
- •Поняття, предмет, функції міжнародного права.
- •Співвідношення міжнародного права та національного права.
- •Поняття міжнародного права як науки.
- •Суб’єкти міжнародного права: поняття, види, загальна характеристика.
- •Співвідношення міжнародного публічного права та міжнародного приватного права.
- •Періодизація історії розвитку міжнародного права.
- •Міжнародне право у стародавні часи.
- •Класичне міжнародне право: поняття та основні інститути.
- •Основні ознаки сучасного міжнародного права.
- •Поняття, види джерел міжнародного права.
- •Міжнародний договір як джерело міжнародного права.
- •Міжнародний звичай.
- •Допоміжні джерела міжнародного права.
- •Система міжнародного права.
- •Загальна характеристика норм міжнародного права: поняття, структура, види.
- •1. За сферою дії виділяються такі види міжнародно-правових норм:
- •2. За юридичною силою норми міжнародного права поділяються на:
- •3.За способом утворення та формою існування розрізняються:
- •Поняття, функції, природа основних принципів міжнародного права.
- •Ознаки та класифікація основних принципів міжнародного права.
- •Нормативний зміст основних принципів міжнародного права.
- •Роль принципів міжнародного права в регулюванні міжнародних відносин.
- •Поняття та ознаки, види суб’єктів міжнародного права.
- •Держави як основні суб’єкти міжнародного права.
- •Міжнародна правосуб’єктність народу, нації, які борються за створення незалежної держави.
- •Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій.
- •Міжнародна правосуб’єктність державоподібних утворень (квазідержав).
- •Проблема міжнародної правосуб’єктності фізичних осіб.
- •Поняття, види, способи міжнародно-правового визнання.
- •Визнання держав.
- •Визнання урядів.
- •Поняття правонаступництва.
- •Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів.
- •Правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів.
- •Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності.
- •Поняття, ознаки міжнародного правопорушення.
- •Класифікація міжнародних правопорушень.
- •Види та форми міжнародно-правової відповідальності.
- •Підстави звільнення від міжнародної відповідальності.
- •Міжнародно-правові санкції.
- •Поняття міжнародного договору та права міжнародних договорів.
- •Класифікація міжнародних договорів.
- •Форма, структура, мова та назва міжнародного договору.
- •Порядок і стадії укладення міжнародних договорів.
- •Дія та підстави припинення дії міжнародних договорів.
- •Тлумачення міжнародних договорів.
- •Органи зовнішніх зносин держав та їх система.
- •Дипломатичне право: поняття, джерела. Дипломатична служба.
- •Порядок призначення на посаду дипломатичного представника (посла).
- •Функції дипломатичних представництва. Дипломатична пошта.
- •Статус персоналу дипломатичного представництва. Дипломатичні ранги.
- •Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •Консульське право: поняття та джерела.
- •Класи консульських установ. Порядок призначення на посаду консула.
- •Штатні та почесні консули.
- •Функції консульських установ. Консульська служба в Україні.
- •Привілеї та імунітети консулів та консульських установ.
- •Поняття, ознаки та види міжнародних організацій.
- •Оон: історія створення, правовий статус, головні органи.
- •Спеціалізовані установи оон.
- •Регіональні міжнародні організації.
- •Міжнародні організації у Європейському регіоні (рє, обсє, снд)
- •Європейський Союз: юридична природа, керівні органи.
- •Поняття міжнародного захисту прав людини.
- •Міжнародні стандарти прав людини. Класифікація прав людини.
- •Міжнародні органи по захисту прав людини.
- •Поняття та способи набуття громадянства.
- •Втрата громадянства.
- •Фізичні особи з особливим правовим статусом.
- •Правонаступництво України після розпаду срср.
- •Поняття та види територій в міжнародному праві.
- •Поняття та склад державної території.
- •Правовий режим державних кордонів.
- •Міжнародна (недержавна) територія та без’ядерні зони.
- •Демілітаризовані та нейтралізовані території.
- •Правовий режим Арктики та Антарктики.
- •Міжнародні та багатонаціональні ріки. Правовий режим Дунаю.
- •Встановлення державних кордонів.
- •Вирішення територіальних спорів.
- •Поняття, сфера дії та кодифікація міжнародного морського права.
- •Класифікація морських просторів.
- •Правовий режим внутрішніх морських вод.
- •Правовий режим територіального моря.
- •Води держав-архіпелагів (архіпелажні води).
- •Прилегла зона, виключна економічна зона та континентальний шельф.
- •Правовий режим відкритого моря та морського дна.
- •Правовий статус іноземних морських торгівельних суден та військових кораблів.
