90.Теорія дзеркального екера.

Розглянемо теорію дводзеркального екера. Нехай дзеркала 1 S та 2 S

(рис. І.3.30) поставлені під кутом a . На дзеркало 1 S падає промінь від віхи A в

точку M під кутом d і відбивається під таким самим кутом d ; падає на

друге дзеркало під кутом ∂ в точці N . Тут промінь знову відбивається під таким самим кутом, зустрічається в точці C з початковим своїм на-

прямком і створює з ним кут g . Для трикутника CNM кут g зовнішній і дорівнює сумі двох інших кутів 2d та 2∂ , несуміжних з кутом

g , тобто g = 2d + 2b = 2(d + ∂) ,

а з трикутника MNO a = 180° - (90° -∂ ) - (90° - ∂ ) = d +∂ .

Звідси a = d +∂ . (І.3.16) Це означає, що

g = 2a . Тобто промінь, що двічі відбивається від двох плоских дзеркал, утворюєзі своїм початковим напрямком кут вдвічі більший від кута між дзеркалами.Якщо кут між дзеркалами 45°, то g = 90°.

91.Знімання екером та стрічкою. Принципова схема теодоліта.

Користуючись мірною стрічкою та екером, можна виконати горизонтальне

знімання невеликих рівнинних ділянок місцевості. Ділянки зазвичай мають

форму неправильного багатокутника, вершини якого закріплюють кілками.

Нумерують кілки за годинниковою стрілкою. В нашому випадку це шестикутник. Вибираємо лінію 6–3 за вісь знімання. Таку лінію називають

магістраллю. Провішують її. Вимірюють довжину лінії 6–3 стрічкою і одночасно опускають перпендикуляри за допомогою екера з точок 1, 2, 5, 4.

Під час знімання старанно викреслюють рисунок, який називають аб-

рисом (зарисом). На зарисі записують всі результати знімання.

Даних, записаних на зарисі, достатньо, щоб побудувати план ділянки в

заданому масштабі.

Теодоліт встанов- люють на підставку, яка має три підіймальні гвинти. Підставка, своєю чергою, за допомогою станового гвинта кріпиться до головки штатива. В середину втулки підставки встановлюється порожниста вісь лімба, а в неї – вісь алідади. Лімб – горизонтальний круг з градусними поділками. Алідада – також горизонтальний круг, що має один або два діаметрально розташовані штрихи – індекси, які дають змогу відлічувати шкалу лімба, тобто визначати положення алідади відносно лімба. На алідаді закріплені дві колонки, на які кріпиться горизонтальна вісь обертання зорової труби. На цю ж вісь насаджений вертикальний круг, за допомогою якого вимірюють вертикальні кути.

93. Відлікові пристрої технічних теодолітів.

У теодоліта типу Т30 відіковий пристрій дає змогу виконати однобокі відліки обох кругів. Зображення кругів видно в полі зору відлікового пристрою. Освітлюють лімби за допомогою відкидного дзеркала підсвічуванням кругів, обертанням якого спрямовують промені світла в ілюмінатор, який є початком світлового канлу. Ціна найменшої поділки кругів 10’. У полі зору відлікового мікроскопа видно : оцифровані штрихи цілих градусів, штрихи десяти мінутних інтервалів, штрихи відлікового індекса і позначення горизонтального і вертикального кругів. Такий відліковий пристрій називають штриховим мікроскопом. Десяті частки найменшої поділки лімбів оцінюють на око з похибкою 0,1 поділки.

Теодоліт 23Т30. Ціна найменшої поділки кругів 1°. Відліковий пристрій – шкаловий мікроскоп з ціною поділки шкали 5’.Лімб вертикального круга оцифрована від 0° до 75° і від -0° до -75° , тому він має дві частини відлікової шкали - без знака та зі знаком мінус. Якщо в полі зору мікроскопа перед числом градусів немає знака, то шкалу відлічують від 0 до 6, а якщо знак мінус то від -0 до -6.Відлічування починають від 0 шкали до перетину відлікової шкали штрихом відповідного градуса. Точність відліку 0,5’.