32. Визначте у чому полягала своєрідність політичної обстановки в Україні після повалення самодержавства у 1917 р.?

24-25 жовтня 1917 р. у Петрограді відбувся більшовицький переворот. Ці події до сьогоднішнього дня викликають палкі суперечки: одні переконані, що це була соціалістична революція, згодом названа Великою Жовтневою, інші вважають, що це державний переворот. Події восени 1917р.? : Прихід більшовиків до влади у Петрограді, повалення ТУ, ІІ Всеросійський з’їзд Рад робіт-х і солд-х депутатів, який прийняв декрети про землю і мир, створив більшовицький уряд – Раду народних комісарів (РНК) на чолі з В.Леніним. Причини:

- кризовий стан в імперії,

- гострота політичних, соціально-економічних та національних проблем,

- зростаюча активність політичних сил,

- падіння авторитету та слабкість реально існуючої влади.

- Могутнім каталізатором подій стала Перша світова війна.

Майже одразу після Лютневої революції – питання про самовизначення України=> поява в У ще одного альтернативного центру влади — Центральної Ради —4 березня 1917 р. – переросла у впливовий представницький орган народної влади. Важливу роль у її відіграли три провідні укр. партії: Українська партія соціалістів-революцюнерів (М. Ковалевський, П. Христюк, М. Шаповал), Українська соціал-демократична робітнича партія (В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш) та Українська партія соціалістів-федералістів (Д. Дорошенко, С. Єфремов, А. Ніковський). Головою Центральної Ради було обрано М. Грушевського.

Після одержаного повідомлення про події в Петрограді на спільному засіданні Малої Ради з представниками Українського генерального військового комітету і Рад робітничих депутатів, залізничників та ін. організацій увечері 25 жовтня 1917р. було засновано «Крайовий комітет для охорони революції в Україні (ККОР), покликаний «розпоряджатися всіма силами рево-ї демократії». ККОР визнавав себе відповідальним перед ЦР. 29 жовтня більшовики піднімають у Києві збройне повстання проти прихильників уже неіснуючого ТУ, зосереджених в основному в штабі Київського військового округу. Військові частини ЦР, які спочатку були нейтральними, підтримали більшовицьке повстання. Прихильники ТУ залишили місто. 1 листопада ЦР ухвалила рішення про поширення своєї влади на всю територію, заселену переважно українцями, а саме : Херсонську, Катеринославську, Харківську, материкову Таврію, Хомську, частину Курської та Воронезької губерній.

4 листопада більшовики провели засідання Рад робітничих і сол-х депутатів, яке визнало повноту влади в Україні за ЦР. Разом із тим вони розпочали підготовку до скликання Всеукраїнського з’їзду Рад роб-х, сол-х, сел-х депутатів для перетворення ЦР на більшовицький манер (тобто, реорганізації в дусі Центрального виконавчого комітету – ЦВК Рад України). У цих умовах 7(20) листопада 1917р. Мала рада обговорила і прийняла ІІІ універсал.

33. Назвіть та проаналізуйте етапи Українського державотворення 1917-1920 рр.

Поштовхом для відновлення національної держави стала Лютнева революція 1917 р., яка повалила самодержавство і створила умови для самовизначення пригноблених народів Росії. Цей період відзначається гострою боротьбою як всередині країни, так і з зовнішніми

супротивниками і поділяється на три етапи.

1) Доба Центральної Ради (березень 1917 –квітень 1918 рр.). У цей час було зроблено

вирішальний крок до відродження української національної держави: Першим універсалом Центральної Ради 10(23) червня 1917 р. було проголошено автономію України, а 15(28) червня утворено уряд – Генеральний Секретаріат, Третім універсалом від 7(20) листопада оголошено про створення Української Народної Республіки (УНР), а Четвертий універсал від 9(22) січня 1918 р. надав Україні статус незалежної держави. В останній день існування УНР, 28 квітня 1918 р., була прийнята Конституція Української Народної Республіки, а президентом обрано М.С.Грушевського. Отже, відродження Української держави відбулося у формі парламентської республіки, де функції парламенту виконувала Центральна Рада. Чи легітимним, з точки зору класичної європейської демократії, було функціонування Центральної Ради як парламенту та процедура обрання президента? Безумовно, ні! Легітимність парламенту передбачає обрання його, в даному випадку – Центральної Ради, шляхом проведення загальних виборів. Це розуміли й тодішні керівники України, призначивши на кінець грудня 1917 – початок січня 1918 р. проведення виборів до Українських Установчих зборів, які й мали замінити Центральну Раду. Тим більше не можна було вважати легітимним обрання президентом М.С.Грушевського голосами кількох десятків членів Малої Ради. Однак через внутрішні суперечності, нехтуваннясоціально – економічними проблемами, запрошення австро-німецьких військ на територію України підірвали довір’я до Центральної Ради з боку робітників і селян, а зовнішня інтервенція з боку Радянської Росії виявила повну неспроможність Ради відстояти завоювання національно-демократичної революції, тому вона зійшла з історичної сцени і поступилася гетьманату.

2) Українська гетьманська держава Скоропадського (квітень – грудень 1918 р.) була

спробою правоконсервативних сил України встановити військову диктатуру і була своєрідним поєднанням монархічних і республіканських засад. Однак фактична влада знаходилась в руках окупаційних військ, що обмежувало суверенітет Української держави.

Проте держава Скоропадського зуміла прорвати міжнародну ізоляцію України, результатом чого було визнання її 24 державами світу і встановлення дипломатичних відносин з 12 державами. В галузі внутрішньої політики досягненням можна вважати заходи в галузі

культурного відродження. Однак фактична реставрація буржуазно-поміщицького устрою,

жорстокий окупаційний режим з’єднали в один потік у боротьбі з режимом СкоропадськогоПолітичні науки. Правознавство 127 націоналістичні сили, ліві партії, повстансько- партизанський рух. Поразка Німеччини та її союзників обумовили падіння гетьманату.

3) Доба Директорії (листопад 1918 – березень 1921 рр.) ознаменувалась відродженням демократичних засад в будівництві Української державності. Відбулося, хоча й формальне, об’єднання всіх українських земель актом Злуки 22 січня 1919 р. Проте керівники Директорії були непослідовними у виборі напряму державного будівництва, прагнучи поєднати європейський парламентаризм і радянську владу. Але протистояння політичних сил завадило розбудові національної держави, її соціальна політика не пішла далі порожніх гасел, розроблені конституція і закони не діяли, розрізнені й деморалізовані військові сили, за окремими винятками, не могли чинити стійкого опору більшовицьким силам, польським і денікінським військам. Протистояння політичних сил, їх прорахунки і амбіції, відсутність підтримки з боку широких народних мас, активна допомога російських більшовиків своїм українським колегам призвели до поразки національно-демократичної революції і встановлення радянської влади на більшій частині території України.