84. Визначення ціни поділки планіметра.

Ціну поділки планіметра

визначають для масштабу плану (карти), на якому зображений контур, площу

якого необхідно виміряти. Для визначення ціни поділки планіметра на карті чи плані обводять

фігуру, площа якої відома, наприклад, квадрат, площа якого на місцевості

10000 м2. Після обведення такого квадрата планіметром його площа становить

200 поділок планіметра. Тоді ціну поділки цього планіметра знаходять так_________.

85.Вимірювання площ на картах механічним методом.

Перед обведенням фігури встановлюють полюс планіметра так, щоб точка

обвідного важеля під час переміщення дотикалася до усіх точок контуру

ділянки, площу якої визначають. Відлік зчитують з лічильного механізму.

Встановивши обвідну точку над однією з чітких точок контуру цієї фігури, відлічують початковий відлік m1 (наприклад, 4534). Обвідною точкою точно обводять контур ділянки, площу якої визначають. Довівши обвідну точку до початкової точки обведення, відлічують другий відлік m2. Віднявши від другого відліку перший, отримаємо число– площу обведеного контуру в поділках планіметра. Якщо другий відлік менший за перший, то його збільшують на 10000 – повний оберт обертового колеса.

3 Рівень

86.Провішування і вимірювання ліній на місцевості.

Пряма лінія вважається визначеною на місцевості, якщо вона закріплена

двома точками, що лежать на цій лінії. Тому на місцевості для позначення будь-якої лінії часто обмежуються двома кінцевими точками цієї лінії. Однак фізичнаповерхня землі нерівна, профіль міс-цевості між двома точками A та B

(рис. І.3.2.) є кривою, з якою пряма ABне збігається. Тому прийнято говорити

про вертикальну площину, що проходитьчерез точки A та B місцевості. Такуплощину називають створом лінії AB .Якщо віддаль між точками A і Bбільша за 150–200 м, то двох точокнедостатньо, щоб надійно визначити

положення створу ліній. В таких випадках у створі лінії необхідно виставити

ще декілька віх, наприклад, віхи в точках C,D, E створу AB .

Виставлення в створі лінії додаткових віх називають

провішуванням ліній. Як правило, віхи встановлюють через 100–200 м на

рівнині й значно частіше на горбистій місцевості.

Під час провішування спочатку виставляють віхи в точках A та B . Потім

спостерігач стає позаду однієї з віх, наприклад A, на віддалі близько двох

метрів так, щоб віха A закривала віху B . Помічник спостерігача стає

приблизно в тому місці, де потрібно встановити додаткову віху. Спостерігач

подає руками або прапорцями знаки і спрямовує помічника, поки той не

поставить віху C так, щоб вона була закрита віхою A. Тоді віха C

закриватиме віху B . Усі віхи встановлюють прямовисно. Коли в створі лінії потрібно виставити декілька віх, провішування

починають з віддаленого кінця B “на себе”, тобто послідовно виставляють

віхи в точках C,D, E (див рис. І.3.2). Провішування “від себе”, тобто з

ближнього кінця лінії, дає менш точні результати.

89.Будова і робата з екліметром.

Вимірювання вертикальних кутів з точністю 0,5o -1o виконують простим

приладом, який називається екліметром. Найпростіший екліметр (рис. І.3.24) –

це круг з градусними поділками, який вільно обертається на горизонтальній осі

MN , закріпленій на лінійці. Верхній зріз лінійки N - M є візирною

(прицільною) лінією. Круг оснащено тягарцем P , який завжди займає най-

нижче положення. Завдяки цьому лінія 0o - 0o , що проходить через нульові

поділки градусної шкали – горизонтальна, якщо тягарець закріплений

правильно. Спостерігач тримає екліметр в руках на початковій точці цієї лінії на

рівні очей (на певній висоті від землі над початковою точкою). Наводить

візирну лінію MN на віху, що стоїть в кінцевій точці цієї лінії (на таку саму

висоту від землі). Нехай при цьому візирна лінія займає положення M .N. . Тоді

відлік на крузі в точці C є вертикальним кутом n .