30. Якими були передумови створення Українських політичних партій в Наддніпрянській Україні на початку 20 ст., охарактеризуйте програмові засади найбільш впливових із них.

З початку XX ст. в Україні, як і в цілому по країні, починається переломний етап в політичному оформленні основних суспільних рухів.

Першою програмою РУП стали положення брошури переконаного самостійника Миколи Міхновського «Самостійна Україна». Вона відображала революційні і максималістські настрої української молоді і закликала до створення «…єдиної, нероздільної, вільної, самостійної України від гір Карпатських аж по Кавказ». У 1902р. прихильники М. Міхновського об’єдналися в Українську народну партію, а з 1917 р. — Українську партію самостійників-соціалістів.

Поступово РУП відмежувалась від крайніх елементів і набула чіткого революційно-демократичного характеру. Вона обстоювала позиції західноєвропейської соціал-демократії, висувала вимоги демократичної республіки і демократичних свобод, восьмигодинного робочого дня, звільнення селян від викупних платежів та конфіскації кабінетських, удільних, церковних і монастирських земель. Особливого значення партія надавала автономії України у складі Росії. Рупівські організації проводили значну роботу переважно серед селян, наймитів і студентства: створювали гуртки, поширювали нелегальні видання партії, керували селянськими бунтами та наймитівськими страйками тощо.

Поступово серед рупівців посилюється тенденція на зближення з РСДРП — за це виступала група на чолі з М. Меленевським. Однак більшість паргійців на чолі з лідерами партії (Д. Антоновичем, В. Винниченком, С. Петлюрою, М. Поршем), не виступаючи проти злуки в цілому, виступала за виконання таких умов: визнання автономно-національно-територіального принципу побудови соціал-демократії, повну організаційну самостійність РУП та федеративний зв’язок з РСДРП. Внаслідок цих розходжень на другому і останньому з’їзді РУП (грудень 1904 р.) стався розкол.

У 1905 році на основі РУП виникла Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) на чолі з С. Петлюрою, М. Поршем і М. Шаповалом. Прихильники зближення з РСДРП створили окрему Українську соціал-демократичну спілку («Спілку») на чолі з м. Меленевським, П. Канівцем і В. Мазуренко.

Виникають в Україні і буржуазно-ліберальні політичні партії. Восени 1904 р. представники української ліберальної буржуазії заснували Українську демократичну партію (УДП) на чолі з Д. Грінченком, С. Єфремовим, В. Чехівським, Є. Чикаленком. В її програмі засуджувався самодержавно-бюрократичний устрій та ставилася вимога конституції на засадах децентралізації і федеративного устрою. Ще до остаточного оформлення з неї виділилася радикальна частина, що проголосила створення Української радикальної партії (УРП). Однак розкол тривав недовго і вже у 1905 році обидві організації об’єдналися в Українську радикально-демократичну партію (УРДП). Вона виступила за автономію України у складі буржуазної Росії.

Поряд з українськими активно діяли й загальноросійські політичні партії — соціал-демократи (РСДРП), соціалісти-революціонери (есери), кадети (конституційні демократи), БУНД (загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі і Росії), польські та єврейські національні партії тощо. Вони прагнули знайти в українському політичному житті свою «нішу». Так, РСДРП користувалася популярністю серед робітництва, есери — серед селянства. Бунд — серед ремісників та пролетарів-євреїв тощо.

Стосунки українських та загальноросійських партій складались по-різному. Так, політична платформа УРДП була близька до кадетської і між цими партіями та їх лідерами налагодились добрі стосунки. РУП мала активне співробітництво із Бундом та Польсько-соціалістичною партією, але стосунки з РСДРП не склалися через те, що російські революціонери схилялись до централізму в національному питанні.

Отже, суспільно-політичний і національний рух в Україні на початку XX ст. кристалізувався у низку політичних партій різного спрямування. Разом з тим, всі партії працювали в нелегальних умовах та складались передусім з інтелігенції. Тому не слід перебільшувати їх впливу. Але сам по собі факт створення та діяльності українських політичних партій був однією з важливих передумов подальшого розвитку суспільного життя України.