57. Розкажіть про рух "шістедисятників" в Радянській Україні, визначте його значення в контексті українського державотворення.

В Україні шістдесятників об'єднала ідея відродження національної культури. Творча молодь, виступила на захист рідної мови, почала популяризувати здобутки української літератури і мистецтва, закликала вивчати справжню нефальшовану вітчизняну історію. Рушійною силою майбутнього відродження вони бачили незакомплексовану, вільну від соціалістичного реалізму творчу людину. У цей час в Києві виникають Клуб творчої молоді "Сучасник", молодіжний експериментальний театр, літературна робітнича студія "Брама", університетський хор "Веснянка", міжвузівський студентський фольклорно-етнографічний мандрівний колектив "Жайворонок" і хор "Гомін", а у Львові розпочинає свою роботу клуб "Пролісок". Бурхлива діяльність творчої молоді втілюється у появі нових художніх творів, мистецьких виставках, театральних та літературних вечорах, які відбуваються при переповнених залах із великим успіхом.Серед найпомітніших діячів культурницького руху того часуможна назвати поетів та письменників: Василя Симоненка, Миколу Холодного, Івана Драча, Миколу Вінграновського, Ліну Костенко, Ігоря Калинця, Василя Голобородька, Валерія Шевчука, Григіра Тютюнника, Володимира Дрозда, Євгена Гуцала,літературознавців: Івана Світличного, Євгена Сверстюка, Івана Дзюбу та В'ячеслава Чорновола, перекладачів: Григорія Кочура та Миколу Лукаша, істориків: Михайла Брайчевського, Олену Апанович, Олену Компан, художників: Аллу Горську, Опанаса Заливаху, Віктора Зарецького, Галину Севрук, Веніаміна Кушніра та Людмилу Семикіну, театрального режисера Леся Танюка та кінорежисерів:Сергія Параджанова, Юрія Ільєнка та Леоніда Осику.

Незважаючи на те, що ззовні рух шістдесятників не виходив за рамки офіційно проголошеної політики десталінізації, відновлення "справжніх засад марксизму-ленінізму", комуністична влада дуже швидко відчула в ньому для себе серйозну загрозу. Національний дух, що почав набирати сили у творчому середовищі, міг легко перекинутися на ширші кола студентської та робітничої молоді, і міг згодом стати справжньою політичною проблемою. І висновки не забарилися: Україною у 1965-66 роках прокотилася перша хвиля судових процесів проти української інтелігенції. Були заарештовані Опанас Заливаха, Іван Світличний, Олександр Мартиненко, брати Михайло і Богдан Горині, Ярослав Геврич, Михайло Косів, Євгенія Кузнєцова, Михайло Масютко, Валентин Мороз, Дмитро Іващенко та багато інших.

Важливо наголосити, що талановиту молодь підтримували представники старшого покоління, що переживши страхіття сталінського терору, знайшли в собі мужність докласти зусиль до його викриття і унеможливлення повторення: Борис Антоненко-Давидович, Оксана Мешко, Іван Гончар, Надія Суровцева.

На початок 70-х років влада остаточно відмовилася від дозованої демократизації і перейшла до широкомасштабних репресій. У 1972 роцібуло заарештовано десятки талановитих представників української творчої і наукової інтелігенції, а також національно свідомих робітників. Внаслідок ідеологічного погрому опинилися за гратами чи зазнали різноманітних утисків і гонінь майже всі учасники творчого середовища шістдесятників.

шістдесятники мали значний вплив на українську культуру. Українські митці-шістдесятники своїми творами і активною громадською діяльністю намагалися відроджувати національну свідомість, боролися за збереження української мови та культури, сприяли демократизації суспільно-політичного життя в республіці.