- •Поняття, предмет, функції міжнародного права.
- •Співвідношення міжнародного права та національного права.
- •Поняття міжнародного права як науки.
- •Суб’єкти міжнародного права: поняття, види, загальна характеристика.
- •Співвідношення міжнародного публічного права та міжнародного приватного права.
- •Періодизація історії розвитку міжнародного права.
- •Міжнародне право у стародавні часи.
- •Класичне міжнародне право: поняття та основні інститути.
- •Основні ознаки сучасного міжнародного права.
- •Поняття, види джерел міжнародного права.
- •Міжнародний договір як джерело міжнародного права.
- •Міжнародний звичай.
- •Допоміжні джерела міжнародного права.
- •Система міжнародного права.
- •Загальна характеристика норм міжнародного права: поняття, структура, види.
- •1. За сферою дії виділяються такі види міжнародно-правових норм:
- •2. За юридичною силою норми міжнародного права поділяються на:
- •3.За способом утворення та формою існування розрізняються:
- •Поняття, функції, природа основних принципів міжнародного права.
- •Ознаки та класифікація основних принципів міжнародного права.
- •Нормативний зміст основних принципів міжнародного права.
- •Роль принципів міжнародного права в регулюванні міжнародних відносин.
- •Поняття та ознаки, види суб’єктів міжнародного права.
- •Держави як основні суб’єкти міжнародного права.
- •Міжнародна правосуб’єктність народу, нації, які борються за створення незалежної держави.
- •Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій.
- •Міжнародна правосуб’єктність державоподібних утворень (квазідержав).
- •Проблема міжнародної правосуб’єктності фізичних осіб.
- •Поняття, види, способи міжнародно-правового визнання.
- •Визнання держав.
- •Визнання урядів.
- •Поняття правонаступництва.
- •Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів.
- •Правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів.
- •Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності.
- •Поняття, ознаки міжнародного правопорушення.
- •Класифікація міжнародних правопорушень.
- •Види та форми міжнародно-правової відповідальності.
- •Підстави звільнення від міжнародної відповідальності.
- •Міжнародно-правові санкції.
- •Поняття міжнародного договору та права міжнародних договорів.
- •Класифікація міжнародних договорів.
- •Форма, структура, мова та назва міжнародного договору.
- •Порядок і стадії укладення міжнародних договорів.
- •Дія та підстави припинення дії міжнародних договорів.
- •Тлумачення міжнародних договорів.
- •Органи зовнішніх зносин держав та їх система.
- •Дипломатичне право: поняття, джерела. Дипломатична служба.
- •Порядок призначення на посаду дипломатичного представника (посла).
- •Функції дипломатичних представництва. Дипломатична пошта.
- •Статус персоналу дипломатичного представництва. Дипломатичні ранги.
- •Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •Консульське право: поняття та джерела.
- •Класи консульських установ. Порядок призначення на посаду консула.
- •Штатні та почесні консули.
- •Функції консульських установ. Консульська служба в Україні.
- •Привілеї та імунітети консулів та консульських установ.
- •Поняття, ознаки та види міжнародних організацій.
- •Оон: історія створення, правовий статус, головні органи.
- •Спеціалізовані установи оон.
- •Регіональні міжнародні організації.
- •Міжнародні організації у Європейському регіоні (рє, обсє, снд)
- •Європейський Союз: юридична природа, керівні органи.
- •Поняття міжнародного захисту прав людини.
- •Міжнародні стандарти прав людини. Класифікація прав людини.
- •Міжнародні органи по захисту прав людини.
- •Поняття та способи набуття громадянства.
- •Втрата громадянства.
- •Фізичні особи з особливим правовим статусом.
- •Правонаступництво України після розпаду срср.
- •Поняття та види територій в міжнародному праві.
- •Поняття та склад державної території.
- •Правовий режим державних кордонів.
- •Міжнародна (недержавна) територія та без’ядерні зони.
- •Демілітаризовані та нейтралізовані території.
- •Правовий режим Арктики та Антарктики.
- •Міжнародні та багатонаціональні ріки. Правовий режим Дунаю.
- •Встановлення державних кордонів.
- •Вирішення територіальних спорів.
- •Поняття, сфера дії та кодифікація міжнародного морського права.
- •Класифікація морських просторів.
