51. Внесок українських науковців у перемогу срср в роки другої світової війни

Внесок українського народу в перемогу над нацистською Німеччиною.

Героїчною працею в тилу трудящі Укр. зміцнювали обороноздатність країни: шахтарі Донбасу працювали в Карагандинському, Челябінському, Підмосковному вугільних басейнах; за участю укр. гірників відкривалися нові родовища руд в Уралі і Сибірі.. У Нижньому Тагілі Харківський завод ім. Комінтерну виробив 35 тис. танків Т-34. За роки війни значний внесок у забезпечення продовольством Червоної армії та працівників тилу зробили хлібороби з України, евакуйовані у переважно Поволжя, Казахстан і Азербайджан. Могутня промислова база, великий досвід організаційної та виробничої діяльності спеціалістів і робітників України допомогли створенню в тилу потужного військово-промислового комплексу СРСР. На Уралі й у Сибіру виникли нові галузі виробництва - авіаційна, танкова, тракторна, моторотурбобудівна, електротехнічна промисловість, вугледобувне і хімічне машинобудування, металургія якісного металу, труб і прокату; у Казахстані - чорна металургія , машинобудування, металообробна, хімічна, легка промисловість; у Киргизії - кольорова металургія, енергетична, металообробна, шкіряновзуттєва, трикотажна, швейна промисловість; у республіках Середньої Азії - чорна і кольорова металургія, вугільна, легка промисловість. Народ України дав Збройним силам СРСР 6 млн бійців. Кожен другий з них загинув на фронті, кожен другий з тих, хто залишився живий, став на все життя інвалідом. Із численної армії партизанів і підпільників, які вели боротьбу з фашистами на території України, 59% були українцями. Багато українців брали активну участь у русі опору в Зх-Європейських країнах.

52. Розкрийте умови відновлення та розвитку освіти в радянській країні після звільнення її від німецько-фашистських окупантів.

Невід'ємною складовою відбудовних робіт було культурне будівництво. Всі сфери культури в роки війни зазнали величезних людських і матеріальних втрат, але особливо постраждала освіта. Загибель тисяч вчителів, викладачів вищої школи, зруйнування шкіл, інших закладів освіти - ось з чим зіткнулася Україна при переході до мирного життя. Однак уже в роки війни заклади освіти відновили свою діяльність, але основна робота щодо відбудови шкіл, вищих закладів освіти розгорнулась в роки четвертої п'ятирічки.

ОСВІТА. Для залучення до освіти молоді, не охопленої навчанням у зв'язку з війною, були створені школи робітничої та сільської молоді, а також вечірні, з навчанням без відриву від виробництва. З січня 1949 р. була запроваджена загальна семирічна освіта в селах та десятирічна - у містах. Відновилося обов'язкове складання випускних іспитів на атестат зрілості. Кращі випускники почали нагороджуватися золотими та срібними медалями.

Значні кошти були спрямовані на зміцнення матеріальної бази освіти. За п'ять років на відбудову і розвиток шкіл тільки з державного бюджету було витрачено 14 млрд крб. У відбудову шкіл вкладали кошти також колгоспи, радгоспи, промислові підприємства. Протягом п'яти років (1946-1950 рр.) за рахунок асигнувань, що виділялися державою Міністерству освіти України, було збудовано 703 школи на 200 тис. учнівських місць. Крім того, 163 школи були побудовані за рахунок коштів промислових підприємств. На селі школи доводилося будувати в основному методом "народної будови". За таких складних умов за роки п'ятирічки вдалося відбудувати або будувати на селі 2400 приміщень на 256 тис. учнів. Справді героїчна праця будівельників, пройнята турботою про своїх дітей, сприяла тому, що в 1950 р. в Україні вже працювало 36 тис. шкіл різного типу, в яких навчалося 7,2 млн учнів (Юрчук В. І. Культурне життя в Україні у повоєнні роки світло і тіні - К, 1995 - С 15-17, 21) Усі діти шкільного віку відвідували школу.

Велике шкільне будівництво розгорнулось у Західній Україні За п'ять років там було побудовано 1087 шкіл. У перші повоєнні роки тут працювало майже чотири тисячі шкіл. Чисельність учнів середніх шкіл зросла з 61 тис. у 1939р. до 285 тис. у 1950/51 навчальному році. Вирішено було й ще одне завдання - ліквідувати серед населення неписьменність та малописьменність. Для цього було створено 12 тис. гуртків. У 1945-1948 рр. майже 300 тис. чол, в основному жінок, навчилися грамоті (Там само - С 20).

Помітною віхою у культурному житті було відновлення зруйнованих у роки війни Київського, Харківського, Одеського університетів та інших вищих навчальних закладів. У другій половині 40-х років відновили роботу всі вузи, які діяли перед війною. Крім того, було створено 16 нових (гірничий у Харкові, автодорожний, інститут іноземних мов у Києві та ін.). У вищих навчальних закладах відкривалися факультети з нових напрямів науки та техніки. Так, у Дніпропетровському університеті у 1952 р. було організовано фізико - технічний факультет для підготовки фахівців з ракетної техніки.

Особливо швидко зростала мережа вищих навчальних закладів у Західній Україні їх кількість за п'ять повоєнних років збільшилась з 5 до 25. Зокрема, було відкрито Ужгородський державний університет У 1950/51 навчальному році у вищих навчальних закладах Західної України навчалося 24 тис. студентів. У наступні роки кількість навчальних закладів та чисельність студентів продовжували зростати. В 1952 р. було відкрито перший на Волині педагогічний інститут.

Усього в Україні наприкінці четвертої п'ятирічки діяло 160 вищих навчальних закладів і 500 технікумів. У них відповідно навчалося 20 тис. студентів і 265 тис. учнів.