97. Засоби та методи ведення війни.

Відповідно до норм міжнародного права право сторін у збройному конфлікті вибирати методи або засоби ведення війни не є необмеженим.

міжнародне право обмежує законні засоби і методи ведення війни.

Під засобами ведення війни розуміються зброя й інші засоби, застосовувані збройними силами у війні для заподіяння шкоди і поразки супротивника.

Методи ведення війни ~ це способи застосування засобів війни.

Відповідно до міжнародного права цілком заборонені такі засоби ведення війни:

• вибухові і запальні кулі

• кулі, що розвертаються або сплющуються в людському тілі;

• отрути й отруєна зброя (IV Гаазька конвенція 1907 року);

• задушливі, отруйні та інші гази, рідини і процеси;

• біологічна зброя (Конвенція про заборону розроблення, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) зброї і токсинів та їхнього знищення 1972 р. і Женевський протокол 1925 року);

• засоби впливу на природне середовище, що маютьширокі довгострокові наслідки в якості засобів руйнації, завдання шкоди або заподіяння шкоди іншій державі (Конвенція про заборону військового або будь-якогоіншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 року);

• будь-яка зброя, основна дія якої полягає в нанесенні ушкоджень осколками, що не виявляються в людському тілі за допомогою рентгенівських променів, та ін.

Відповідно до міжнародного права заборонені також такі методи ведення війни:

• зрадницьки вбивати або ранити мирне населення або супротивника;

• вбивати або ранити супротивника, що здався і склав зброю;

• повідомляти тому, хто обороняється, що у разі опору пощади нікому не буде;

• незаконно користуватися парламентерським прапором або прапором держави (нейтральної), що не бере участь у війні, прапором або знаками Червоного Хреста та ін.;

• примушувати громадян ворожої сторони брати участь у військових діях проти своєї держави;

• геноцид під час війни;

• убивство парламентера й осіб, які його супроводжують (трубача, сурмача, барабанщика);

• атака, бомбардування або знищення санітарних і установ, госпітальних суден, транспортів, літаків, санітарного персоналу;

• винищування або захоплення ворожої власності, крім випадків військової необхідності;

— бомбардування незахищених міст портів, селищ,жител, історичних пам'ятників, храмів, госпіталів, не використовуваних у воєнних цілях;

• знищення культурних цінностей, історичних та інших пам'ятників, місць відправлення культів, або їхнє використання для забезпечення успіху у воєнних діях.

98. Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю.

Міжнародне співробітництво держав у сфері боротьби зі злочинністю розвивається на трьох рівнях:

• рівень двостороннього співробітництва між державами;

• регіональний рівень;

• співробітництво на універсальному (загальносвітовому) рівні.

Форми міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю надзвичайно різноманітні, однак усі вони зводяться до таких видів:

1. Укладання міжнародних угод (про правову допомогу в кримінальних та інших справах, конвенції щодо боротьби з окремими злочинами міжнародного характеру тощо);

2. Створення відповідних міжнародних організацій (спеціально створені для протидії міжнародній злочинності — Інтерпол або організації загальної компетенції, для яких боротьба зі злочинністю є одним з напрямів роботи - ООН, ОБСЄ, Рада Європи та ін.).

Міжнародний тероризм — це суспільно небезпечні в міжнародному масштабі діяння, спрямовані на досягнення визначених цілей, як правило, політичних, що супроводжуються безглуздою загибеллю людей, перериванням міжнародних транспортних відносин, порушенням нормального функціонування дипломатичних представництв держав і їхнього персоналу, що заважають здійсненню міжнародних контактів і зустрічей.