
- •1. Дисципліна "Історія України''як об*єкт вивчення, її основні методологічні засади та джерельна база.
- •2. Дайте визначення поняття «історико-етнографічний регіон», охарактеризуйте основні етапи формування укр. Історико-етнографічних регіонів.
- •3.Розкрийте зміст основних концепцій походження українського етносу.
- •4.Охарактеризуйте політичний устрій та систему управління диржави Антів
- •5. Висвітліть основні підходи, які існують у сучасній історичній науці, щодопроблеми етнічного походження Київської Русі.
- •7. Охарактеризуйте соціальну структуру і соціальні відносини в Київській Русі.
- •8. Охарактеризуйте етапи розвитку Київської Русі, її державну організацію.
- •9. Висвітліть особливості розвитку освіти в Київській Русі
- •10. Охарактеризуйте процес упровадження християнства як держ. Релігії та його вплив на подальший розвиток Київської Русі.
- •11.Розкрийте зміст та проаналізуйте ефективнысть реформ князя Володимира Святославича, спрямованих на централызацію Київськоъ Русі.
- •12. Висвітліть головні причини та наслідки феодальної роздрібленості Київської Русі.
- •13. Охарактеризуйте геополітику Київської Русі та Гальцько-Волинської держави.
- •15. Висвітліть соціальну структуру та соціальні відносини на укр землях в період литовсько-польської доби.
- •16. Проаналізуйте суть змін у стані освіти, які відбулися на українськиї землях з середиин 14 до середини 17 століття
- •17. Охарактеризуйте роль братських шкіл та Києво-Могилянської колегії у збереженні та розвитку укр освіти наприкінці 16-17 ст
- •18. Окресліть комплекс факторів, які спричинили національно-визвольну війну укр народу під проводом Богдана Хмельницького.
- •19. Проаналізуйте головні етапи становлення укр козацької держави в ході національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
- •20. Охарактеризуйте евоюцію соціальної стректури козацько-гетьманської держави у період з 1648 року до кінця 18 ст.
- •21. Охарактеризуйте сучасні наукові погляди щодо причини, часу винекнення, соціальної бази й організаційної структури укр козацтва
- •22. Висвітліть умови прийняття Переяславського договору 1654р., визначте суть «Березневих статей» та їхнє значення в контексті укр державотворення
- •23. Проаназізуйте етнополітичні процеси в козацько-гетьманській державі.
- •24. Проаналізуйте в історико-етнополітичному контексті особливості процесу обмеження та ліквідації царськім урядом автономії України(2га половина 17- 18 ст)
- •25. Дайте характеристику процесу остаточної ліквідації автономного устрою Гетьманщини у 2й половині 18 ст.
- •26. З`ясуйте якими були особливості процесу українського національного відродження на західноукраїнських землях наприкінуі 18- у першій половині 19 ст.
- •27. Назвіть головні причини масового переселення українців за кордон у кожну з чотирьох «еміграційних хвиль»
- •28. Порівняйте особливості етнополітики Російської та Австрійської імперій щодо «українського питання»
- •29. Здійсніть порівняльний аналіз соціальної модернізації України в Російській та Австрійській імперіях наприкінці 18 – на початку 20 ст.
- •30. Якими були передумови створення Українських політичних партій в Наддніпрянській Україні на початку 20 ст., охарактеризуйте програмові засади найбільш впливових із них.
- •31. Висвітіть «українське питання» в європейській політиці напередодні Першої Світової війни.
- •32. Визначте у чому полягала своєрідність політичної обстановки в Україні після повалення самодержавства у 1917 р.?
- •33. Назвіть та проаналізуйте етапи Українського державотворення 1917-1920 рр.
- •34. Визначте основні напрями державотворчої діяльності Директорії унр, наскільки вона була ефективною?
- •35. Роль і місце Української Центральної Ради в процесі українського державотворення.
- •36. Розкрийте зміст внутрішньої політики гетьмана Павла Скоропадського, якими були його здобутки і недоліки.
- •37. Проведіть порівняльний аналіз політики урядів Центральної Ради та Гетьманату в контексті розбудови української державності.
- •38. Дайт порівняльну характеристику підходам до вирішення етнонаціональних проблем в Україні Центральною Радою, Гетьманським уядом та Директорією.
- •39.Проаналізуйте діяльність уряду Західноукраїнської Народної Республіки, визначте роль і місце зунр в історії державотворення.
- •40. Визначте причини поразки українського національного руху на західноукраїнських землях у 1918-1919 рр.