- •Поняття та джерела, принципи міжнародного повітряного права.
- •Правова регламентація міжнародних повітряних сполучень.
- •Міжнародне космічне право та його джерела.
- •Правовий режим космічного простору та небесних тіл.
- •Правовий статус космічних апаратів та їхніх екіпажів.
- •Відповідальність за діяльність у космосі.
- •Поняття і система права збройних конфліктів.
- •Міжнародне право та збройні конфлікти.
- •Початок війни та його правові наслідки.
- •Правовий статус учасників збройних конфліктів.
- •Засоби та методи ведення війни.
- •Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю.
- •Засоби мирного вирішення міжнародних спорів.
- •Поняття права міжнародної безпеки. Миротворчі операції.
- •Роль міжнародних організацій у регулюванні міжнародних відносин.
- •Правовий режим повітряних суден.
- •Правовий статус цивільного населення. Військова окупація.
- •Закінчення війни та правові наслідки.
Привілеї та імунітети консулів та консульських установ.
У відповідності зі статтею 28 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року держава перебування повинна надавати всі можливості для виконання консульською установою своїх функцій. Тому держава перебування на підставі норм міжнародного і внутрішньодержавного права надає консульській установі та її персоналу певні привілеї та імунітети для ефективного виконання ними своїх функцій.
Розрізняють два види консульських привілеїв та імунітетів:
привілеї та імунітети консульської установи як закордонного органу зовнішніх зносин держави;
привілеї та імунітети персоналу консульської установи (особисті привілеї та імунітети) відповідно до розділу II Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року до привілеїв та імунітетів консульської установи належать такі:
— недоторканність помешкань консульських установ. Власті держави перебування не можуть вступати в консульські помешкання інакше як за згодою глави консульської установи. Проте, згода глави консульської установи може передбачатися у випадку пожежі або іншого стихійного лиха, що потребує невідкладних заходів захисту. Такий режим недоторканності зберігається навіть у випадку розірвання консульських відносин між двома державами:
а) держава перебування повинна навіть у випадку збройного конфлікту шанувати й охороняти консульські помешкання, а також майно консульства, його архіви;
б) держава, що представляється, може довірити охорону консульських помешкань, а також архіви та майно, що знаходяться в них, будь-якій третій державі, прийнятній для держави, що акредитується;
в) держава, що представляється, може довірити охорону своїх інтересів та інтересів своїх громадян будь-якій третій державі, прийнятній для держави перебування.
У разі закриття консульства тимчасово або назавжди, вище вказані положення застосовуються також у тому випадку, якщо в держави, що представляється, в державі перебування немає ні дипломатичного представництва, ні іншого консульства. Якщо держава, що представляється, не має в державі перебування дипломатичного представництва, але має на її території інше консульство, цьому консульству може бути ввірена охорона архіву закритого консульства і, за згодою влади держави перебування, виконання консульських функцій в окрузі закритого консульства;
— фіскальний імунітет, що припускає звільнення консульських помешкань від усіх державних, районних і муніципальних податків, зборів і мит, за винятком тих, що являють собою плату за конкретні види обслуговування;
недоторканність консульського архіву і документів. Вони недоторканні в будь-який час незалежно від їхнього місцезнаходження;
свобода пересувань — держава перебування повинна забезпечити всім працівникам консульської установи свободу пересувань і подорожей її територією;
— свобода зносин консульської установи для всіх офіційних цілей. Суб'єктами таких зносин виступають уряд, дипломатичні представництва й інші консульські установи держави, що представляється, де б вони не знаходилися. При цьому консульська установа може використовувати всі засоби, які підходять, включаючи дипломатичних і консульських кур'єрів, дипломатичні і консульські валізи (поштова торба) і закодовані або шифровані депеши.
