для корінних змін в суспільно-політичному житті. Проте шок можуть використовувати і з менш амбітними цілями. Внаслідок дії шокових чинників, які можуть бути як штучно-створеними, так і природними, виникає стан колективної травми та дезорганізації, що надає нові можливості зацікавленим особам. Останні можуть реалізовувати свої інтереси без будь-якого спротиву зі сторони введених у шоковий стан людей, які не здатні на раціональну оцінку ситуації. Дезорганізацію народів та держав, яка виникає внаслідок масових суспільних потрясінь – війни, терористичних актів, природних лих, використовують для проведення непопулярних і дуже часто жорстоких рішень. Тому наслідками використання шоку можуть бути як (1) радикальна політична інженерія, спрямована на зміни суспільно-політичного устрою, так і (2) реалізація своїх інтересів зацікавленими особами та (3) прийняття непопулярних політичних рішень державою.

Нажаль, сьогодні ми можемо відзначити, що навіть поява опозиційного руху проти використання шоку для проведення радикальних політичних, економічних та соціальних перетворень не послабила бажання окремих груп людей втілювати в життя ці неймовірно прибуткові програми. Тепер прибічники таких програм використовують хвилі страху і дезорієнтації, які породжують ще більш жахливі види шоку в політичній сфері, ніж це було раніше. В сучасних умовах не просто зростає масштаб змін та шоку, а з’являється можливість керувати цими процесами на користь окремої групи людей. Кризи, шок, катастрофи стають каталізатором змін та нових можливостей, які розглядаються політиками як подарунок долі. Слід відзначити, що шок завжди слугує для досягнення певних політичних цілей та має політичні наслідки для всього суспільства чи якоїсь його частини. Він стає інструментом, за рахунок якого воля меншості в завуальованій формі нав’язується волі більшості.

Дане дипломне дослідження має сприяти поширенню уявлення, що криза та шок не повинні використовуватися як сприятлива можливість ввести радикальні перетворення лише тому, що це сприятливий момент, якими б перевагами ці реформи не володіли. Проте, необхідно усвідомлювати, що в умовах сучасного стрімкого розвитку шок стає невід’ємною частиною політичного життя, яку потрібно враховувати під час конструювання політичної дійсності.