- •41.Назвіть та проаналізуйте причини поразки українського національного руху 1917-20 рр
- •42. Визначте особливості процесу входження України до складу срср.
- •43. Охарактеризуйте політичне і соціально-економічне становище України в перші роки після завершення революції та громадянської війни.
- •44.Визначте причини проведення політики українізації в урср в 1920-ті –на початку 1930-х років та проаналізуйте її оосновні наслідки.
- •45. Проаналізуйте особливості проведення колективізації сільського господарства та індустріалізації в Україні, якими змінами у соціальній структурі суспільства ці процеси супроводжуються?
- •46. Назвіть причини, охарактеризуйте розмах політичних репресій в Україні у 1930-ч рр.
- •47. Визначте особливості суспільно-політичного і національного руху на західноукраїнських землях у складі Польської держави в 1920-ті -1930-ті роки.
- •48. Висвітліть складові процесу «радянізації» Західної України після її включення до складу срср, якими буди його позитивні і негативні наслідки?
- •49. Висвітліть "українське питання" в європейській політиці напередодні Другої Світової війни
- •50. Дайте характеристику німецького окупаційного режиму на українських землях в роки Другої Світової війни та проаналізуйте його наслідки.
- •51. Внесок українських науковців у перемогу срср в роки другої світової війни
- •52. Розкрийте умови відновлення та розвитку освіти в радянській країні після звільнення її від німецько-фашистських окупантів.
- •53. Визначте особливості політико ідеологічних і культурних процесів і урср у перші повоєнні десятиріччя
- •54. Проаналізуйте особливості та наслідки проведення економічних реформ у радянській країні наприкінці 1950-х і пер.Пол 1960рр.
- •55. Розкажіть про особливості соціальної політики в Україні за часів перебування при владі Микити Хрущова
- •56. Охарактеризуйте дисидентський рух в Радянській Україні у 1960-1980-ті рр., у чому, на вашу думку, полягає його значення?
- •57. Розкажіть про рух "шістедисятників" в Радянській Україні, визначте його значення в контексті українського державотворення.
- •58. Розкажіть про особливості науково-технічної революції в срср і урср у 1960-1980-ті рр.
- •59. Яким чином, на вашу думку, екстенсивні методи ведення господарства в срср у 1960-1980-ті рр.. Впливали на стан української науки?
- •60. Розкажіть про особливості політичного і духовного розвитку українського суспільства в 1970-1980-ті рр..
- •61. Розкрийте зміст політики "перебудови", запровадженої в другій половині 1980-х рр. М.Горбачовим, у чому полягала специфіка її проведення в урср?
- •62. Охарактеризуйте діяльність відомих громадських рухів та організацій у напрямі становлення незалежності Української держави наприкінці 1980-х - на початку 1990-х рр.
- •63. Визначте напрями зовнішньополітичної діяльності україни у 1990-х рр., якими були її основні досягнення і недоліки?
- •64. Охарактеризуйте особливості конституційного процесу в Україні в середині 1990-х рр.
- •65. Окресліть головні напрями розвитку середньої та вищої освіти в Україні після проголошення її державної незалежності
- •66. Розкажіть про стан релігійних і міжконфесійних відносин в Україні у перші роки після проголошення її державної незалежності
- •67. Проаналізуйте особливості, здобутки та недоліки соціальної політики Української держави в 1991-2012 рр.
- •68. Визначте досягнення і прорахунки в науково-технічному розвитку україни в перше десятиліття після проголошення державної незалежності україни
- •69. Розкрийте зміст гуманітарної політики Української держави в період 1991-2012
- •70. Проаналізуйте законодавчу базу, яка регулює умови культурного і духовного розвитку національних меншин у сучасній україні
62. Охарактеризуйте діяльність відомих громадських рухів та організацій у напрямі становлення незалежності Української держави наприкінці 1980-х - на початку 1990-х рр.
Громадські організації в Україні існували ще за часів Радянського Союзу, але діяльність переважної більшості з них була жорстко централізованою. Тому діяльність таких організацій, через заборону опозиційної політичної діяльності, довгий час була обмежена культурними, екологічними чи економічними напрямами роботи. Найпершими на політичній арені заявили про себе дисидентські правозахисні групи, що стежили за дотриманням гуманітарної частини Гельсінських угод 1976 року. Влітку 1988 року Українська Гельсінська Спілка (УГС) оприлюднила "Декларацію принципів" і почала діяти не як суто правозахисна, а як політична організація.