- •Правовий режим внутрішніх морських вод.
- •Правовий режим територіального моря.
- •Води держав-архіпелагів (архіпелажні води).
- •Прилегла зона, виключна економічна зона та континентальний шельф.
- •Правовий режим відкритого моря та морського дна.
- •Правовий статус іноземних морських торгівельних суден та військових кораблів.
- •Поняття та джерела, принципи міжнародного повітряного права.
- •Правова регламентація міжнародних повітряних сполучень.
- •Міжнародне космічне право та його джерела.
- •Правовий режим космічного простору та небесних тіл.
- •Правовий статус космічних апаратів та їхніх екіпажів.
- •Відповідальність за діяльність у космосі.
- •Поняття і система права збройних конфліктів.
- •Міжнародне право та збройні конфлікти.
- •Початок війни та його правові наслідки.
- •Правовий статус учасників збройних конфліктів.
- •Засоби та методи ведення війни.
- •Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю.
- •Засоби мирного вирішення міжнародних спорів.
- •Поняття права міжнародної безпеки. Миротворчі операції.
- •Роль міжнародних організацій у регулюванні міжнародних відносин.
- •Правовий режим повітряних суден.
- •Правовий статус цивільного населення. Військова окупація.
- •Закінчення війни та правові наслідки.
Міжнародний звичай.
Протягом тривалого часу звичай відігравав дуже важливу роль у розвитку міжнародного права і був його головним джерелом. Ця його роль у міжнародних відносинах у минулому дала підставу багатьом авторам стверджувати, що міжнародне право суть, головним чином, звичаєве право. Так, Гефтер вважав, що міжнародне право «є переважно право неписане, у юридичному смислі цього слова». В умовах відсутності договірних норм з найважливіших питань взаємовідносин держав на міжнародній арені ці питання регулювалися міжнародними звичаєвими нормами. Після початку активних кодифікаційних процесів у сучасному міжнародному праві роль міжнародного порядку значно знизилася, проте й у сучасний період багато міжнародних порядків збереглося в дипломатичному і консульському праві, міжнародному морському праві. Віденська конвенція 1969 року підтверджує, що норми міжнародного звичаєвого права як і раніше регулюють найважливіші питання міжнародних відносин.
Міжнародно-правові звичаї, на відміну від договорів, не мають писаної форми. Вони створюються внаслідок тривалої практики держав, яка в силу тривалого і беззаперечного повторення набуває загальнообов’язкового характеру. Для того, щоб сформувався міжнародно-правовий звичай,потрібно, щоб мав місце певний акт поведінки держав; цей акт повторювався протягом більш чи менш тривалого часу; такі акти поведінки держав мають суттєве значення і визнані правомірними в практиці міжнародних відносин. Кваліфікація правила поведінки як міжнародно-правового звичаю є складним питанням, тому для встановлення існування звичаю використовують допоміжні засоби: рішення Міжнародного суду ООН, інших міжнародних судових та арбітражних органів, доктрини, рішення міжнародних організацій тощо.
Допоміжні джерела міжнародного права.
Основними джерелами міжнародного права є міжнародний договір та міжнародно-правовий звичай. Саме вони безпосередньо містять норми міжнародного права. Інші джерела мають допоміжний характер, використовуються в тих випадках, коли відсутня писана або звичаєва норма, а також для тлумачення норм міжнародних договорів або звичаїв.
До допоміжних джерел належать правотворчі рішення міжнародних організацій (встановлюють і формулюють правило поведінки), що досить часто, за рішенням тих же міжнародних організацій, носять рекомендаційний характер і не обов'язкові для виконання їхніми членами; судові рішення (рішення Міжнародного суду ООН, вироки Нюрнберзького і Токійського трибуналів, а також рішення національних судів зі спорів між державами або їхніми органами та ін. ); доктрини «найбільш кваліфікованих фахівців із публічного права різних націй», до яких слід віднести Броунлі, Гугенхейма, Оппенгейма, Руссо, Фердросса, Хайда і деяких інших, а також вітчизняних учених — В. Денисова, Ф. Кожевникова, В. Корецького, І. Лукашука, Р. Мюллерсона, Г. Тункіна та ін. Важливим допоміжним джерелом є діяльність Комісії з кодифікації і прогресивного розвитку міжнародного права ООН.