114.Центрування теодоліта нитковим виском.

Для встановлення центру лімба горизонтального круга над центром точки місцевості використовують нитковий висок.

Нитковий висок, складається із міцної нитки і металевого тягаря. Один кінець нитки прив'язують до гачка прикріпленого до станового гвинта, а другий - до тягаря, гострий кінець якого центрують над центром точки закріпленої на місцевості. Приводять бульбашку рівня горизонтального круга в нуль-пункт. Центрування тягаря над точкою відбувається за допомогою пересування підставки теодоліту на головці штативу, яку пересувають після дещо відкрученого станового гвинта. Точність такого центрування становить 0,5 см.

115.Центрування теодоліта оптичним центри ром.

Для встановлення центру лімба горизонтального круга над центром точки місцевості використовують оптичний центрир.

Оптичний центрир складається із наступних частин: призми 1, яка повертає промінь на 90°, кремальєри 2, прозорої пластинки 3 на якій нанесена сітка ниток, окуляра 4, фокусної лінзи 5, об'єктива 6.

Для встановлення центра лімба над центром точки місцевості необхідно бульбашку циліндричного рівня на алідаді горизонтального круга привести на середину при допомозі піднімальних гвинтів. В цьому випадку віссю оптичного центрира O' О" займе горизонтальне положення, і в точці O' відіб'ється під кутом 45° та попаде в точку О. В полі зору центрира видно центр точки місцевості і хрест сітки ниток центрира. Для суміщення хреста сітки ниток центрира з центром точки місцевості необхідно дещо відкрутити становий гвинт і пересунути підставку разом з теодолітом на головці штативу до їх співпадання. Середня квадратична похибка такого центрування становить 0,5 мм.

117.Методи знімання ситуації.

Спосіб прямокутних координат або перпендикулярів  Спосіб перпендикулярів застосовують при зйомці предметів та контурів місцевості, розміщених на невеликій відстані вздовж ліній планової знімальної основи. Положення точок визначається абсцисою х та ординатою у. Абсциси Х_і та ординати Y_i вимірюють рулеткою (мірною стрічкою) з точністю до 0,01 м до чітких контурів і до 0,1 м – до нечітких контурів.

Полярний спосіб або спосіб полярних координат  відносно лінії знімальної основиПоложення характерної точки ситуації та рельєфа визначається горизонтальним кутом  АВ та відстані l від точки знімальної основи А до точки місцевості

Спосіб кутових засічок. Використовується для зніманняи точок місцевості значно віддалених від ліній і точок знімальної основи і немає можливості виконати безпосереднє вимірювання віддалей. Положення точки 1 визначають шляхом вимірювання горизонтальних кутів ₁ і ₂, що примикають до лінії АВ знімальної основи (рис. 9.6). при точці 1, що визначається повинен бути в межах 30. При цьому кут Кути вимірюють теодолітом з точністю до 1^о – 150^о.  Спосіб лінійних засічок. Застосовують, коли умови дозволяють легко і швидко вимірювати відстані до характерних точок ситуації місцевості. Рулеткою (мірною стрічкою) від точок створу а, b, c, d вимірюють відстані l₁, l₂, ..., і т .д.  Способи лінійних засічок важливо, щоб довжини засічок l_і не перевищували довжини мірного приладу, а кути при точках зніманняи були в межах 30^о – 150^о. Лінії l вимірюються з точністю до 0,01 м. Спосіб лінійних створних засічок. Застосовується при зніманні точок ситуації 1,2, які лежать на перетині лінії знімальної основи. Положення характерних точок 1,2 і т.д., які лежать на лінії знімальної основи АВ визначають візуванням зорової труби теодоліта. Відстані до точок вимірюють рулетками, стрічками, віддалемірами.