В цей період громадські організації, започатковані творчою інтелігенцією, звертають свою діяльність переважно до політичної сфери, а згодом низка з них перетворюється на політичні партії. Зокрема у вересні 1988 року Спілка письменників України висунула ідею створення Народного руху України за перебудову, а вже у вересні того ж року на Установчому з'їзді Руху було прийнято рішення про його перетворення в альтернативну щодо КПРС політичну силу.
Іншими відомими об'єднаннями того періоду були Культурологічний клуб у Києві (1987 р.), Товариство української мови ім. Т.Шевченка, культурологічне Товариство Лева у Львові, екологічний рух "Зелений світ", товариство захисту колишніх в'язнів тоталітарного режиму "Меморіал" та інші.
З початку 1990-х рр. кількість громадських об'єднань в Україні неухильно і стрімко зростає. В 1991 році в країні діяло близько 300 організацій, у 1996 році - понад 12 тисяч, а в 2000 році - близько 27 тисяч. Одночасно в середині 1990 рр. з'являються так звані "ресурсні центри" - громадські організації, метою діяльності яких є надання послуг та різного роду безкоштовної допомоги іншим громадським організаціям.
Законодавство України в залежності від території, на яку розповсюджується діяльність громадських організацій, вирізняє об'єднання громадян з усеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом. Близько 40% організацій поширює свою діяльність на межі якогось одного міста, а всеукраїнський та міжнародний статус мають разом лише 8%. Цей факт вказує на високу зацікавленість, насамперед, у місцевих справах, в облаштуванні найближчого життєвого простору, що відкриває широкі перспективи для співпраці громадського сектора та органів місцевого самоврядування. За кількістю громадських організацій лідером серед міст є Київ - 14% від загальної їх кількості. На другому місті йде Львів та Львівська область.
63. Визначте напрями зовнішньополітичної діяльності україни у 1990-х рр., якими були її основні досягнення і недоліки?
Після проголошення Акта про державну незалежність Україна вперше стала рівноправним суб'єктом міжнародних відносин. 5 грудня 1991 р. після Всеукраїнського референдуму Верховна Рада звернулася із Заявою до парламентів і народів світу, у якій наголошувалося, що Україна згідно з цілями і принципами ООН спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, дотримуючись принципів міжнародного права. Надзвичайно важливим питанням було визнання України державами світового співтовариства. Першими 2 грудня 1991 р. незалежність України визнали Польща і Канада, 3 грудня - Угорщина, 4 грудня - Латвія і Литва, 5 грудня - Аргентина, Болгарія, Болівія, Росія, Хорватія; упродовж місяця Україну визнали 57 країн, а до кінця року - 132 країни. На сьогодні незалежність України визнали практично всі країни світу.
Основні принципи зовнішньої політики України визначені в Декларації про державний суверенітет України (1990 р.), у нормативно-правовому акті Верховної Ради "Основні напрямки зовнішньої політики України" (1993 р.), у Конституції України (1996 р,):
· невтручання у внутрішні справи інших держав,
· взаємовигідне, рівноправне співробітництво з ними;
· відмова від участі у військових блоках;
· участь у процесі ядерного роззброєння (улітку 1996 р. Україна стала без'ядерною державою);
· визнання пріоритету міжнародного права;
· визнання існуючих у світі кордонів.
Після проголошення незалежності Україна активізувала свою зовнішньополітичну діяльність у міжнародних організаціях: ЮНЕСКО, МАГАТЕ, МОП, Всесвітній організації охорони здоров'я, Союзі електрозв'язку.
9 листопада 1995 р. Україна стала членом Ради Європи і пов'язує з участю в роботі цієї організації подальшу інтеграцію до Європи, Участь делегації України в засіданнях Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) покликана сприяти зміцненню демократії та правопорядку в Україні.
Співпраця України з Організацією європейської безпеки і співробітництва дозволила нашій країні одержати гарантії безпеки, поваги до незалежності й суверенітету, територіальної цілісності з боку Росії, СІЛА, Великої Британії.
Улітку 1997 р. в Мадриді Україна підписала Хартію про особливе партнерство з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО).
Як країна-співзасновник Ради Євроатлантичного партнерства й активний учасник програми "Партнерство заради миру" Україна поглиблює практичне співробітництво з НАТО (проведення спільних операцій і навчань під егідою Ради Безпеки ООН). Україна і країни НАТО проводять регулярні консультації з питань регіональної безпеки, запобігання конфліктам, здобуття військової освіти.