Консульська валіза, подібно до дипломатичної, не підлягає ні розпечатанню, ні затримці. Проте в тих випадках, коли компетентні влади держави перебування мають серйозні підстави думати, що у валізі міститься щось інше, крім передбачених Віденською конвенцією 1963 року предметів, вони можуть вимагати, щоб валіза була розкрита в їх присутності уповноваженим представником держави, що представляється. У тому випадку, якщо власті держави, що представляється, відмовляться виконати цю вимогу, валіза повертається в місце відправлення. Місця, що утворюють консульську валізу, повинні мати необхідні зовнішні ознаки, що вказують на характер вантажу, і можуть містити в собі тільки офіційну кореспонденцію, документи і предмети, призначені виключно для офіційного користування. Валіза доставляється частіше усього консульським кур'єром, який наділяється спеціальним документом, що вказує його статус і кількість місць, що утворюють валізу. При виконанні своїх функцій цей кур'єр знаходиться під захистом держави перебування. Він користується недоторканністю і не підлягає арешту або затримці в будь-якій формі. Перевезення консульської валізи може бути доручене командиру судна або цивільного літака, що повинні пришвартуватися в порту або приземлитися в аеропорті держави перебування. Він також наділяється офіційним документом, у якому вказується число місць, що складають консульську валізу. Але при цьому він не є консульським кур'єром. Консульство може направити осіб із своїх працівників для одержання валізи безпосередньо і безперешкодно в командира судна або літака;
— свобода зносин і контактів із громадянами держави, що представляється. Вона містить у собі таке:
а) такі громадяни можуть вільно спілкуватися з компетентним консульством і їм відкритий вільний доступ у таке консульство; консульські посадові особи цього консульства можуть вільно спілкуватися з зазначеними громадянами і мають вільний доступ до них;
б) компетентні органи держави перебування повинні без зайвого зволікання повідомляти консульство держави, що представляється, якщо в межах її консульського округу якийсь громадянин держави, що представляється, ув'язнюється або береться під стражу в очікуванні судового розгляду, або затримується в якому-небудь іншому порядку, якщо цей громадянин цього буде вимагати. Всі повідомлення, що адресуються своєму консульству цією особою, також передаються цими органами без зволікання;
в) консульські посадові особи мають право відвідувати громадянина своєї держави, який знаходиться в ув'язненні, з метою співбесіди з ним, а також приймати належних заходів з метою забезпечення йому представництва.
Крім того, власті держави перебування стосовно консульства зобов'язані:
а) у разі смерті громадянина держави, що представляється, повідомити консульство, в окрузі якого відбулася смерть;
б) повідомити компетентне консульство без зволікання про будь-який випадок, коли призначення опікуна або піклувальника відповідає інтересам неповнолітньої або недієздатної особи — громадянина держави, що представляється;
в) якщо судно, що має національність держави, що представляється, зазнало аварії або сіло на мілину в територіальному морі або внутрішніх водах держави перебування, або з літальним апаратом, зареєстрованим у державі, що представляється, відбувся нещасний випадок на території держави перебування, то власті зобов'язані повідомити найближче до місця події консульство;
— користування своїм державними прапором і гербом у державі перебування. Консульству належить право користування державними прапором і гербом: на будинку, що займається консульством; на вхідних дверях цього будинку; на резиденції глави консульської установи; на засобах пересування глави цієї установи, коли це пов'язано з виконанням службових обов'язків.
На відміну від співробітників дипломатичних представництв, співробітники консульських установ користуються дещо меншими привілеями та імунітетами.
До особистих привілеїв та імунітетів відповідно до даної Конвенції належать:
— особиста недоторканність консульських посадових осіб, що означає, що особа не підлягає ні арешту, ні попередньому ув'язненню інакше як на підставі постанов судової влади у разі вчинення тяжких злочинів. При цьому поняття «тяжкий злочин» визначається за законодавством держави перебування. В окремих двосторонніх конвенціях у якості тяжких злочинів визначені діяння, за вчинення яких може бути призначене покарання понад п'ять років позбавлення волі;
— імунітет від судової й адміністративної юрисдикції держави перебування у відношенні дій, вчинених консульськими посадовими особами і службовцями при виконанні ними консульських функцій. До дій,що чиняться ними як приватними особами, застосовна юрисдикція держави перебування. Працівники консульської установи можуть визиватися в якості свідків при виробництві судових і адміністративних справ,але вони не зобов'язані давати показання з питань,пов'язаних із виконанням їхніх функцій, або надавати офіційну кореспонденцію і документи. Вилучення з імунітету в сферах цивільної й адміністративної юрисдикції в консульських агентів такі ж, як і в дипломатичних агентів;
фіскальний імунітет — консульські працівники,а також члени їхніх родин, за винятком обслуговуючого персоналу, звільняються від усіх видів податків, мит і зборів, крім непрямих податків, а також зборів, стягнутих за конкретні види обслуговування. Обслуговуючий персонал звільняється від податків на заробітну плату;
митні привілеї, що надаються державою перебування для консульських посадових осіб і службовців, а також членів їхніх родин, практично еквівалентні аналогічним дипломатичним привілеям.
Слід мати на увазі, що обсяг консульських привілеїв та імунітетів, що закріплюються в двосторонніх консульських конвенціях і національному законодавстві держав, залежить від характеру взаємовідносин між конкретними державами.
Всі консульські працівники, що користуються привілеями та імунітетами, зобов'язані шанувати закони і правила держави перебування і не втручатися у внутрішні справи цієї держави.