100. Перевірка перпендикулярності горизонтальної та вертикальної осей теодоліта.

Горизонтальна вісь обертання труби повинна бути перпендикуляр-

ною до вертикальної осі обертання теодоліта.

Теодоліт встановлюють на відстані приблизно 20 м від стіни. Зорову

трубу наводять при крузі праворуч та ліворуч на високо розташовану точку М

на стіні .Далі трубу опускають вниз до горизонтального положення і фіксують проекцію центра сітки ниток на стіні. Якщо при двох

положеннях круга проекції точки М збігались в точці m , то Mm – прямовисна лінія, і, відповідно, колімаційна площина прямовисна.

Якщо умова не виконується, то проекція при одному крузі буде в точці 1 m , а при другому – в точці 2 m . Середнє положення m буде правильним. Поділивши відрізок 1 2 m m на дві рівні частини, знаходять точку m . Наводять центр сітки ниток на цю точку і повертають трубу об’єктивом вгору до рівня точки М. При цьому центр сітки ниток

не збігається з точкою М. Отже, вісь обертання труби не є

горизонтальною. Щоб позбутися нахилу, достатньо було б видовжити одну з підставок настільки, щоб точки M1 і M збіглись. Проте в оптичних теодолітах цього робити не можна. Якщо точки M1 і M розходяться на ширину бісектора, то нахил осі обертання труби становить 30” . Допускається експлуатація теодоліта, якщо нахил 1’ . Виправляють недолік в оптичних майстернях.

Зауважимо: якщо виконувати вимірювання при двох положеннях вертикального круга (КЛ і КП), то із середнього результату буде вилучена похибка за негоризонтальність осі зорової труби.

101. Вимірювання горизонтальних кутів способом прийомів.Точність вимірювання.

Точки нумерують за ходом годинникової стрілки від одиниці до n-ї точки.

У такій послідовності і вимірюють кути. Доцільно вимірювати внутрішні кутиполігона, оскільки наперед відома їх теоретична сума. Ці кути є також правими по ходу. Якщо спостерігач стоїть в точці “і”, то праворуч від нього буде точка з номером “і-1” (задня точка), а ліворуч – точка з номером “і+1” (передня точка).Над точкою “і” встановлюють у робочий стан теодоліт. В точках “і-1” та“і+1” вертикально встановлюють візирні цілі (віхи). Якщо зорова труба обернена окуляром до спостерігача і вертикальний круг праворуч від зорової труби, то говорять, що горизонтальний круг відлічують при крузі праворуч і записують (КП). У положенні вертикального круга ліворуч від зорової труби – при крузі ліворуч (КЛ).

Далі виконують такі дії:

– наводять зорову трубу на задню (праву) точку і відлічують гори-

зонтальний круг;

– відкріпляють закріпний гвинт алідади. Встановивши нерухомо горизон-

тальний круг, обертають теодоліт за годинниковою стрілкою, наводять трубу напередню (ліву) точку і також відлічують горизонтальний круг. Для визначення правого кута і b необхідно від відліку на задню (праву) точку відняти відлік на передню (ліву) точку. Оскільки поділки на горизонтальному крузі зростають за ходом годинникової стрілки, то, як видно з рис, а, відлік на задню точку завжди буде більшим за відлік на передню точку. Якщо нульова поділка лімба буде між напрямками на передню і задню точки, відлік на

передню точку буде номінально більшим за відлік на задню точку. Тоді, щоб

обчислити значення правого кута треба до відліку на задню точку додати 360o і від цієї суми відняти відлік на передню точку.З таких вимірювань складається півприйом.

Другий півприйом виконують у такій самій послідовності за іншого положення вертикального круга. Для цього зорову трубу переводять через зеніт. Крім того, рекомендується в другому півприйомі повертати алідаду проти ходу годинникової стрілки. Розходження між значеннями кута, отриманими в півприйомах, не повинні перевищувати подвійної точності відлікового пристрою теодоліта. Якщо розходження значення горизонтального кута b у півприйомах допустиме, то обчислюють середнє значення кута із двох півприйомів. Результати вимірювань записують у журнал.