Важливим напрямком зовнішньополітичної активності України є налагодження відносин з Російською Федерацією. Принципові розходження між Україною та Росією криються в різних підходах до Співдружності Незалежних Держав (СНД) і до розширення НАТО на схід.
Україна виступає проти перетворення СНД на наддержавну структуру зі своїми органами влади й управління. Україна виходить з того, що основні надії слід покладати на розширення співробітництва між державами на двосторонній основі, а СНД має сприяти перш за все вигідним торгово-економічним відносинам. У квітні 1994 р. Україна приєдналася на правах асоційованого члена до економічного союзу в рамках СНД. Це дало можливість налагоджувати стосунки, у яких Україна зацікавлена і які не суперечать її національним інтересам і чинному законодавству. З боку ж Російської Федерації простежується намагання перетворити СНД на структуру з наднаціональними повноваженнями.
Україна вважає, що ставлення до Організації Північно-Атлантичного Договору, як і рішення щодо вступу до нього - це внутрішня справа кожної суверенної держави. Однак Україна виступає проти того, щоб на території країни, яка вступила до НАТО, розміщувалася ядерна зброя. Росія виступає проти вступу до цього альянсу країн, які свого часу знаходилися у сфері впливу СРСР.
Проте у відносинах між Україною і Росією немає нездоланних труднощів. Важливе значення в розвитку двосторонніх відносин має досягнення домовленостей щодо розподілу Чорноморського флоту та підписання широкомасштабного Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією. Його підписали у Києві 31 травня 1997 р. Президент України Л. Кучма і Президент Росії Б. Єльцин. Сторони зобов'язалися будувати свої відносини без застосування сили, без економічних та інших засобів тиску. Україна та Росія зобов'язалися не укладати з третіми країнами будь-яких угод, спрямованих проти однієї із них. Договір підтвердив, що дві держави погодилися цивілізовано співіснувати, враховуючи власні інтереси й інтереси одна одної.
У 1996 р. на конференції міністрів закордонних справ в Австрії Україна стала членом Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), куди входять країни-сусіди України - Польща, Словаччина, Білорусь, Румунія. Участь України в діяльності цієї організації створює можливості для розширення співробітництва в таких галузях, як транспорт, зв'язок, енергетика, навколишнє середовище та екологічна безпека, наука і технологія, сільське господарство, статистика, інформація, культура.
Досить активно розвиваються українсько-польські відносини. У січні 1997 р. відбувся візит Л. Кучми до Польщі й підписання Меморандуму про заходи щодо лібералізації двосторонньої торгівлі; у серпні 1998 р. Україну відвідав президент Польщі А. Кваснєвський.
В українсько-румунських відносинах існують певні територіальні проблеми (претензія Румунії на острови в Чорному морі), хоча 1997 р. президенти обох країн підписали Договір про дружбу, співробітництво і добросусідство.
До першочергових пріоритетів зовнішньої політики належить також співробітництво зі США, яке поступово еволюціонує у напрямі виходу на рівень партнерських відносин. Поліпшенню американо-українських відносин значною мірою сприяла реалізація Україною свого без'ядерного статусу. У січні 1994 р. у Москві було підписано угоду між Україною, Росією та США, згідно з якою Україна зобов'язувалася протягом семи років вивезти до Росії для розкомплектування всі ядерні боєзаряди. Наприкінці цього ж року в Будапешті під час роботи НБСЄ лідери України, Росії, США й Великої Британії підписали Меморандум про гарантії безпеки України.
11-12 травня 1995 р. відбувся офіційний візит Президента США Б. Клінтона до Києва. 19 вересня 1996 р. було проголошено створення Міждержавної комісії зі співробітництва між Україною і США. її очолили Президент України Л. Кучма і віце-президент США А. Гор. Створення такої комісії сприяє взаємодії між країнами в сфері національної безпеки, зовнішньої політики, торгівлі та інвестицій.
Крім європейської інтеграції та тісних відносин з Росією основними пріоритетами зовнішньої політики України були:
· економізація зовнішньої політики, тобто зовнішньополітичні зв'язки повинні підкріплюватися й економічним співробітництвом;
· розвиток зв'язків зі стратегічними партнерами;
· створення позитивного іміджу України;
· забезпечення диверсифікації постачання енергоносіїв;
· підтримка відносин зі світовим українством (українська діаспора);
· реалізація переваг свого геополітичного положення.
Важливим напрямком української зовнішньої політики стала участь українських військових у миротворчих операціях ООН.