20. Охарактеризуйте евоюцію соціальної стректури козацько-гетьманської держави у період з 1648 року до кінця 18 ст.

У Гетьманщині привілейованої соціальною групою було козацтво. Приналежність чоловіка до козацького стану зобов'язувало його за свій рахунок нести військову службу, але при цьому звільняло від сплати податків, давало право землеволодіння. Офіційно до козацького стану в другій половині XVII - першій половині XVIII століть належало 20-60 тисяч осіб. Правлячим класом в Гетьманщині була козацька старшина. В кінці XVII - XVIII століть існувала привілейована група "знатних товаришів". У XVIII столітті більше третини земель Гетьманщини перебувало у власності старшини.

Важливу роль у становленні Гетьманщини в 1649-50-х роках зіграла православна шляхта Речі Посполитої. На службі у гетьмана Хмельницького навесні 1649 року, за свідченням московського посла Григорія Кунакова, перебувало близько 6 тисяч шляхтичів, а в присяжних списках 1654 вписано близько 200 осіб шляхетського походження. Посади в Генеральній військовій канцелярії за гетьманства Хмельницького та Виговського займали в основному представники шляхти.

основну масу населення Гетьманщини складали селяни. За часів Хмельниччини були ліквідовані великі феодальні землеволодіння, фольварковая система господарства, кріпацтво. Після смерті Хмельницького становище селян постійно погіршувався. При гетьмані Івані Мазепі панщина була обмежена двома днями на тиждень. У середині XVIII століття селянин міг виконувати трудові повинності на користь землевласника три і більше днів на тиждень.

Міста в Гетьманщині розвивалися повільно. На Лівобережжі в кінці XVII - XVIII століть існувало близько 200 міст і містечок, в яких жило 6% населення. Магдебурзьке право були наділені Київ, Ніжин, Переяслав, Чернігів, Стародуб та ін міста. Нерідко в Гетьманщині виникали конфлікти між представниками місцевого самоврядування та старшинської адміністрації. Міщани займалися в основному ремісництвом, торгівлею.

Великий вплив на соціальні процеси, що протікали в Гетьманщині, справляло православне духовенство. Духовенство мало автономну адміністрацію, судочинство, було звільнено від сплати податків, військової служби, трудових повинностей. Православна церква в Гетьманщині була великим землевласником. У середині XVIII монастирям належало близько 10 тисяч маєтків, або 17% земель Гетьманщини.

21. Охарактеризуйте сучасні наукові погляди щодо причини, часу винекнення, соціальної бази й організаційної структури укр козацтва

Східна гіпотеза

На думку В. Шамбарова, Л. Гумільова та ін істориків, козацтво виникло шляхом злиття касогів і бродників [5] після монголо-татарської навали. Касоги (касах, касакі, ка-Азат) - стародавній черкеський народ, що заселяли територію нижньої Кубані в X-XIV століттях, а бродники - залишки російського населення.

Про час виникнення донських козаків до цих пір серед істориків немає єдиної точки зору. Так Н. С. Коршиков і В. Н. Корольов вважають, що "окрім широко поширеної точки зору про походження козаків від російських втікачів людей і промисловців, існують як гіпотез і інші точки зору. На думку Р. Г. Скриннікова, наприклад, початкові козачі громади, складалися з татар, до яких приєднувалися потім російські елементи. Л. Н. Гумільов пропонував вести донських козаків від хозар, які, змішавшись зі слов'янами, склали бродників, що були не тільки попередниками козаків, а й прямими їх предками. Дедалі більше фахівців схиляються до того, що витоки донського козацтва слід бачити в стародавньому слов'янському населенні, яке відповідно до археологічних відкриттів останніх десятиліть, існувало на Дону в VIII-XV ст. [6] " [7]

Після підкорення монголами, касоги бігли на північ, і змішалися з подонскімі бродниками, які успадкували їх ім'я - козак. При цьому відомо, що самі бродники стали на бік монголів, боролися проти Русі в Битві на Калці. Так і утворилася перша осередок козацтва, спочатку на службі Орди[8].

Декан істфаку МДУ С. П. Карпов, працюючи в архівах Венеції і Генуї, виявив там найраніші згадки про козаків - татарських і вірменськихнайманців, які охороняли від набігів Тану та інші італійські колонії в Північному Причорномор'ї [9].

1.1.2. Слов'янська гіпотеза

За інших точок зору козаки спочатку були вихідцями з слов'ян. Так український політик і історик В. М. Литвин у своєму тритомнику "Історія України" висловив думку що перші українські козаки були слов'янами.

За його дослідженнями, джерела говорять про існування козаків у Криму ще в кінці XIII ст. [13] У перших згадках тюркське слово "козак" означало "охоронець" або навпаки - "розбійник" [14]. Також - "вільна людина", "вигнанець", "авантюрист", "бродяга", "захисник неба". Це слово часто означало вільних, "нічийних" людей, які промишляли зі зброєю. Зокрема, згідно давньоруськими билинами, що належать до часу правління Володимира Великого, богатир Ілля Муромець називається "стария козак". Саме в цьому значенні воно і закріпилося за козаками

Перші спогади про такі козаків датуються 1489 роком. Під час походу польського короля Яна-Альбрехта на татар дорогу його війську на Поділлі вказували козаки-християни [13]. У тому ж році загони отаманів Василя Жили, Богдана і Голубця напали на Таванській переправу в пониззі Дніпра і, розігнавши татарську варту, пограбували купців [15]. Згодом, скарги хана на козацькі напади стають регулярними. На думку Литвина, враховуючи як звично це позначення вживається в документах того часу, можна вважати, що козаки-русичі були відомі не одне десятиліття, принаймні, з середини XV століття. Враховуючи що свідоцтво феномена українського козацтва локалізувалося на території так званого "Дикого Поля", то можливо, що своїх сусідів з тюркомовної (переважно татарської) середовища українські козаки запозичили не тільки назва, а й чимало інших слів, візьме зовнішності, організації і тактики, ментальності . Литвин В. вважає, що і в етнічному складі козацтва певне місце займає татарський елемент. [13]